Юридична особа як суб’єкт цивільного права

Охмак Олександра
(Ірпінь, Україна)
ПРАВО
(Цивільне право)
ЮРИДИЧНА ОСОБА ЯК СУБ’ЄКТ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА
На сьогодення неможливо уявити сучасне суспільство без таких його учасників, як товариства, об’єднання громадян у різноманітні спілки, колективні утворення з метою досягнення суспільно корисного результату. Саме вони забезпечують в економічній сфері високу результативність людської діяльності. Правовою формою такого об’єднання осіб для участі в цивільному (економічному) обороті є юридична особа.
Перш за все, на нашу думку, діяльністю різноманітних юридичних осіб забезпечується функціонування господарської системи держави. Юридичні особи виконують найважливіші завдання економіки, забезпечуючи виконання робіт, надання послуг та розвиток сфер виробництва товарів. Неможливо собі уявити функціонування політичної системи та системи управління суспільства без діяльності юридичних осіб.
Конструкція юридичної особи дозволяє залучати необхідні ресурси шляхом поєднання можливостей кількох суб’єктів. Конституція України надає кожній особі право на підприємницьку діяльність [1]. Здійснення цього права особою можливе у формі приватного підприємництва, а також опосередковано – шляхом участі у юридичній особі. Надзвичайно важливою є частка опосередкованого здійснення підприємницької діяльності, враховуючи переваги, що надає конструкція юридичної особи, це підтверджується тим, що жодна сучасна держава не обходиться без використання його в своїй практиці.
Ми проаналізували, що згідно Цивільного кодексу України юридична особа – це колективне утворення, певним чином організований колектив людей (організація) створений і зареєстрований у встановленому законом порядку, що наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, а також може бути позивачем та відповідачем у суді [2]. У цього колективу можуть бути різноманітними принципи формування, а саме: добровільне об’єднання громадян на основі членства в кооперативі, укладення трудових договорів (контрактів) робітниками і службовцями з адміністрацією державного підприємства, тощо. Але при цьому наявністю певної системи істотних соціальних взаємозв’язків її членів, внутрішньою структурною і функціональною диференціацією характеризується кожна організація.
Кожна юридична особа має своє майно, відокремлене, по-перше, від майна членів трудового колективу даної організації; по-друге, від майна держави чи автономного утворення, адміністративно-територіальної одиниці; по-третє, від майна інших організацій, в тому числі вищестоящих органів [3].
Кожна юридична особа має своє найменування (ім’я). Від свого імені вона набуває майнових і особистих немайнових прав і несе обов’язки, вступаючи в різноманітні цивільно-правові відносини з іншими організаціями та громадянами. Інші особи можуть діяти від імені юридичної особи тільки за її згодою [2].
На нашу думку, зумовлює самостійну майнову відповідальність юридичної особи за своїми зобов’язаннями саме здатність організації від свого імені брати участь у цивільних правовідносинах, самостійно набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов’язки.
Юридична особа має здатність бути позивачем або відповідачем в суді, арбітражному чи третейському суді. Має широке коло участі господарських організацій в майнових і особистих немайнових відносинах, можливість покладення на них цивільно-правової відповідальності за порушення зобов’язань, заподіяння майнової шкоди іншим особам, а в наслідку спричиняють потребу в захисті порушених цивільних прав, результатом цього і є необхідність звернення з позовом до арбітражного чи третейського суду [2].
Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України юридичні особи утворюються в порядку, встановленому законодавством [2]. Виникнення юридичної особи неможливе без певних установчих документів, якими можуть бути: розпорядчий акт або статут (положення), або засновницький договір і статут, або протокол зборів тощо. Законодавством передбачається кілька способів виникнення юридичних осіб, а саме: розпорядчий, нормативно-явочний, дозвільний і договірний [3].
Юридична особа може припиняти свою діяльність у результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам – правонаступникам (злиття, приєднання, поділу) або внаслідок ліквідації. Вона визнається такою, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення діяльності у формі злиття, приєднання та поділу.
Отже, ми прийшли до такого висновку, що досить детально регулює порядок створення юридичних осіб саме законодавство. Воно встановлює особливості утворення окремих видів та загальні правила, що стосуються всіх видів юридичних осіб. Порядок утворення юридичних осіб регулюється Цивільним кодексом України [2], Господарським кодексом України [3] та рядом інших нормативних актів. Одним із основних положень щодо утворення юридичних осіб є вимога закону про її обов’язкову державну реєстрацію, тому що саме після реєстрації юридична особа набуває відповідного статусу. У результаті юридична особа як учасник цивільних правовідносин функціонує за певними законами, постійно удосконалюється у зв’язку із зміною соціально-економічного простору.
Література:
1. Конституція України від 01.01.2020р. № 254к/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ (дата звернення: 12.03.2020р.).
2. Цивільний кодекс України від 01.01.2021р. № 435-ІV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ (дата звернення: 12.03.2020р.).
3. Господарський кодекс України від 01.01.2021р. № 436-ІV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ (дата звернення: 12.03.2020р.).
4. Бірюков І.А. Цивільне право України. Договірні та недоговірні зобов’язання: навч. Посіб. Київ : Правова єдність, 2014. 224 с.
Науковий керівник: кандидат юридичних наук,
доцент Амеліна Анна Сергіївна