FOLLOW US ON SOCIAL

Вимоги до формування освітнього середовища медичних освітніх закладів

Радзієвська Ірина
(Черкаси, Україна)
ОСВІТА
(Проблеми підготовки фахівців)

ВИМОГИ ДО ФОРМУВАННЯ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА МЕДИЧНИХ ОСВІТНІХ ЗАКЛАДІВ
Основною метою кадрової політики медичних закладів освіти є своєчасне забезпечення персоналом потрібної якості та чисельності. Проблеми кадрового забезпечення підготовки фахівців у вищих закладах освіти України на сьогодні є надзвичайно актуальними та відображають вплив даного аспекту на діяльність освітніх закладіів та процес професійної підготовки майбутніх фахівців. Різновидами кадрової політики є політика відбору кадрів, політика навчання, політика оплати праці, політика формування кадрових процедур, політика соціальних відносин. При відборі викладацьких кадрів у сферу вищої освіти необхідно використовувати метод відповідності формальним критеріям (освіта та досвід роботи), а також необхідними категоріями є моральні та ділові якості та відповідні риси характеру. Якість підготовки спеціалістів є основним фактором, що визначає можливості розвитку закладів освіти [1].
В науково-педагогічній літературі освітнє середовище визначене як сукупність об’єктивних зовнішніх умов, факторів, соціальних об’єктів, необхідних для успішного функціонування освіти. Це система впливів і умов формування особистості, а також можливостей для її розвитку, які містяться в соціальному і просторово-предметному оточенні. А.Д. Цимбалару у своїй статті «Компонентно-структурний аналіз поняття освітній простір» розуміє освітнє середовище як педагогічний феномен зустрічі та взаємодії людини з оточуючими її елементами-носіями культури (освітнім середовищем), у результаті чого відбувається їх осмислення та пізнання. У зміст цього педагогічного феномену вона вкладає зміст спеціально організованого педагогічного середовища як структурованої системи педагогічних факторів та умов їх освоєння особистістю у процесі її становлення [2]. Освітнє середовище відображає систему соціальних зв’язків та відношень у галузі освіти, характер взаємовідношень суспільства і соціальних інститутів, пов’язаних із задоволенням освітніх потреб суспільства. Це – структурована система педагогічних факторів, що забезпечують зустріч, взаємодію, осмислення та пізнання особистістю у процесі її розвитку та становлення спеціально організованого педагогічного середовища, характеризується обсягом освітніх послуг, потужністю, інтенсивністю освітньої інформації, освітньою інфраструктурою та функціонує на принципах взаємодії різних освітніх систем, породжених певною культурою. Однією з основних умов підвищення теоретичної й практичної підготовки медичних сестер, провадження прогресивних методів навчання, організації самостійної діяльності студентів, розвитку їхньої творчої активності є створення навчальними закладами потужної навчально-матеріальної бази.
Матеріальна (матеріалізована) частина освітнього середовища – це навчально-матеріальна база (кабінети і лабораторії з відповідним обладнанням, різні технічні засоби навчання, засоби натурної наочності тощо) та навчально-методичний. Ідейно-технологічна частина освітнього середовища визначається складно опосередкованими зв’язками з реальним світом, які формуються в процесі життєдіяльності людини (як на стихійному, «клімат» цієї діяльності. Зрозуміло, що на обидві частини освітнього середовища спричинює визначальний вплив вибір і реалізація технології навчання та державна політика в галузі освіти. Якщо розглядати ресурсне забезпечення стосовно закладу освіти та узагальнити їх з точки зору забезпечення діяльності закладу, то можна умовно розділити ресурси на три групи: 1) ресурси, що забезпечують освітню діяльність; 2) ресурси інфраструктури; 3) відновлювані ресурси для вирішення стратегічних завдань.
Перша група ресурсів забезпечує стабільну освітню діяльність закладів освіти для практично незмінного контингенту студентів та слухачів, складу освітніх напрямів, ліцензійного об’єму, форм навчання, видів освітніх послуг у короткостроковому періоді (навчальному році). Ресурси інфраструктури це, перш за все, аудиторний фонд. Окрім нього, інфраструктура закладу може включати ресурси соціально-побутового і культурно-виховного призначення: власний житловий фонд, лікувально-профілактичні і оздоровчі підрозділи, спортивні комплекси, структурно виділені наукові підрозділи тощо. Відносно власного аудиторного фонду закладу освіти відзначимо, що залежно від його можливостей або весь цей фонд, або значна його частина постійно необхідна для забезпечення освітньої діяльності і відноситься до першої групи ресурсів забезпечення. Для освітнього закладу, що має тенденцію розвитку і ставить стратегічні цілі свого розвитку, особливий інтерес має третя група – відновлювані ресурси. Вони в залежності від об’ємів дозволяють забезпечити як мінімум стабільне положення на ринку освітніх послуг на відносно тривалий період (більш за один навчальний рік), з іншого боку – розширити свої компетенції і можливості, в т.ч. і на довгострокову перспективу [3].
Отже, Однією з найбільш актуальних проблем сучасної освіти є побудова такого процесу навчання, який міг би бути основою формування мотиваційної сфери студентів. Структура мотивів студента, яка формується під час навчання, стає стержнем особистості майбутнього фахівця. Сучасна підготовка молодших медичних спеціалістів дає змогу значно розширити межі діяльності середньої медичної ланки в лікувальних закладах. Однією з головних цілей реформування охорони здоров’я наших днів є зближення медсестринского персоналу й пацієнта, розвиток партнерських відносин між ними, фокусування уваги на проблемах особистості загалом, а не тільки хворої людини. Не можна заперечувати також вплив освіти на галузь охорони здоров’я. Реформи, які розпочалися в медичній освіті торкаються і практичної охорони здоров’я. Впровадження нових лікувально-діагностичних технологій, доказової медицини, медсестринського процесу повинно забезпечуватися високою якістю підготовки медичних фахівців.
Література:
1. Истомин А.Л. Управление трудовыми ресурсами в высшем учебном заведении. Управление персоналом. № 5. 2008. С. 34.
2. Цимбалару А.Д. Тенденції моделювання освітнього простору в контексті розвитку початкової освіти у зарубіжних країнах. Педагогічна освіта: теорія і практика. Вип. 18. 2015. С. 436-442. Доступно: http://nbuv.gov.ua/UJRN/znppo_2015_18_78. Дата звертання 11.03.2021 р.
3. Бобко И.М., Гринь А.М. Система ресурсов в вузе как фактор его эффективного функционирования и развития. Экономика образования. №1. 2007.С.23-29.