Соціальний супровід як організаційно-правова форма соціального захисту впо

Кульчицький Тарас
(Львів, Україна)
ПРАВО
(Трудове право та право соціального забезпечення)
СОЦІАЛЬНИЙ СУПРОВІД ЯК ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА ФОРМА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ВПО
Під соціальним супроводом як організаційно-правовою формою соціального захисту ВПО слід розуміти механізм переміщення малолітніх і неповнолітніх осіб на підконтрольну Україні територію без супроводу батьків. Правовий статус ВПО хоч і передбачає їх соціальний захист, проте означена форма їх соціального захисту неповнолітніх дітей чинним законодавством не врегульована. Враховуючи особливості дітей, як більш уразливої категорії населення, зважаючи на положення Закону України «Про охорону дитинства» потребує додаткового врегулювання питання реєстрації дитини як ВПО без батьків, призначення їй законного представника для представництва інтересів дитини у будь-яких сферах її життєдіяльності [1; 3]. Дотримання прав дітей ВПО на підконтрольній Україні території без супроводу батьків (законних представників) може бути забезпечено шляхом вироблення дій, необхідних для легалізації їх статусу. По-перше, призначення законного представника повинно бути покладено як повноваження на орган опіки і піклування. У випадку призначення такій дитині законного представника має бути обов’язкове застереженням про те, що представник призначено лише на певний період, поки дитина перебуває на підконтрольній Україні території без її батьків. Тому, з часу прибуття батьків дитини (або інших законних представників) на підконтрольну Україні територію, органом опіки і піклування їм буде передана їх дитина з-під соціального супроводу. Законним представником, що може здійснювати соціальний супровід такої дитини може бути лише повнолітня, дієздатна особа. Доцільним буде закріпити й переважне право на здійснення соціального супроводу близькими родичами та членів сім’ї дитини, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (п.1 ч. 1 ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України) [1; 2; 3].
Відповідно до абзацу 14 ст. 313 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо організації та оздоровлення відпочинку дітей, збереження мережі дитячих оздоровчих закладів» від 06.06.2017 р. № 2081-8 було внесено зміни до Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей», де до категорії дітей, які потребують соціальної уваги та підтримки віднесено також і дітей, зареєстрованих як ВПО [1; 3]. Підтвердження факту реєстрації особи як ВПО здійснюється на основі довідки. Під довідкою ВПО слід розуміти документ, що видається громадянам України, які переміщуються з Криму, Донецької та Луганської областей (районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення). При цьому, реєстрація осіб до 18 років здійснюється у довідці одного із батьків (членів сім’ї). Якщо ж особа до 18 років переміщується без батьків чи членів сім’ї, заяву в її інтересах подають опікуни/піклувальники/законні представники. Саме тому, врегулювання такої організаційної форми як соціальний супровід на нормативному рівні, дозволить у майбутньому усунути усі перепони для можливості набуття дітьми, що переміщені на підконтрольну Україні території без їх батьків отримати статус ВПО і, відповідно, мати можливість користуватися усім обсягом соціальної уваги та підтримки як дитина, що має статус ВПО.
Досліджуючи проблематику правової соціалізації І. Журавська розуміє процес взаємодії індивіда і суспільства, скерований на формування індивіда як суспільно визнаної правової особи [4]. Потреба у соціальному супроводі ВПО як організаційній формі соціального захисту вбачається через несприятливі чинники, що примусово зумовили зміну середовища проживання та звичного кола спілкування. Оскільки останні змушені були залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, то усі ці фактори зумовлюють порушення їх психоемоційного стану здоров’я, погіршення комунікації, появу агресивності і тривожності, ізольованості та власної неповноцінності, втрату розуміння. У контексті дослідження соціальний супровід ВПО як організаційно-правову форму соціального захисту слід розуміти як механізм адаптації правових цінностей та принципів до нових умов соціального захисту.
Література:
1. Актуальний стан забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб в Україні. Доповідь представлена до Універсального періодичного огляду Організації Об’єднаних Націй. Двадцять восьма сесія Ради з прав людини ООН. 2017. С. 8.
2. Балакірєва О. Спектр проблем вимушених переселенців в Україні: швидка оцінка ситуації та потреб [Електронний ресурс] / О. Балакірєва // Вимушені переселенці в Україні: питання термінового та середньострокового реагування : мат. круглого столу (9 липня 2014 р.). Режим доступу : http://www.uisr.org.ua/news/36/83.html
3. Вдосконалення національного законодавства України стосовно захисту прав людини внутрішньо переміщених осіб. Проект Ради Європи «Посилення захисту прав людини внутрішньо переміщених осіб в Україні». «К.І.С.». 2016. 232с.
4. Жаровська І. Правова соціалізація на сучасному етапі розвитку правової науки. Вісник НУ Львівська політехніка. № 29. 2016. С. 92–98 .
Науковий керівник: кандидат юридичних наук,
Бурак Володимир Ярославович