Щире (дійове каяття) у кримінальному праві

Смаль Поліна
(Дніпро, Україна )
ПРАВО
(Кримінально-процесуальне право)
ЩИРЕ (ДІЙОВЕ КАЯТТЯ) У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ
Поява у чинному законодавстві про кримінальну відповідальність нових норм потребує розгляду питань, які, як це може здатися на перший погляд, вже давно не є проблемними. Так, введення в інститут звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із дійовим каяттям (ст.45 Кримінального кодексу України – далі КК), вимагає звернути увагу на таку обставину, як щире каяття особи, що вчинила злочин. Згідно із ст.45 КК воно є умовою вказаного в ній виду звільнення від кримінальної відповідальності.
Глибину каяття, його ступінь, самоосуд за помилковий вчинок, неправильну дію визначити дуже важко. «До оцінки результатів спостереження за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на попередньому розслідуванні і в суді слід у кожному окремому випадку ставитися вельми обережно і критично [4]. Треба враховувати, що деякі обвинувачені, підсудні, володіючи акторськими здібностями, можуть непогано «зіграти на публіку», зобразивши вельми натурально відчуття жалю і провини, фактично і не збираючись каятися в скоєному. Інші, навпаки, каючись у вчиненому злочині, зовні цього не проявляють, оскільки за складом характеру є людьми мовчазними і скупими на емоції». На працівників правоохоронних органів лягає завдання об’єктивно довести, що дійсно мало місце каяття [2].
Поняття щирого каяття криміналісти зазвичай пов’язують із визнанням особою, що вчинила злочин, своєї вини, засудженням нею вчиненого діяння, готовністю вдатися до позитивної післязлочинної поведінки, понести покарання. До цього, як правило, зводяться його визначення: «внутрішнє моральне засудження обвинуваченим свого вчинку», «певний психологічний стан, в якому людина визнає недопустимість вчиненого, розуміє ступінь своєї відповідальності, готова не лише понести покарання за вчинене, але й вжити заходів до відшкодування завданої шкоди або спонукати до цього інших осіб», «щире, відверте визнання своєї провини й бажання виправитися», «щире й добровільне визнання вини, яке сприяє повному розкриттю злочину, встановленню співучасників, прагнення до усунення заподіяної шкоди, засудження й розуміння суспільної небезпечності вчиненого», «особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання» тощо [1].
При визначенні місця дійового каяття в системі кримінального права уявляється необхідним надати відповідь на два ключові питання: 1) які ж елементи (ознаки, умови) становлять собою зміст дійового каяття; 2) в межах застосування яких саме кримінально-правових наслідків вчинення злочину вони мають юридичне значення. Спробуємо надати відповідь на означені питання [2].
Не ставлячи за ціль на цьому етапі формування вичерпного та всеохоплюючого визначення поняття дійового каяття, яке б відповідало всім умовам застосування кримінального закону, зробимо спробу висловити певні судження з приводу його змісту, які можуть бути покладені в основу подальшої наукової розробки [3].
Об’єктивним показником щирого каяття вважається післязлочинна поведінка особи. Так, в рекомендаціях щодо встановлення і оцінки розглядуваної ознаки містяться вказівки на необхідність детального дослідження правдивості й повноти свідчень особи, співставлення свідчень і поведінки особи на різних етапах слідства та в суді, встановлення ступеня активності позитивної післязлочинної поведінки (допомога в розкритті злочину, усунення негативних наслідків злочину, визнання вини), її причин тощо [1].
Кримінально-правова політика України на сучасному етапі характеризується, зокрема, пом’якшенням кримінально-правової репресії стосовно осіб, які вчиняють злочини невеликої тяжкості. Із набуттям чинності новим Кримінальним кодексом України інститут звільнення від кримінальної відповідальності вітчизняного кримінального права збагатився низкою нових положень. Однією з новел є норма про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям, згідно з якою «особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду» (ст. 45 КК) [1]. Таким чином, щире каяття є обов’язковим елементом дійового каяття як підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності. Це в свою чергу, ставить питання про співвідношення цих понять: щирого каяття та дійового каяття.
З урахуванням висловлених науковцями зауважень з приводу недостатньо продуманого підходу до визначення переліку корупційних злочинів, вказаних у ст. 45 КК України, перспективними в цьому напрямі дослідження є обмеження при вирішенні питань звільнення від кримінальної відповідальності та звільнення від покарання з випробуванням або ж умовно-дострокового звільнення осіб, які вчинили корупційні злочини.
Слід зазначити, що на сучасному етапі розвитку психологічної й правової науки існує безліч дискусій про умови дійового каяття, особливо про такий елемент як щире розкаяння. Практичне встановлення даної, юридично значимої умови, є вкрай складним, оскільки визначальним в її пізнанні вважається з’ясування переживань, емоцій, почуттів людини. Тому введення в ст. 45 КК зазначеної суб’єктивної умови є переоцінкою законодавцем реальних можливостей практики, наслідком чого є підвищення ризику допущення помилок і порушень закону і виражає пропозицію про виключення щирого розкаяння з переліку умов дійового каяття із заміною його іншою умовою – повним визнанням провини.
Література:
1. Житний О.О. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям: дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна академія внутрішніх справ. Харків, 2003. 211 с.
2. Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності: монографія. Київ : Атіка, 2004. 296 с.
3. Григор`єва М. Є. Звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з її дійовим каяттям: дис. канд. юрид. наук: 12.00.08/ Національна юридична академія України ім. Ярославва Мудрого. Харків, 2007. 204 с.
4. Григор’єва М. Є.Звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з її дійовим каяттям: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.08. Харків, 2007. 20 с.
Науковий керівник : старший викладач Савенко Вікторія Петрівна.