Недавні записи
- БФ “Центр порятунку життя” за підтримки “Ескулаб” побудує в Києві центр реабілітації TYTANOVI 23.04.2024
- В Experts Club пройшов перший арттерапевтичний тренінг для подолання наслідків посттравматичних розладів 23.04.2024
- В кінотеатрі «Жовтень» стартував «12-й тиждень австрійського кіно» 17.04.2024
- Більшість громадян не мають банківських вкладів або суттєво зменшили їх за останні рік – опитування 13.04.2024
- Одеський Інститут ім. Філатова розвиває використання ШІ для діагностики очних хвороб 09.04.2024
Проблеми дистанційного навчання у вищій школі в україні та в німеччині
Сокол Галина Романівна
доцент кафедри філології та перекладу
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу
ОСВІТА (Дистанційна освіта у вищій школі)
Проблеми дистанційного навчання у вищій школі в україні та в німеччині
За останні два роки освітній процес в нашій країні відчув на собі суттєвий вплив пандемії Covid-19. Попри всі негативні наслідки пандемії, слід зазначити, що у вищих навчальних закладах відбувся справжній прорив у дистанційній освіті. І викладачам і студентам довелось стрімко опановувати нові дистанційні форми навчання. Всім довелось пережити та подолати перші труднощі – від опанування нових правил життя, роботи та організації навчального процесу, перебудови усього спілкування з колегами та студентами до заміни власних комп’ютерів та ноутбуків, які не витримували нового навантаження і ще один важливий момент – це забезпечення безперебійного доступу до мережі Інтернет. У студентів, які проживають в сільській місцевості виникли проблеми з не тільки з доступом до мережі, й відповідно до занять і як наслідок відсутність або нерегулярність комунікації з викладачем та однокурсниками. Автори статті «Удосконалення дистанційного навчання у вищій освіті в умовах пандемічних обмежень» Олешко А. А., Ровнягін О. В., Годз В. Р. чітко вказали на ті проблеми, які спіткали всіх учасників навчального процесу:
−відсутність «живого» контакту між викладачем і студентом;
−недостатнє технічне забезпечення освітнього процесу;
−недостатній рівень володіння учасниками освітнього процесу засобами інформаційних і комунікаційних технологій;
−ризик проявів академічної недоброчесності;
−ризик необ’єктивного оцінювання студентів;
−відсутність досконало розроблених он-лайн курсів
−ризик використання он-лайн курсів сумнівної якості в умовах екстреного розроблення матеріалу та неможливості повноцінного його обговорення на засіданні кафедри» [1].
Слід зазначити, що подібна ситуація заскочила й заможні розвинуті держави, як Німеччина. В цьому відверто зізнався президент Німецького союзу вищих шкіл (DHV) Бернгард Кемпен (Bernhard Kempen) [2]. Він говорить також про відсутність великого ентузіазму від цифрових форматів, проте ніхто повністю не відмовився від нових практик. Але його слова про допомогу викладачам в заможній Німеччині дійсно здивують українських колег: «Ті викладачі, які мали проблеми з технікою, отримували допомогу» [2].
Як би це нас не дивувало, німецькі студенти мали такі ж проблеми як і українські: «У мене немає доступу до нормально функціонуючого інтернету», «У мене немає придатного комп’ютера», «У моєму житлі немає спокою, якого я потребую для навчання», «Я просто не можу усе робити самостійно, мені бракує контакту з іншими студентами чи з викладачами». Це − чотири приклади, які характеризують спектр проблем, з якими мають справу студенти під час вимушеного дистанційного навчання» [2]. Можливо й нашим навчальним закладам варто запозичити практику, коли студентам та викладачам дають в користування ноутбуки.
В Україні як і в Німеччині частина студентів радіє можливості навчатись он-лайн, вони бачать в цій ситуації нові можливості для себе: «Я не повинен тепер бути в університеті, щоб нічого не пропустити». А також: «Чудово, тепер завдяки лекціям в інтернеті я можу планувати ще більше» [2].
Проте фахівці схиляються до думки, «що винятково онлайн навчання довго тривати не може» [2]. Хотілось би віддати належне нашим викладачам, які впевнено зробили крок вперед і чекають, якими викликами заскочить нас новий навчальний рік. Вони не розраховують на якусь особливу підтримку, як у Німеччині, просто хочуть працювати без постійного стресу та ділитись своїми знаннями зі студентами. То ж цілком слушною є думка авторів статті «Удосконалення дистанційного навчання у вищій освіті в умовах пандемічних обмежень»: «На особливу увагу заслуговують питання поліпшення технічних, економічних й організаційних умов праці, забезпечення мотивації праці науково-педагогічних працівників, надання їм матеріальних і нематеріальних стимулів до високоякісної професійної діяльності» [1].
Література:
- Олешко А.А., Ровнягін О.В., Годз В.Р. Удосконалення дистанційного навчання у вищій освіті в умовах пандемічних обмежень. Електронний журнал «Державне управління: удосконалення та розвиток». №1, 2021. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/pdf/1_2021/5.pdf (дата звернення: 11.09. 2021).
- Вольфґанґ Дік Вища освіта й коронавірус: досвід університетів у Німеччині URL: https://www.dw.com/uk/yak-vidbuvaietsia-navchannia-v-nimetskykh-universytetakh-u-chasy-pandemii/a-54962106 (дата звернення: 11.09. 2021).