Передумови ефективного державного регулювання економіки

Худавердієва Вікторія

(Харків, Україна)

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА ТА УПРАВЛІННЯ

(Державне регулювання економікою)

ПЕРЕДУМОВИ ЕФЕКТИВНОГО ДержавнОГО регулювання економікИ

Економічна політика держави є одним з найважливіших понять економічної теорії і необхідним інструментом макроекономічного регулювання. Як офіційний представник суспільства, спеціально організований стійкий соціальний інститут – держава повинен: обґрунтовано формулювати економічні, соціальні, духовні і інші потреби суспільства з урахуванням інтересів майбутніх поколінь; відображати ці потреби у відповідних економічних і політичних програмах; здійснювати ув’язку цих потреб з наявними і перспективними ресурсами їх задоволення; формувати механізми регулювання і умови для розвитку інститутів, сприяючих задоволенню цих потреб [1].

У економічній літературі представлений досить різноманітний спектр думок щодо можливостей державного втручання в ринкову економічну систему. При цьому погляди учених істотно мінялися залежно від конкретних умов розвитку світового господарства. В процесі еволюції точок зору щодо питання регулювання економічних процесів в західній макроекономічній теорії сформувалися дві альтернативні концепції: кейнсіанство і монетаризм. Кейнсіанці виходили з того, що система вільного ринку позбавлена внутрішнього механізму який забезпечує макроекономічну рівновагу, а тому заохочується активне втручання держави в економіку за допомогою дискреційної фіскальної політики. В основі концепції монетаризму лежить положення про те, що ринкова система в змозі автоматично досягати макроекономічної рівноваги [2].

Після виникнення розвиненого ринкового господарства в суспільстві склалися різні способи регулювання і притаманні їм механізми управління: стихійно-ринковий і планово-регульований. На рівні мікроекономіки в умовах ринку до теперішнього часу склався механізм планового управління виробництвом. У масштабі макроекономіки, на рівні національної економіки, довгий час переважало стихійне регулювання, де не спрацьовували ринкові принципи. З ускладненням економічних зв’язків, все більш актуальною ставала необхідність загальнонаціонального регулювання всього процесу суспільного виробництва.

Головне призначення держави в сучасних умовах, у формуванні внутрішніх і зовнішніх економічних зв’язків, що характеризуються ускладненням, глобалізацією людських відносин полягає в регулюванні цих процесів і адаптації їх до динамічних змін в світовому розвитку.

Державне регулювання – це комплекс законодавчих, виконавчих і контролюючих функцій держави, спрямованих на розвиток і гнучке пристосування соціально-економічних основ суспільства до мінливих умов, а також процес щодо організації процесу економічного відтворення, направлений на ефективне використання обмежених виробничих ресурсів для задоволення потреб суспільства. Державні інститути повинні бути достатньо сильними і дієвими, щоб справитися з підтримкою ефективного стану ринкового механізму, а це можливо при регулюючих державних важелях, які доповнюють ринок і конкуренцію.

Державне регулювання забезпечує формування конкурентноздатних господарських організацій, здатних працювати на внутрішніх і світових ринках в умовах жорсткої конкуренції, концентрувати ресурси на перспективних напрямах оновлення виробництва, підтримує приватні ініціативи по освоєнню елементів сучасного і новітнього технологічного устроїв, стимулюючи інноваційну активність.

Корінні перетворення в будь-якій країні, можливі лише за умови прийняття на себе державою принципово більшої відповідальності за трансформаційні процеси. Ця орієнтація обумовлена не тільки нинішньою кризовою ситуацією, вона спирається і на досвід розвинених країн світу, в економіці яких держава грає значну роль. Навіть в тих країнах, де найміцніші ліберальні традиції, ринкові відносини поєднуються з державним втручанням в економіку. Всі соціально-економічні досягнення розвинених європейських країн стали можливі на основі такого поєднання [3,4].

Держава повинна, перш за все, піклуватися про підтримку ринкової конкуренції, запобігаючи монополізації. Досвід всіх розвинених країн демонструє, що бізнес самостійно не в змозі проводити структурні реформи, вирівнювати економічні і соціальні відмінності, диспропорції і перекоси, знаходити баланс між приватними і суспільними інтересами, природними і новостворюваними перевагами національного виробництва. Уряд повинен проводити гнучку політику, яка б поєднувала ринкові механізми і державне регулювання у сфері виробництва, накопичення капіталу, інвестиційної політики, тобто на всіх життєво важливих напрямках розвитку держави.

Література:

1. 1. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики : монографія. К.: Вид-во УАДУ, 2010. 254 с.
2. Василенко И.А. Государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия. М. : Логос, 2015. 200 с.
3. Мельник А.Ф. Державне управління. К.: Знання, 2014. 582 с.
4. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація URL:http://korrespondent.net/business/companies -iz-ukrainy.