Особливості управління організаційними змінами в сфері медицини

Бартош Ірина
(Тернопіль, Україна)
ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА ТА УПРАВЛІННЯ
(Сучасні технології управління)
ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИМИ ЗМІНАМИ В СФЕРІ МЕДИЦИНИ
Управління змінами є одним з важливих принципів сучасного менеджменту та ключовим фактором успішного розвитку організації чи системи в цілому.
Для громадського сектора, до якого належить більшість медичних організацій, управління змінами можна віднести до числа інноваційних процесів, в рамках яких організації створюють щось нове: впроваджують нову практику або технологію, нову модель внутрішньо-організаційних або міжорганізаційних взаємодій, створюють новий продукт, товар або послугу.
Цілями та завданнями управління змінами в охороні здоров’я вважається:
• визначення напрямків змін;
• розробка моделей управління змінами;
• впровадження інноваційних технологій медичного обслуговування, що сприяють підвищенню якості медичної допомоги, скорочення термінів лікування і витрат на його надання;
• створення оптимізаційних ресурсозберігаючих моделей, інформаційно-аналітичних систем з метою підвищення медичної, соціальної, економічної ефективності галузі;
• моніторинг змін;
• оцінка ефективності управління змінами.
До основних принципів управління змінами як основи для вдосконалення системи управління охороною здоров’я належать:
• багаторівневість;
• багатовимірність;
• нелінійність процесів;
• альтернативність;
• унікальність;
• інтегральність;
• збалансованість;
• зворотність зв’язку;
• стійкість розвитку.
Теоретико-методологічні положення з управління змінами в організаціях охорони здоров’я базуються на синтезі багаторівневого та інтегративного підходів, є основою для вдосконалення системи управління та створення сумарного синергетичного ефекту на мікро- та мезорівні, спрямовані на підвищення медичної, соціальної, економічної ефективності галузі на макрорівні.
При певному якісному та кількісному складі низка змін виливається у реформу, а ключові зміни стратегії розвитку галузі можуть перерости у великомасштабні перетворення. Розглянемо процес управління змінами на прикладі реформування української системи охорони здоров’я.
Аналіз результатів реформування системи медичного обслуговування в пілотних регіонах підтвердив обґрунтованість та виваженість запропонованих стратегічних підходів до реформування системи охорони здоров’я.
В процесі реалізації пілотних проектів було доведено доцільність та ефективність:
1) розмежування ПМСД та вторинної медичної допомоги з розвитком ПМСД на засадах загальної практики-сімейної медицини, зі створенням центрів ПМСД з розвинутою мережею амбулаторій в містах і сільській місцевості;
2) пулінгу фінансових ресурсів для надання вторинної та екстреної допомоги на регіональному рівні;
3) запровадження системи маршрутизації пацієнтів до ЗОЗ, що відповідають важкості та складності захворювання;
4) впровадження (за умов методичного удосконалення) оплати праці за обсяги та якість роботи;
5) державна оцінка медичних технологій.
За умови доопрацювання деяких проблемних питань, виявлених при їх застосуванні, ці механізми доцільно поширити на всі регіони країни. Обов’язковою умовою для переходу до широкомасштабного використання є навчання фахівців та підтримка влади всіх рівнів.
Широке запровадження інших елементів реформи, зокрема підходів до структурно-функціональних перетворень в сфері вторинної та третинної медичної допомоги, автономізації закладів охорони здоров’я, контрактних відносин, методів оплати медичних послуг в закладах різних рівнів медичної допомоги потребує попереднього додаткового нормативного врегулювання та ретельного їх відпрацювання в пілотному режимі.
Література
1. Стратегія інноваційного розвитку України на період до 2030 року: проект/ Кабінет міністрів України. URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/gromadske-obgovorennya/2018/10/22/
Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент
Юрик Наталія Євгенівна