ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ ВОДОЙМИ ЗА МАКРОФІТАМИ

Волкова Марія Віталіївна
здобувачка 3 курсу спеціальності 101 «Екологія» Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва
ЕКОЛОГІЯ (Екологічна безпека)

ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ ВОДОЙМИ ЗА МАКРОФІТАМИ
Перевагою здійснення оцінки екологічного стану водойми за макрофітами є зручність та невисока складність проведення дослідження. Ця група гідробіонтів характеризується високою реакцією на зміни умов існування, добре реагує на зміни трофності водойми, динаміку гідрологічного режиму, забруднення токсичними речовинами.
Використання даного матеріалу для дослідження дозволяє проводити швидку експрес-оцінку стану забруднення водного середовища. Проведення оцінки екологічного стану водойми за макрофітами здійснюється у декілька етапів. Спочатку проводять оцінку видового різноманіття макрофітів. Потім

визначають проективне покриття кожного виду водних організмів, ідентифікують окремі види індикаторних груп організмів. На заключному етапі проводять визначення просторового розподілу видів макрофітів.
Розрізняють дві екологічні групи макрофітів [3]: гело- та гідрофіти. Гелофіти займають прибережну ділянку водного об’єкта, а також ділянки мілководдя. До них належать такі види, як очерет; рогіз та ін. Повітряно-водні рослини характеризуються тим, що їх корені занурені у товщу води, а стебло розміщене у повітрі.
Гідрофіти найчастіше зустрічаються у воді озер та заток з невисокою швидкістю течії. Це рослини, листя яких знаходиться на поверхні водного дзеркала, а коріння розташоване у товщі води.
Отже, макрофіти з плаваючими на поверхні води листками мають найвищу реакцію на зміни забруднення водного середовища, а тому служать надійними біоіндикаторами екологічного стану водойми.
За особливостями просторового розподілу фітоценозів можна визначити характерні екологічні зміни, що відбуваються у водному об’єкті. Даний розподіл формується унаслідок комплексної дії багатьох чинників.
Розрізняють чотири пояси макрофітів [1]. Розглянемо характерні риси, притаманні кожному з них. Перший пояс розташований на березі водного об’єкта та у прибережній зоні. Його формують гелофіти з невеликою висотою. Серед них зустрічаються такі види, як: осока, хвощ, стрілолист.
Другий пояс зазвичай формують високі гелофіти. Вони займають ділянки, що мають глибину не більше 50 см. До них належать наступні види: очерет, рогоза та ін.
Третій пояс формують гідрофіти, що розташовуються на глибинах 0,5-1,5 м. Він складається переважно з таких видів макрофітів, як: латаття, водяний горіх, глечики.
Четвертий пояс формують занурені у воду макрофіти. Він характерний для глибин у 0,5-2,5 м. Представниками даного поясу є елодея, рдесник та ін. У разі посиленого забруднення полютантами з’являються водопериця та кушир. Для чистих озер з глибинами до 8-10 м характерні такі види занурених макрофітів як: молодильник, харові водорості та ін.
Високий рівень толерантності певних видів макрофітів унеможливлюють їх використання в якості індикаторів при проведенні біоіндикаційних досліджень. Здатність до екологічної пластичності (ЕП) виявляється у більшості

груп водних рослин і надає їм можливості існувати навіть у досить забрудненій екосистемі. Серед видів рослин розрізняють наступні біоіндикатори екологічних умов: індикатори реофільних та лімнофільних умов, індикатори заболочування та засолення водного середовища, індикатори трофності.
Біоіндикаційну оцінку екологічного стану водойми за макрофігами можна здійснювати двома способами [2]. Перший підхід потребує інформації про наявні види-індикатори водного об’єкта. Другий спосіб вимагає даних щодо просторового розподілу біоіндикаторів у екологічному профілі водойми.
Проведення біоіндикаційного дослідження першим способом вимагає встановлення переліку усіх видів рослин-індикаторів у водному, що характерні для даного водного об’єкта. На першому етапі проводять вибір ділянок з характерними для даної екосистеми біотопами. При проведенні дослідження річки особливу увагу звертають на видове різноманіття у затоках та плесах.
Визначення рівня забруднення водойми та зміни класу якості води водного об’єкта здійснюється за макрофітним індексом. Дана методика дозволяє провести біоіндикаційну оцінку стану водного середовища, що зазнає значних змін внаслідок надходження зі стічними водами органічних біогенних сполук з урахуванням трофічного стану досліджуваного об’єкта.
Список використаних джерел:
1. Мальцев В.Г., Карпова Г.О., Зуб Л.М. Визначення якості води методами біоіндикації: наук.-метод. пос. Київ: Науковий центр екомоніторингу, 2011, 112с.
2. Меннинг У. Дж., Федер У. А. Биомониторинг загрязнения атмосферы с помощью растений. Львов: Гидрометеоиздат, 1985. 243 с.
3. Арсан О.М. Методи гідроекологічних досліджень поверхневих вод. за заг. ред. В. Д. Романенка. Київ: ЛОГОС, 2006. 408 с.
Керівник: кандидат с.-г. наук, доцент, доцент кафедри екології та
біотехнології Бузіна І.М.