Етнокультурна соціалізація особистості: теоретичний аспект

Андрела Х.І.
(Мукачево, Україна)
ОСВІТА
(Соціальна педагогіка)
ЕТНОКУЛЬТУРНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ
Важливим завданням соціально-виховної роботи закладу вищої освіти є збереження та популяризацiя нацiональної культури, традицiй, звичаїв та обрядів свого народу, їх вiдтворення з метою збагачення освiтнього та особистiсного соцiокультурного простору студентів.
Як наукова категорія поняття «соціалізація» активно використовується у різних напрямах наукових досліджень, а проблема соціалізації особистості є мультидисциплінарною, про її актуальність свідчать дослідження Т.Парсона, І.Кона, В. Кременя, В.Москаленко, В.Маркова, М.Лукашевич, А.Мудрик, Н.Рудкевич, С.Савченко, М. Ярмаченко та інші. Сутність та особливості етнічної соціалізації молоді розкрито в працях О. Безпалько, Ю. Загороднього, Н. Лавриченко, А. Мудрик, А. Вендланд, Ф. Гіддінгс та ін..
Термiн «соцiалiзацiя», як прийнято вважати, започатковано американським соцiологом Франклiном Гiддiнгсом. У 1887 р. в книзi «Теорiя соцiалiзацiї» вiн визначив сутнiсть цього процесу як «процес стихiйного впливу оточення, а також як цiлеспрямований вплив рiзних соцiальних iнститутiв на розвиток соцiальної природи чи характеру людини» [5].
Розглядаючи соціалізацію як суспільно-педагогічний феномен О. Безпалько характеризує її як «процес засвоєння та активного віддтворення людиною соціокультурного досвіду (знань, цінностей, норм, традицій, зразків поведінки, визнаних у суспільстві); внаслідок чого відбувається її становлення та розвиток як соціального індивіда» [1].
Одним із найбільш повних може вважатись визначення соціалізації особистості в інтерпретації М. Лукашевича: це «процес становлення особистості як суспільної істоти, під час якого налагоджуються різноманітні зв’язки особистості з суспільством, засвоюються орієнтації, цінності, норми, відбувається розвиток особистісних властивостей, формуються активність та цілісність особистості, набувається соціальний досвід, що нагромаджений людством за весь період розвитку».
Таким чином, соціалізація особистості є специфічною формою набуття нею тих суспільних цінностей, що існують в усіх сферах суспільного життя. Основою соціалізації особистості є такі процеси: окультурення (важливим аспектом формування особистості є культура); набуття досвіду (особистість формується на основі власного індивідуального досвіду); взаємодія (особистість кожної людини формується в процесі взаємодії одна з одною).
Перш ніж перейти до пояснення поняття «етнокультурна соцiалiзацiї особистостi», слід дати тлумачення таким категоріям, як «етнокультура», «етнокультурна соціалізація».
У філософському словнику дефініція «етнокультура» визначається як «культура, першоджерелом якої є колективна творчість даної спільноти, що включає спосіб життя, світогляд, мову, народне мистецтво».
Натомість, Н. Рудкевич визначає етнокультурну соціалізацію як особистісне утворення, що передбачає поетапне засвоєння здатності до збереження національної культури, відтворення традицій, підтримку міжнаціонального спілкування і збагачення культур. Вона зауважує, що етнокультурна соціалізація полягає, насамперед, у вивченні рідної мови, засвоєнні основ національної культури і використанні її на практиці. Натомість етнокультурну соцiалiзацiю особистості дослідниця визначає як процес формування здатності до збереження і збагачення національної культури, відтворення традицій, підтримання міжнаціонального спілкування.
Отже, розглядаючи основнi тенденцiї у трактуванні підходів до етнокультурної соціалізації особистостi в полі соцiально-педагогiчних досліджень відзначимо, що етнокультурна соціалізація являє собою особистісне утворення, що передбачає поетапне засвоєння здатності до збереження національної культури, відтворення звичаїв та традицій, підтримку міжетнічного та міжнаціонального спілкування і збагачення культур. Зміст етнокультурної соціалізації особистості полягає, насамперед, у вивченні рідної мови, історії та особливостей рідної культури, її традицій і звичаїв; ціннісне ставлення до культурного спадку свого та іншого етносів; толерантне ставлення до інших культур та їхніх представників; засвоєнні основ національної культури і використанні її на практиці.
Література:
1. Безпалько О.В. Соціальна педагогіка: схеми, таблиці, коментарі : навч.
посіб. для студ. вищ. навч. закл./ О.В.Безпалько – Київ: Центр учбової літератури, 2009. – 208с.
2. Лукашевич М.П. Теорія і методи соціальної роботи. Навч. посіб./ М.П. Лукашевич, I.I. Мигович – 2-ге вид., доп. і випр.– К.: МАУП, 2003. – 168 с 3.
3. Рудкевич Н.І. Етнокультурна соціалізація особистості як соціально-педагогічна проблема. Практична педагогіка та психологія: методи і технології : матеріали всеукр. науково-практ. конф./ Класичний приватний університет. 2016. С. 36–40.
4. Философский энциклопедический словарь/ Ред. кол.: С.С. Аверинцев, Э.А. Араб-Оглы, Л. Ф. Ильичов и др. 2-е изд. М.: Сов. Энциклопедия, 1989. 815с.
5. Giddings F. Theory of socialization. N.Y., 1897. Р.22
Науковий керівник: кандидат педагогічних наук,
доцент Брижак Надія Юріївна