Деякі проблеми об’єктів цивільних прав

Науменко Олександр
(Ірпінь, Україна)
ПРАВО
(Цивільне право)
ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ОБ’ЄКТІВ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ
Поняття «об’єкт» зустрічається у цивільному праві в таких термінологічних конструкціях як «об’єкт цивільних прав», «об’єкт цивільних правовідносин», «об’єкт суб’єктивних цивільних прав» та ін. Категорія «об’єкт» відносно досліджена вітчизняними та зарубіжними правниками, разом з тим єдиного підходу до розуміння даного явища не склалося. Дана категорія була і залишається предметом постійної уваги у дослідженнях юристів як минулого, так і сучасності, а проблема об’єктів цивільних прав займає одне з центральних місць і є дискусійною у цивілістиці. Для того аби визначитися у загальних підходах до розуміння поняття «об’єкт цивільних прав» та кола явищ об’єктивної дійсності, які визнаються в такій якості, необхідно, насамперед, провести ретроспективний аналіз даної проблеми, що надасть можливість якісно покращити знання в цій сфері [1].
Дискусії щодо об’єкта цивільних прав точилися давно, тому дане питання вивчалося в різні періоди розвитку цивілістики. Д. І Мейер тлумачив об’єкт права як «предмет, що підлягає пануванню особи, як суб’єкта права», а його сучасник Є. В. Васьковський – як «предмет влади, наданий окремій особі у приватному житті». Однак, незважаючи на суттєву різницю у визначеннях, переважна більшість юристів до кола об’єктів прав зараховувала такі категорії як речі, нематеріальні блага та чужі дії.
Слід зазначити, що проблему об’єкта права не було однозначно та чітко розв’язано і в радянські часи. Розбіжності існували як у визначенні самого поняття «об’єкт права», так і у визначенні кола об’єктів. Водночас численні теорії об’єкта права, висунуті в радянській юридичній літературі, можуть бути зведені до двох основних напрямів: плюралістичного та моністичного.
Сучасна доктрина цивільного права визнає множинність об’єктів цивільних прав. Поширеною є позиція про неможливість існування безоб’єктних цивільних правовідносин. В наш час у юридичній літературі переважна більшість правників визначають об’єкт цивільних прав через поняття «благо». Така позиція виникла через те, що крім матеріальних благ цивільне право досліджує й нематеріальні: честь, гідність, інформацію, результати інтелектуальної, творчої діяльності, тощо. Так, об’єктами цивільних прав визнаються матеріальні та нематеріальні блага, стосовно яких між суб’єктами цивільного права виникають відносини, які становлять предмет цивільно-правового регулювання [2].
Такий підхід у вирішенні проблеми об’єкта цивільних прав має бути підтриманий та визнаний обґрунтованим, виходячи з наступного. У діалектико-матеріалістичній філософії об’єкт визначається як протилежний суб’єкту компонент, тобто фрагмент об’єктивного світу, на який спрямовані думка і дії суб’єкта пізнання. Однак не можна застосовувати це філософське положення буквально до правовідносин, в тому числі і цивільних, бо тоді б вони становили відносини між суб’єктом і об’єктом. Загальновідомо, що правовідносини це урегульовані нормами права відносини між суб’єктами з приводу того чи іншого об’єкта [4]. Суб’єкти вступають у суспільні відносини, які врегульовані нормами права з метою задоволення певних потреб, певного інтересу. Все, що здатне задовольнити різноманітні потреби людей називається благом. Реалізація інтересу є мотивом поведінки суб’єктів, яка є осмисленою, спрямованою на певний результат і завжди стосується певних благ, що потім опосередковується у правовідносинах. Таким чином, нематеріальні та матеріальні блага є тими об’єктами, на які спрямована поведінка учасників цивільних правовідносин [3].
Разом з тим на даному етапі в теорії права та цивілістиці існують й інші підходи до поняття та сутності об’єкта права, наприклад: теорія «об’єкта поведінки», яка ґрунтується на розумінні об’єкта як явища здатного до правового регулювання, і визнає таким явищем лише поведінку людини, а не інші явища навколишнього середовища, або теорія «об’єкта-правового режиму», представники якої об’єктом правовідносин вважають правовий режим як правову характеристику явищ об’єктивної дійсності, які цивільним правом віднесені до категорії об’єктів цивільних прав. Утім такі теорії не одержали в сучасній українській цивілістиці розвитку та не знайшли підтвердження при правовому регулюванні майнових відносин в нашій державі.
Література:
1. Майданик Р. А. Цивільне право. Загальна частина : підручник / Р.А. Майданик. URL: http://er.dduvs.in.ua/bitstream/29.pdf. (дата звернення: 12.03.2021).
2. Цивільне право України: Навчальний посібник. / Л. О. Доліненко, В. О. Доліненко, С. О. Сарновська., 2006. – 356 с.
3. Мазур О.С. Цивільне право України: Навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2006. 384 с
4. Цивільне право України. Загальна частина: підручник. URL: http://lira-k.com.ua/preview/12213.pdf. (дата звернення 11.03.2021)
Науковий керівник: доцент Амеліна Анна Сергіївна.