Цифровізація як напрям реформування сервісної діяльності органів публічного управління в Україні

Цифровізація має важливе значення для сучасного стратегічного планування реформування публічного управління в Україні. Сучасні політичні, соціально-економічні та інформаційно-комунікативні інструменти взаємодії держави й суспільства в Україні безперервно вдосконалюються під впливом нових викликів, що спричинюють зміни процесів вироблення державної політики, яка у своєму еволюційному розвитку потребує як переосмислення традиційних управлінських підходів, так і застосування нових сервісно-орієнтовних механізмів щодо її формування та реалізації. Взаємодія органів публічної влади та громадянина має бути орієнтована на відкритості, якості наданих державою послуг і неможлива без відповідного технологічного забезпечення, яке еволюціонує від інформатизації до цифровізації державного управління та місцевого самоврядування.

Аналіз останніх публікацій за даною проблематикою свідчить про необхідність застосування моделювання розроблених стратегій та міжнародної практики відповідно до сучасних проблем української управлінської практики і прагнення побудови відповідального громадянського суспільства. У вітчизняних наукових працях тема цифровізації діяльності органів державного управління та органів місцевого самоврядування й досі залишається не розкритою, на відміну від проблематики вже впровадженої в Україні концепції “електронного урядування” на базі технологій інформатизації державного управління, які й понині ретроградно продовжують реалізовувати.

Сучасне громадянське суспільство стає все більш залежним від цифрових технологій, оскільки відбувається “цифровий перехід” від систем і процесів індустріальної економіки і інформаційного суспільства до “цифрової” економіки та “цифрового” суспільства.

Концепція “Ери цифрового врядування” була уперше запропонована у 1991 році П.Данлеві, Х.Маргетсом, С.Бастоу та Дж.Тінклером як перехід від “Нового державного управління” до більш сучасного “цифрового” управління, яка базувалася на трьох основних напрямах: реінтеграції; “клієнто-орієнтованій” цілісності та цифровізації як використання потенціалу цифрового зберігання інформації та цифрових комунікацій для трансформації управління. Автори зазначали, що масове застосування різноманітних цифрових технологій, потужний розвиток соціальних мереж, які стали ще однією платформою для тиску громадськості та неурядових організацій на систему державного управління, зумовили розвиток більш ґрунтовних цифрових трансформацій в управлінській сфері [2, с.7].

Отже, нова “цифрова” термінологія все частіше використовується як у повсякденному житті, так і в наукових дослідженнях. Однак коректність вживання деяких термінів потребує наукового обґрунтування та правового визначення в сучасному українському законодавстві та належного застосування в сучасній державно-управлінській науці і практиці органів публічного управління.

В правовому полі, впровадження цифрового врядування в Україні визначено Концепцією розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018–2020 роки, яка затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року №67-р  і яка може вважатися планом подальших дій та цифровим порядком денним України.

Зазначена Концепція являється короткостроковим і початковим інструментом розвитку та стимулювання внутрішніх ринків споживання, упровадження й виробництва цифрових технологій, містить бачення трансформації економіки від традиційної до ефективної цифрової. Вона визначає першочергові кроки щодо імплементації відповідних стимулів, створення умов для цифровізації в різних галузях економіки і суспільного життя, виклики та інструменти розвитку цифрових інфраструктур, набуття громадянами цифрових компетенцій, а також визначає критичні сфери й проекти публічного управління.

Наведені моделі дослідження дозволяють зробити висновок про те, що поняття “цифрове врядування” не є тотожним поняттю “електронне урядування”. Якщо під електронним урядуванням розуміють спосіб організації публічної влади за допомогою електронних систем локальних інформаційних мереж та сегментів глобальної інформаційної мережі, то цифрове врядування є новою інноваційною парадигмою організації та розвитку системи управління, одним із трендів якої є реалізація цифрових трансформацій і сучасних цифрових технологій.

Підсумовуючи вищевикладене, з урахуванням пріоритетності сервісної складової публічного врядування, можна дати таке визначення терміна “цифрове врядування” – це сервісно-орієнтована організація функціонування системи публічного управління на основі цифрових технологій. Формування й реалізація цифрової стратегії в публічному врядуванні, його цифровізація є важливим напрямом як наукових досліджень, так і практико-спрямованої діяльності.