Виховання толерантності у дітей дошкільного віку засобами творів в. о. сухомлинського

Талах Оксана Іванівна

магістрантка І року навчання, спеціальність 012 Дошкільна освіта

Університет Григорія Сковороди в Переяславі

ОСВІТА (Методичні основи виховного процесу)

Виховання толерантності у дітей дошкільного віку засобами творів в. о. сухомлинського

В сучасній Україні процеси демократизації та утвердження  гуманістичних цінностей проходять досить неоднозначно і суперечливо. Це зумовлює падіння моралі, культури взаємостосунків між людьми, погіршення суспільних відносин тощо. Зазначені суперечності особливо позначаються на молодому поколінні, в свідомості й поведінці якого не сформувалися та міцно не закріпилися позитивні установки й мотиви, значущі ціннісні орієнтації.

За таких обставин вкрай важливим стає виховання в підростаючого покоління толерантності, оскільки утвердження принципів і норм толерантності є необхідною умовою взаєморозуміння між людьми, взаємодії, злагоди, згуртування і консолідації суспільства.

Особливо актуальним є формування толерантності у свідомості й поведінці дітей дошкільного віку, адже саме вони через деякий час стануть відповідальними громадянами, і потрібно навчити їх жити в мирі і злагоді з людьми, які мають інший світогляд, релігійні вірування, звичаї і традиції.

Філософське осмислення проблеми толерантності знайшло відображення у працях Арістотеля, М. Аврелія, Демокріта, Платона, Сократа, а пізніше М. Монтея, Дж. Локка, Ж.Ж. Руссо, Ж. Вольтера. Певні аспекти толерантності відображені у працях філософів (М. Бердеєв, О. Довгополов); соціологів (Г. Бутигін, О. Оксамитна, О. Швачко та ін.); психологів (Б. Ананьєв, О, Асмолов, І. Бех, та ін.).

Дана проблема розглядалась у працях класиків педагогічної думки (Я. Коменський, Я. Корчак, А. Макаренко, М. Монтессорі, В. Сухомлинський, Л. Толстой, К. Ушинський та ін.).

У сучасній педагогічній науці проблема виховання толерантності досліджується у різних аспектах: загальні питання педагогіки толерантності (М. Рожков, А. Сиротенко, Г. Солдатова, Л. Шайгерова та ін.); етнічна толерантність (О. Докукіна, З. Малькова, В. Подобєд, Ю. Римаренко, В. Тишков та ін.); технологічні питання виховання толерантності (Т. Білоус, О. Кащенко, Б. Рієрдон, В. Сітаров, І. Сковородкіна, О. Скрябіна, П. Степанов та ін.).

Однак, проблему виховання толерантності не можна назвати достатньо вивченою, оскільки такий її аспект, як виховання толерантності у дітей старшого дошкільного віку засобами дитячої літератури досліджувався частково. В сучасних закладах освіти і сімейному вихованні можна з успіхом вирішувати цю проблему, звернувшись до творчості видатного українського педагога В. О. Сухомлинського.

Проблема виховання толерантності складна й різноманітна. Ми розглядаємо її у контексті ціннісного ставлення до людей, незалежно від раси, національності, соціального стану, політичної орієнтації, культурної приналежності.

Як відомо, дошкільний вік визначається як сенситивний, коли дитина  засвоює сукупність знань та норми поводження в суспільстві без особливих зусиль. Внаслідок цього в дошкільника формується світогляд, в якому важливе місце займають загальнолюдські морально-етичні цінності. Це процес складний і довготривалий, дитина соціалізується шляхом наслідування поведінки дорослих, завдяки читанню казок, оповідань та віршів, в процесі ігор.

Великого значення формуванню морально-етичних цінностей в дітей, в тому числі і толерантності приділяв В. О. Сухомлинський. Він писав, звертаючись до дітей «Те, що повинно стати моральною серцевиною твоєї особистості – моральна чистота, благородство, непримиренність до зла – залежить  від того, як ідея добра стане твоїм переконанням, сутністю твоєї душі – твоєю органічною потребою застосовувати на кожному кроці мірку оцінки того, що відбувається в світі» [4. с.230]. Праці видатного педагога пройняті толерантністю, гуманним ставленням до дитини, повагою до її внутрішнього світу, інтересів та почуттів.

Окрім педагогічних праць, педагог з Павлишів писав казки, притчі та оповідання для дітей. Відомо близько 1200 його літературних творів. За його переконаннями, саме завдяки казкам дитина пізнає світ, формує своє ставлення до добра і зла. У своїй книзі «Серце віддаю дітям» він писав, що «Дитячий світ – це особливий світ Діти живуть своїми уявленнями про добро і зло, честь і безчестя, про людську гідність. Я завжди вважав за необхідне стати в деякій мірі дитиною. Тільки за цієї умови діти не будуть дивитися на вас як на людину, що випадково потрапила за ворота їхнього казкового світу і якій байдуже, що діється всередині цього світу» [5. с. 51]. Він радив педагогам постійно включати в освітньо-виховний простір народні казки, які протягом тривалого періоду передавалися з покоління в покоління, пройшли випробування в часі і просторі і стали найкращими зразками усної народної творчості,. Також в своїх творах для дітей В. О. Сухомлинський показав, що казка допомагає на конкретних життєвих прикладах і знайомих ситуаціях пізнати навколишній світ, особливо світ людських стосунків. Його казки зрозумілі, доступні, легко сприймаються дітьми, і найголовніше – завжди мають в собі зерна мудрості та моральності, толерантного ставлення до суспільного оточення.

Василь Олександрович був переконаний, що читання, розповідь, інсценізація літературних творів, малювання за їх змістом сприяє вихованню гуманних почуттів дитини, толерантності, формує морально-етичні уявлення про добро і зло, красу і потворність, справедливість і несправедливість, героїзм і боягузтво, повагу до старших та співчуття до людей з особливими потребами. У праці «Методика виховання колективу» Василь Олександрович радив молодим педагогам: «…Якщо ви хочете, щоб вихованець став розумним, допитливим, кмітливим, якщо у вас є мета утвердити в його  душі чутливість до найтонших відтінків думки й почуття інших людей – надихайте його розум красою слова… Його чарівна сила розкривається передовсім у казці. Казка – це колиска думки, зумійте поставити виховання дитини так, щоб вона на все життя зберегла хвилюючі спогади про цю колиску» [6. с.520].

Літературні твори «А де ж подівся той хлопчик», «Чорногуз і дівчинка», «Найласкавіші руки», «Сива волосина», «Чорнобривці», «Як хлопці мед поїли», виховують повагу, дбайливе ставлення і любов до своїх батьків, бабусь та дідусів. В оповіданні «Хай я буду ваша, бабусю» дітям дається зразок моральної поведінки відносно самотньої людини похилого віку. Почуття обов’язку та піклування виховують такі твори як «Кожна людина повинна», «Добре слово», «Щоб ти став кращим», «Петрик і Павлик» також націлюють дітей на повагу до людей, бажання турбуватися про близьких людей. Казки В. О. Сухомлинського олюднюють природу, тварини, рослини і навіть неживі істоти вступають в діалог, набувають людських почуттів («Старий пень». «Сонце і сонечко», «Дім для Рябка», «Як здивувався Мурко», «Соловей і Жук»), показують приклади толерантного ставлення, співчуття, цінності дружби і любові.

Проте слід пам’ятати що перші уявлення про толерантність засвоюються як у закладі дошкільної освіти, так і в сім’ї, тому насамперед родина теж зобов’язана прищеплювати дітям загальнолюдські цінності, показувати приклади моральної поведінки. Допомогою батькам будуть казки і оповідання Василя Олександровича Сухомлинського.

Вихователі повинні використовувати різні форми і методи роботи при використанні творів В.О. Сухомлинського в контексті виховання толерантності. Після читання доцільно провести бесіду, обговорити варіанти розвитку подій, запропонувати дошкільнятам подумати, як би вони вчинили в даній ситуації.

Отже, використовуючи художні твори для дітей в навчально-виховному просторі сучасних закладів дошкільної освіти вихователь формує толерантне ставлення в першу чергу до оточуючих людей, родини та друзів, а також до людей інших національностей, різного віку т людей з особливими потребами. Подальші дослідження будуть присвячені розгляду питання формування морально-етичних цінностей засобами казок В. О. Сухомлинського.

Література:

1. Вишневський О.І. Теоретичні основи сучасної української педагогіки; Навч.посіб. – 3-тє вид., доопрац. і доп. – Київ, Знання, 2008. – 566 с.
2. Гончаренко С. У, Український педагогічний словник/ С. У. Гончаренко. – Київ, Либідь,1997. – 376 с.
3. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві. Будьте доброзичливими/ В. О. Сухомлинський. Вибрані твори в 5 т. – Київ, Рад. Шк.,1997. – Т.2. – 528 с.
4. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям/ В. О. Сухомлинський. Вибрані твори в 5 т. – Київ, Рад. Шк.,1997. – Т.3. – с.7 – 279.
5. Сухомлинський В. О. Методика виховання колективу/ В. О. Сухомлинський. Вибрані твори в 5 т. – Київ, Рад. Шк.,1997. – Т.1. – с.201 – 637.
6. Сухомлинський В. О. Квітка сонця: Притчі, казки, оповідання/В. О. Сухомлинський. – Харків, ВД «ШКОЛА», 2017. – 240 с.

Керівник: Андреєва Т.Т., кандидат філософських наук, доцент

кафедри психології і педагогіки дошкільної освіти