Виховання проблемної дитини за поглядами в. сухомлинського

Мішкулинець Олена

(Мукачево, Україна)

ОСВІТА

  (Методичні основи виховного процесу)

ВИХОВАННЯ ПРОБЛЕМНОЇ ДИТИНИ ЗА ПОГЛЯДАМИ

В. СУХОМЛИНСЬКОГО

Виховання учнів в сьогоднішньому суспільстві дещо відрізняється від виховання попередніх поколінь. Важливо пам’ятати, що від того, в якій мірі наш проблемний учень є передусім нашим вихованцем, залежить успіх усієї освітньої роботи. Як справедливо зазначив В.О. Сухомлинський: «Проблемні діти як ніхто потребують тактовності педагога, щирого бажання прокинути в душі дитини неможливе».

Отже, сьогодні, як ніколи раніше, перед школою постає проблема виховання свідомої особистості, до якої повинні приділяти багато уваги батьки та насамперед вчитель. Почнемо з того, що з самого першого дня перебування дитини в школі, вчитель намагається створити взаємозв`язок, атмосферу довіри, добра та ситуацію успіху на уроках. Але, слід зазначити, що коли вчитель байдужо ставиться до дитини, не хоче поринути в її внутрішній світ, то виховання проблемної дитини йому не під силу [1].

На сьогоднішній час в українській педагогіці підкреслюють деякі засоби та методи виховання проблемної дитини з особливим підходом, виходячи з робіт В.О. Сухомлинського.

Виходячи з того, що В.О. Сухомлинський вважав колектив одним із наймогутніших засобів виховання, можна стверджувати, що саме емоційний стан колективу є великою духовною силою, яка здатна об’єднати дітей та пробудити в байдужих серцях інтерес до всього чим займається колектив [2].

Разом з тим, актуальною проблемою є байдужість дитини до всього. Насамперед дитина залишається байдужою до прохань вчителя зайнятися творчими справами колективу. Цілком зрозуміло, що такій дитині безперечно все не цікаво, вона нічого не хоче.

Узагальнюючи перелічене Василь Олександрович використовує метод виховання красою природи. На його думку, краса навколишнього світу ладна розтопити серця найбайдужіші серця дітей, та поринути їх в світ високих почуттів – радості тепла, ласки та співчуття.

Так як навчання має значний недолік, коли дитина сідає за парту, вчителі класними стінами, дошкою, книгою, зошитом відгороджують її від навколишнього середовища, де і здійснювалися її перші кроки, перше висловлювання думки. Саме на природі в середовищі більш актуальному для дітей можна добувати знання такі як і в школі, але на основі спостережень, водночас проблемним дітям розвивають мислення, фантазію, розширюють світогляд,  створюють позитивне емоційне ставлення до процесу навчання [4].

Зауважимо, що діти засвоюючи матеріал можуть його не тільки побачити, але і доторкнутися, роздивитися. В той самий час діти дивуються, захоплюються, у них з’являється безліч питань, а це, насамперед, допомагає розвивати дитину.

Зрештою, також тут не обійтися без психофізіологічних особливостей сприйняття, мислення та розумової праці дітей. В. Сухомлинський розвивав думку: «Дитина  мислить, доказом того є те, що відповідна група нейронів кори півкуль її мозку сприймає образи (явища природи, картинки, предмети) навколишнього світу і через найтонші нервові клітини – як через канали зв’язку – ідуть сигнали. Нейрони «обробляють» цю інформацію, систематизують її, групують, зіставляють, порівнюють, а нова інформація в цей час надходить, її потрібно знову і знову сприймати, а відповідно обробляти [3].

Василь Олександрович писав в своїх працях, що: «…діти — майбутні першокласники – прийшли з учителем на зелений луг. Пахне трава, милують зір квіти, гріє ласкаве сонечко, в блакитному небі співає жайворонок, у прозорому струмку плавають рибки. Перед дитиною відкривається життя в найрізноманітніших його проявах. І ось тут вона осягає своїм розумом дивовижну, разючу істину: джерелом життя є сонце» [5].

Отже, чинниками, що впливають на виховання проблемної дитини є тактовність вчителя у ставленні до дитини, роль спільної діяльності колективу дітей, тонка психічна організація та вразливість дитини, застосування вчителем уроків відповідно до вікових особливостей молодших школярів, які сприяють сприйняттю навколишнього світу, що є досить ефективним для розвитку їх мислення, формування світогляду, ставлення до розумової праці та самого себе.

Тому, саме сьогоднішні вчителі можуть змінити сучасне навчання, звернутися до дитячих поглядів засобом природи, відповідно «оживити навчання» Так само, як подав приклад нам Сухомлинський, який здійснив це 30 років назад, так і ми можемо це зробити в теперішніх умовах.

Література:

1. Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину/ В.О. Сухомлинський// Вибрані твори: в 5 т. – К.: Рад. шк., 1976. – Т. 2. – С. 149–416.
2. Сухомлинський В.О. Методика виховання колективу/ В.О. Сухомлинський// Вибрані твори: в 5 т. – К.: Рад. шк., 1976. – Т. 1. – С. 40 –637.
3. Сухомлинський В.О. Вчити вчитися/ В.О. Сухомлинський// Вибрані твори: в 5 т. – К.: Рад. шк., 1976. – Т. 5. – С. 426–436.
4. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві/ В.О. Сухомлинський. – К.: Рад.шк., 1988. – 304с.
5. Паламарчук В.Ф. Уроки мислення у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського і в сучасній школі// В.О. Сухомлинський і сучасність. – Чернігів, 1996. – Вип. 2.– С.89 – 98.