Трудові відносини і оплата праці в умовах воєнного стану. Що варто знати працівникам

Президентом України підписано Закон, яким адаптовано трудові відносини під реалії війни – ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Він набув чинності наступного дня після публікації, тобто 24 березня. Закон визначає нові правила трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Цим законом визначаються особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, на період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану” (воєнний стан).  На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачені статтями 43, 44 Конституції України.

Законодавчими новаціями передбачено, що при укладенні трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробування при прийнятті на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників. З метою оперативного залучення нових працівників до виконання роботи, а також усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили, в тому числі внаслідок фактичної відсутності працівників, які внаслідок бойових дій евакуювалися в іншу місцевість, перебувають у відпустках, простої, тимчасово втратили працездатність або доля яких тимчасово невідома, роботодавці можуть укладати з новими працівниками строкові трудові договори на період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника.

Крім того, новели законодавства  передбачають, що на період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (за виключенням переведення на роботу в іншу місцевість, де тривають активні бойові дії), якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин,  які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.

ВАРТО ЗНАТИ!  На період дії воєнного стану норми статті 32 Кодексу законів про працю України про двомісячний строк попередження працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються

Важливими змінами   що стосуються розірвання трудового договору за ініціативи працівника є те, що у зв’язку з веденням бойових дій в районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та загрозою для життя і здоров’я працівника, він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою без двотижневого строку попередження (за винятком примусового залучення до суспільно-корисних робіт в умовах воєнного часу, а також якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах віднесених до критичної інфраструктури).

ВАЖЛИВО! На період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці, крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною, із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки. На період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Що стосується  робочого часу, часу відпочинку та вихідних днів  що законодавчими змінами встановлено, що нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану не може перевищувати 60 годин на тиждень. Для працівників, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу не може перевищувати 50 годин на тиждень.  П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.  Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.  На період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частина перша статті 65, частини третя – п’ята статті 67 та статті 71 – 73 (святкові і неробочі дні) Кодексу законів про працю України.

Що стосується відпусток, то на період воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарних дні.  На період воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь якого виду відпусток, крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною, якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах віднесених до критичної інфраструктури.  Протягом періоду воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати відпустку без збереження заробітної плати без врахування норм частини першої статті 26 Закону України «Про відпустки».

Важливими новаціями є те,  що на час дії воєнного стану дозволяється застосування праці жінок (крім вагітних жінок і жінок, які вигодовують дитину віком до одного року) на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.  Працівники, які мають дітей (крім випадків визначених статтею 8 цього Закону), на час дії воєнного стану можуть залучатись до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові і неробочі дні, направлятися у відрядження за їх згодою.

На час воєнного стану не залучаються без крайньої необхідності до роботи в нічний час: вагітні жінки і жінки, що мають дітей віком до одного року, особи з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота.  На час воєнного стану частини перша та друга статті 54 Кодексу законів про працю України не застосовуються.

Важливим  аспектом є  питання оплати праці.  Так, заробітна плата виплачується на умовах визначених трудовим договором.  У разі неможливості виплати заробітної плати через воєнні дії виплата заробітної плати може бути призупинена, до моменту відновлення можливості підприємства здійснювати основну діяльність.

УВАГА! На час військового стану дія окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця може бути зупинена.  Призупинення дії трудового договору – це тимчасове звільнення роботодавця від обов’язку забезпечувати працівника роботою і тимчасове звільнення працівника від обов’язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Дія трудового договору може призупинятися у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість виконання ним роботи. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію.

Даний  Закон діє протягом воєнного стану, введеного відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану” та втрачає чинність з моменту припинення та скасування воєнного стану.

Додатково:

Якщо працівники не мають можливості дістатися до робочого місця та специфіка роботи передбачає можливість виконання робочих обов’язків у віддаленому режимі, роботодавець може перевести їх на дистанційну роботу.

Якщо дистанційна праця неможлива, доцільно оформити щорічну або соціальну відпустку. Працівник може піти також на необмежений період у відпустку без збереження заробітної платні.

Варто враховувати:

відпустка за власний рахунок надається за згодою сторін з ініціативи працівника. Примусове відправлення працівників роботодавцем вважається порушенням трудового законодавства (стаття 172 Кримінального кодексу України);

перебування у такій відпустці не включається до 15 календарних днів, передбачених законом, оскільки до 31 березня 2022 року діє карантин, запроваджений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Якщо дистанційна праця неможлива і працівник не згоден на оформлення відпустки, може бути оформлений простій.

Час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Якщо працівника було мобілізовано, за ним закріплюються місце роботи та посада, а також зберігається його середній заробіток.

Роботодавець після отримання відповідних підтверджуючих документів має видати наказ про увільнення працівника від роботи зі збереженням середнього заробітку, місця роботи та посади.

Аналогічно робоче місце або посада зберігається за працівниками, яких залучено до суспільно корисних робіт. Порядок залучення працездатних осіб в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт та питання їхнього соціального захисту з урахуванням вимог Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначаються Кабінетом Міністрів України.

Якщо зв’язок із працівником втрачено, роботодавцю рекомендовано табелювати його відсутність кодом «НЗ» («відсутність з нез’ясованих причин»). Після з’ясування обставин та виявлення, що причини були поважні, можна скорегувати табель кодом «І» («інші причини неявки»).

#БПД #ПравоваДопомога #LegalAid