Неустойка як спосіб забезпечення виконання зобов’язань в цивільному праві

Буличов Олександр
(Ірпінь, Україна)
ПРАВО
(Цивільне право)
НЕУСТОЙКА ЯК СПОСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ
На сьогодні взяті на себе зобов’язання, які недобросовісно виконуються стороною боржника, що в результаті сприяє негативним наслідкам для договірних сторін і що головніше несе за собою певні збитки зустрічається все частіше. Для досягнення поставленої мети стимулювання вчасного та повного виконання зобов’язання стороною боржника законодавством встановлено різноманітніші способи забезпечення виконання договірних зобов’язань та міри цивільно-правової відповідальності, серед яких значне місце займає неустойка.
Питaнню призначення неустойки у цивільному прaві України було приділено увагу різних українських науковців, таких як М.І. Брагінський, В.В. Вітрянський, О.І. Гелевей, Д.О. Гришин, Ю.В. Долматова, Ю.Л. Єршов та інші.
Серед дослідників з приводу правової природи неустойки немає однотипної теоретичної думки і ця тематика підлягає дискусіям. Одні науковці вважають, що її форми (штраф і пеня) виступають різновидами штрафних санкцій, а також є видами юридичної відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язання, а інші трактують її сутність як спосіб забезпечення виконання зобов’язання. Наша думка співпадає з Цивільним Кодексом України, так як ми відносимо неустойку саме до одного із способів забезпечення зобов’язання.
У теорії цивільного правa трaдиційно виділяють два різновиди неустойки: законну, яка встановлюється на підстaві акта законодавства, та договірну, яка встановлюється у договорі, укладеному сторонами.
Неустойка являється способом забезпечення виконaння зобов’язань з моменту укладення сторонами договору, який передбачає при невиконанні його умов застосування неустойки, або підписання договору, який забезпечується законною неустойкою, і до моменту порушення зобов’язання. При цьому вона виконує роль стимулятора для боржника, а у підозри на порушення зобов’язaння неустойка виконує міру цивільно-правової відповідальності [1].
У Цивільному Кодексу України, де законодавцем у ч.1 ст. 549 зазначено визначення неустойки, а саме: «неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання» [2]. Формами неустойки законодавчо визначено штраф та пеню, згідно з ЦК України «Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотка від суми неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання» [2].
Нами проаналізовано, що з кожним днем предмети стягнення неустойки збільшуються, але найчастіше стягується компенсація у вигляді грошової суми, що дає змогу кредитору реалізації своїх порушених прав на свій вибір. Беззаперечно, це підвищує дієвість компенсаційної функції неустойки як способу забезпечення виконання зобов’язання, так як у договірних сторін є право вибору на свій розсуд обрати собі зручний предмет, за допомогою якого сплачується неустойка, щоб в подальшому використати компенсаційні активи.
Вaрто зазначити, що серед відомих об’єктів цивільних правовідносин як неустойка можуть використовуватись лише матеріальні (майнові) об’єкти: рухомі речі, не вилучені та не обмежені в цивільному обігу, в тому числі цінні папери; результати робіт або послуг [2].
Сплата неустойки одночасно виконує подвійну компенсаційно-штрафну функцію, а саме відшкодування кредитору завданих збитків і при цьому ж покладання на боржника штрафних санкцій, що є дуже ефективним правовим інструментом.
У співвідношенні зі збитками, відповідно до чинного ЦК України, традиційно розрізняють чотири види неустойки: залікову, штрафну, виключну, альтернативну [2].
Залікова неустойка передбачає стягнення визначеної законом чи договором неустойки і, крім цього, відшкодування збитків у тій частині, які не покриваються неустойкою, що стягнута, тобто сума, що становить розмір неустойки, зараховується в рахунок відшкодування збитків. Штрафна неустойка надає можливість кредитору стягнути з боржника як заподіяні кредитору невиконанням зобов’язання збитки в повному обсязі, так і передбачену законом чи договором неустойку, чинний ЦК України віддає перевагу саме цьому виду [4].
Виключна неустойка широко застосовується саме як законна, є найнегативним варіантом для кредитора, так як захищає майнові інтереси не кредитора, а боржника, відповідальність якого в цьому випадку має обмежений характер. Альтернативна неустойка, для якої характерно є те, що кредитору надається право стягнути з боржника або визначену договором неустойку у вигляді штрафу чи пені, або заподіяні невиконанням договору збитки.
Отже, на нашу думку, неустойка має вагоме ефективне значення для регулювання договірних зобов’язань за участю як юридичних, так і фізичних осіб, вона виступає найбільш найпоширенішим і універсальним способом забезпечення виконання зобов’язань, відстоювання інтересів кредитора, але при цьому не застраховує у швидкому отриманні активів при відмові позичальника.
Література:
1. Дзера О.В. Договірне право України. Загальна частина: навч. посіб. Київ: Юрінком Iнтер, 2013. 896 с.
2. Цивільний кодекс України від 01.01.2021р. № 435-ІV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ (дата звернення: 11.03.2020р.).
3. Кулібаба О.О. Неустойка як спосіб забезпечення виконання договірних зобов’язань. Юридичний науковий електронний журнал. 2020. № 4. 61-65 с.
4. Заверуха С. В. Значення штрафної та залікової неустойки в цивільному законодавстві. К.: Університетські наукові записки. 2013.№4 (48). 180-185 с.
Науковий керівник: кандидат юридичних наук,
доцент Амеліна Анна Сергіївна