Концепцiя трьох поколiнь прав людини

Кравцов С.Р.
(Дніпро, Україна)
ПРАВО
(Конституційне право)
КОНЦЕПЦIЯ ТРЬОХ ПОКОЛIНЬ ПРАВ ЛЮДИНИ
Унаслiдок особливостей iсторичного розвитку iнституту «права людини» рiзнi категорiї прав виникали не одночасно, а з’являлися послiдовно. Тому в науковiй лiтературi вони були систематизованi в теорiю «трьох поколiнь прав людини». Спочатку сформувалося перше поколiння – поколiння природних прав людини; потiм друге поколiння – поколiння гарантiй у певних сферах життєдiяльностi людини. Пiд час розвитку та збагачення першого та другого поколiння виникло третє – поколiння колективних прав (нацiональних меншин, iноземних громадян, жiнок, дiтей, iнвалiдiв) [1].
Проблеми прав людини дослiджували багато вiтчизняних учених-юристiв. Так, наприклад, iсторичнi аспекти становлення та розвитку прав людини вивчали B. Васецький, В. Горбаль, Н. Заiнчковський, C. Мороз, С. Рабiнович, О. Ярмиш; класифiкували та дослiджували рiзнi групи прав людини С. Верланов, М. Гуренко, М. Давидова, С. Добрянський, В. Копєйчиков, А. Колодiй, А. Хальота, О. Шмоткiн; реалiзацiю прав людини та механiзми їх забезпечення – Ю. Бiлас, В. Васьковська, Т. Заворотченко, I. Паращич, Т. Пашук, Т. Француз-Яковець [2]. Водночас у наявних дослiдженнях вiдсутнiй аналiз теорiй «поколiнь прав людини» в сучасних умовах європейської мiждержавної iнтеграцiї, що передбачає значний вплив унiверсальних правових цiнностей та стандартiв на змiст та сутнiсть нацiональних правових систем. Саме у вирiшеннi цього важливого наукового завдання полягає теоретичне та практично-прикладне значення цього теоретикоправового дослiдження в сучасних iнтеграцiйних умовах державного та правового розвитку, щой зумовлює актуальнiсть обраної теми [1].
Поколiння прав людини – це група прав людини, що виникла у суспiльствi в певну епоху i була закрiплена в офiцiйних нормативно-правових актах держави або мiжнародних документах та забезпечена вiдповiдними механiзмами реалiзацiї та охорони цих прав [3].
У країнах романо-германської правової сiм’ї становлення прав людини першого поколiння спочатку вiдбулося на рiвнi природно-правової доктрини, що описувала невiд’ємнi права iндивiда – право на життя, честь, гiднiсть, власнiсть, свободу договорiв, сiм’ю та спадок тощо. Права людини другого поколiння сформувалися внаслiдок боротьби робiтникiв за покращення свого економiчного рiвня та пiдвищення культурного статусу, а для цього необхiдно використовувати органiзацiйну, планову та iншi форми дiяльностi держави щодо забезпечення цих прав. I значний вклад у цей процес зробили саме країни, що належать до романської групи романо-германської правової сiм’ї [3].
Друге поколiння прав людини сформувалося у зв’язку зi змiнами в економiчнiй сферi окремих розвинених країн. Тому виникли соцiально-економiчнi та культурнi права людини, а саме: право на працю, на вiдпочинок, на освiту, на достатнiй рiвень життя, на соцiальне забезпечення та медичну допомогу, захист материнства й дитинства та iншi. Це так званi позитивнi права, для реалiзацiї яких необхiдна органiзуюча, плануюча та iншi форми дiяльностi держави iз забезпечення цих прав. Держава в особi своїх законодавчих органiв приймає вiдповiднi закони, програми, а її виконавчi органи зобов’язанi виконувати цi норми на практицi для забезпечення прав i свобод людини та громадянина [1].
Права першого та другого поколiння прав людини отримали належне закрiплення у так званому Мiжнародному Бiллi про права людини, що складається iз Загальної декларацiї прав людини, яка була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, Мiжнародного пакту про економiчнi, соцiальнi та культурнi права та Мiжнародного пакту про громадянськi та полiтичнi права, що були прийнятi 19 грудня 1966 року, i вiдповiдних протоколiв до них [2].
Визнання третього поколiння прав людини обумовлено розвитком перших двох поколiнь прав людини та суспiльства загалом. Це поколiння прав людини називається колективним чи солiдарним. Тобто це не виокремлення нових прав людини, а реалiзацiя особистих, полiтичних, соцiальних, економiчних та культурних прав сумiсно, окремими групами [1].
Література:
1. Шебанiц Д.М. Сучасна проблематика теорiї «поколiнь прав людини» в умоваї європейської мiждержавної iнтеграцiї. Науковий вiсник Ужгородського нацiонального унiверситету. 2015. URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/4341/1.pdf.
2. Слюсар К.С. Закрiплення поколiнь прав людини в мiжнародних документах. Пiдприємництво, господарство i право. 2017. URL: http://pgp-journal.kiev.ua/archive/2017/12/50.pdf.
3. Слюсар К.С. Наукова концепцiя поколiнь прав людини та механiзм їх реалiзацiї в сучаснiй Українi. 2016. URL: http://uu.edu.ua/upload/universitet/Osobisti_zdobutki/Zahist_disertaciy_S_Ya/Slyusar.doc.
Науковий керівник: кандидат юридичних наук,
доцент Чепік-Трегубенко О.С.