Адміністративно-правове регулювання державної служби україни

Плахотнюк Мирослава
(Кривий Ріг, Україна)
ПРАВО
(Адміністративне і фінансове право)
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року передбачено, що державна служба – це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави [1]. Слід визначити, що державна служба, в свою чергу, в залежності від форм діяльності поділяється на декілька видів: державна служба в апараті законодавчих органів, державна служба в органах виконавчої влади (органах державного управління та їх апараті), державна служба в судових органах та органах прокуратури. Саме цей факт підкреслює те, що державна служба, будучи завжди природно пов’язаною з державою, в реальній дійсності втілюється у виконання певних завдань і функцій держави – законодавчих, виконавчих, судових, прокурорсько-наглядових, а її напрямки діяльності фактично відповідають основним формам державної.
Даною науковою проблематикою займалися такі вчені, як О. Аркуша, В. Авер’янов, Ю. Битяк, О. Бойко, Є. Бородін, О. Оболенський, В. Мельников, В. Малиновський, Т. Пахомова, Є. Черноног, А. Костюков, В. Олуйко та інші.
Державна служба деякою мірою відображає факт суспільного поділу праці, підкреслює різноманітність її видів. Реалізуючи свої функції та завдання, державна служба має стати таким інститутом, через який реалізується демократична сутність держави, підтримується нормальна життєздатність суспільства, а державний апарат слугує потребам суспільного розвитку.
Здійснення функцій та завдань державної служби України неможливе без дотримання основних її принципів, а саме: служіння народові України, демократизму і законності; гуманізму та соціальної справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; персональній відповідальності за виконання службових обов’язків; дотримання прав та законних інтересів органів місцевого самоврядування, прав підприємств, установ [2].
В умовах державотворення в Україні роль та значення державної служби невпинно зростають. Протягом останнього часу законодавчими та виконавчими органами України було здійснено низку певних заходів щодо вдосконалення правового регулювання державно-службових відносин та організації державної служби. Було прийнято ряд законів та законодавчих актів, що регулюють окремі напрямки державно-службової діяльності: про місцеву державну адміністрацію, про прикордонні війська України, про Прокуратуру України, про збройні сили України, про освіту, про міліцію України та ін. Усі вони стосуються питань організації та проходження державної служби у відповідних державних органах, але саме Закон України «Про державну службу» більш детальніше спрямований на врегулювання суспільних відносин, що охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних, соціальних умов реалізації громадянами права на державну службу. Саме цей даний нормативно-правовий акт адміністративного законодавства регламентує аспекти вступу, проходження, а також припинення державної служби.
Регламентування даних суспільних правовідносин в основному адміністративно-правовими нормами зумовлюється особливим характером такої діяльності, оскільки громадяни виконуються свою роботу безпосередньо в державному органі, а тому й необхідно окремо регулювати аспекти такої роботи, зокрема адміністративно-правовим законодавством. Закон України «Про державну службу» виділяє положення, що стосуються вступу на державну службу, наприклад порядок проходження конкурсу, стажування тощо. Окрім того, у Законі визначено системи державних посад, які надають змогу державним службовцям реалізовувати свою службову кар’єру [1].
Державна служба є особливим та своєрідним зв’язком між державою і громадянином і сприяє розвитку громадянського суспільства. Як зазначає О. Ф. Скакун, громадянське суспільство – це система взаємодії в межах права вільних і рівноправних громадян держави, їх об’єднань, що добровільно сформувалися та перебувають у відносинах конкуренції й солідарності поза безпосереднім втручанням держави, покликаної створювати умови для їх вільного розвитку. Громадянським суспільством, продовжує О. Ф. Скакун, можна назвати таке суспільство, у якому головною діючою особою є громадянин, як автономна особа [3]. Тобто, державні службовці відіграють особливу роль в адміністративно-правових відносинах, а тому важливим є здійснення повного та всебічного адміністративно-правового регулювання діяльності державних службовців, їх прав та гарантій.
Таким чином, виділяючи особливості даного нормативно-правового акта, можна сказати, що він є специфічним та безумовно важливим актом адміністративно-правового регулювання, оскільки державне управління в нашій державі здійснюється безпосередньо людьми – державними службовцями. Цей Закон закріплює основні аспекти адміністративно-правового статусу державних службовців, а також визначає їх гарантії і забезпечення.
Література:
1. Про державну службу: Закон України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2016. № 4. Ст. 43.
2. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. №254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
3. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підруч. Х. : Консум, 2001. 656 с.
Науковий керівник: доктор економічних наук,
доцент Котковський Володимир Станіславович