Мінімізація ризику для здоров’я працівників гірничодобувної промисловості від підвищеного пилоутворення

 Кофанов Олексій Євгенович

кандидат технічних наук, кандидат економічних наук,

Кофанова Олена Вікторівна

доктор педагогічних наук, кандидат хімічних наук, професор Національний технічний університет України “Київський політехнічний

інститут імені Ігоря Сікорського”

ТЕХНІЧНІ НАУКИ (Гірництво)

 Мінімізація ризику для здоров’я працівників гірничодобувної промисловості від підвищеного пилоутворення

Наша країна багата на природні ресурси і корисні копалини (КК) – кам’яне вугілля, залізні й марганцеві руди, уран, титан, цирконій, каолін, нерудну металургійну сировину, зокрема, кварцити, флюсові вапняки й доломіти, сировину для хімічної промисловості, граніти, габро, лабрадорити, скляний пісок тощо. Отже, за оцінками фахівців, майже 50 % промислового виробництва і до

20 % трудових ресурсів країни так чи інакше пов’язані з видобутком і використанням КК [1].

За даними Держпраці [2], працівники підприємств гірничодобувної промисловості (ГДП) потребують регулярної перевірки безпеки робочих місць (РМ), причому, це стосується не тільки дотримання виробничої техніки безпеки, а й оцінювання екологічної безпеки, безпеки для здоров’я працівників галузі. Отже, мета роботи – проаналізувати екологічну ситуацію у ГДП, оцінити екологічні небезпеки для працівників галузі через підвищений пиловміст у атмосферному повітрі на території підприємства, окреслити шляхи підвищення рівня екологічної безпеки працівників кар’єрів.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про охорону праці” роботодавці повинні проводити атестацію робочих місць (АРМ) з метою оцінювання їх небезпеки, наявності шкідливих виробничих факторів, важкості й напруженості праці, що може негативно позначатися на здоров’ї працівників [3]. При цьому АРМ суттєво відрізняється від оцінювання ризику на РМ (виробничого, екологічного тощо), яке надає можливість встановити ймовірність виникнення нещасних випадків на виробництві, втрати здоров’я тощо й розробити дієві запобіжні й захисні заходи [1].

Ще у 2013 р. урядом було затверджено Загальнодержавну соціальну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2014–2018 рр. (Закон України № 178-VII від 04.04.2013, із змінами, внесеними Законом України № 77-VIII від 28.12.2014), основною метою якої було забезпечення виробничої та екологічної безпеки, мінімізація ризиків виробничого травматизму, професійних захворювань й аварій [1]. На жаль, ця Програма так і не була повністю виконана через нестачу фінансування.

Отже, зважаючи на складні умови праці у ГДП, зокрема на кар’єрах, необхідною умовою збереження здоров’я працівників є прецизійне оцінювання екологічного ризику, зумовленого несприятливими умовами праці, зокрема, підвищеним пиловмістом у повітрі виробничої зони підприємства, розробка адекватних запобіжних заходів з мінімізації цього ризику.

В Україні історично склалося, що основним принципом безпеки й охорони здоров’я працівників, працюючих на РМ зі шкідливими й небезпечними умовами праці, є надання компенсацій та пільг (залежно від рівня впливу шкідливих і небезпечних факторів виробництва). Досить часто на підприємствах не приділяється достатня увага запобіжним і профілактичним заходам (не враховуючи забезпечення працівників засобами індивідуального й колективного захисту), які можуть суттєво покращити виробничу та екологічну ситуації. Окрім того, не секрет, що завжди існує певний дефіцит оновлення засобів індивідуального захисту на підприємствах ГДП.

Таким чином, традиційну АРМ вкрай необхідно трансформувати зі звичайного призначення компенсацій і пільг робітникам за шкідливі умови праці у дієве оцінювання ризиків для забезпечення безпечних умов праці, гігієни й збереження здоров’я. Це надасть змогу встановити основні небезпеки, їх частоту, вплив тощо й розробити адекватні превентивні заходи для найвпливовіших небезпечних чинників [1].

За оцінками американських учених [4, 5], у світі приблизно 3 % серцево- судинних і легеневих смертей та близько 5 % смертей від раку легенів пов’язані саме з викидами аерозольних частинок та їх тривалим знаходженням в атмосфері. У Європі ця пропорція становить, відповідно, 1 % і 3 % та має неухильну тенденцію до зростання відсотків. Отже, працівники підприємств ГДП, зокрема, кар’єрів, страждають від надлишкового пилеутворення – дрібнодисперсних ТЧ різного розміру (ТЧ₁₀, ТЧ_2,5), які утворюються під час вибухових робіт, добування КК (піску, щебеню, гравію тощо), процесів подрібнення, грохочення, роботі важкого дизельного автотранспорту й спецтехніки. За найгіршого сценарію, коли на виробництві застосовуються застарілі технології і майже немає заходів з мінімізації пилоутворення, алгоритм розрахунку обсягів викидів шкідливих речовин (ШР) має наступний вигляд [6]:

Е(pollutant) = AR(production) · EF(pollutant),

де Е(pollutant) – викиди певного токсиканта; AR(production) – рівень активності для кар’єрної розробки (добування корисних копалин); EF(pollutant) – коефіцієнт викидів для обраного токсиканта внаслідок усіх технологічних процесів. Для ТЧ, що утворюються внаслідок кар’єрної розробки й добування КК, середні коефіцієнти викидів за [7] надано у табл. 1 [6].

Як зазначалось, викиди ТЧ (ОКВЧ, ТЧ₁₀, ТЧ_2,5) в кар’єрах можуть бути спричинені різними джерелами й виробничими процесами. Надлишкові концентрації пилу можуть бути розподілені на великих територіях і відстанях від джерела забруднення, змінюються з часом, залежно від метеорологічних умов, режиму роботи кар’єра тощо. Тому й заходи з пилозахисту й пилоподавлення повинні бути орієнтовані саме на конкретні види робіт – буровибухові, процеси дроблення, грохочення, перевалки й внутрішнього транспортування матеріалів, навантажувально-розвантажувальні роботи, вітрову ерозію відвалів тощо. Детально методології розрахунків викидів ТЧ під час цих процесів описано у роботі [6]. При цьому ефективність заходів з пилоподавлення для кожного з етапів виробничого процесу добування КК і для різних застосованих технологій оцінюється на рівні 50…99 і навіть 100 %.

Зазвичай на виробництві як засіб з пилоподавлення використовують змочування, зрошення, проведення процесів у закритому приміщенні з застосуванням різноманітних витяжних систем. У нашому дослідженні запропоновано й проаналізовано ефективність внесення до зрошувальної води спеціальних неіоногенних поверхнево-активних речовин з додаванням багатозарядних електролітних систем. Ці добавки, по-перше, є екологічно безпечними при застосуванні, а, по-друге, завдяки зменшенню поверхневого натягу і впливу на інші процеси на межі поділу фаз надають змогу ефективніше осаджувати частинки пилу й сажі внаслідок нейтралізації їх поверхневого заряду.

Таким чином, зростання кількості екологозалежних захворювань працівників підприємств ГДП тісно пов’язано з погіршенням якості атмосферного повітря на території підприємства. І значну роль при цьому відіграє забруднення середовища дрібнодисперсними ТЧ розмірами до 10 мкм і до 2,5 мкм. Такі частинки утворюються внаслідок технологічних процесів, з викидами двигунів внутрішнього згоряння, через ерозію відвалів тощо. Отже, працівники ГДП потребують особливої уваги щодо підвищення рівня їх екологічної безпеки й забезпечення належної гігієни праці, особливо на РМ, пов’язаних зі ШР і несприятливими умовами праці, загрозами для здоров’я через надмірне пилоутворення.

Список використаних джерел:

1. Безпека та гігієна праці у гірничодобувній галузі та вугільній промисловості в Україні. Міжнародна організація праці; Група технічної підтримки з питань гідної праці та Бюро МОП для країн Центральної та Східної Європи. Київ: МОП, 2018 URL: https://www.ilo.org/wcmsp5/groups/public/—europe/—ro-geneva/—sro- budapest/documents/publication/wcms_670768.pdf (дата звернення 8.06.2021 р.).
2. Державна служба України з питань праці. URL: http://dsp.gov.ua/ (дата звернення 06.2021 р.).
3. Постанова Кабінету Міністрів України “Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці” № 442 від 08.1992 р..
4. HealtH effects of particulate matter. Policy implications for countries in eastern Europe, Caucasus and central World Health organization. 2013. Publications WHO Regional Office for Europe UN City. 15 р.
5. Cohen A. J. et al. Urban air pollution. In: Ezzati M. et al., eds. Comparative quantification of health risks. Global and regional burden of disease attributable to selected major factors. Geneva, World Health Organization, 2004, 2(17). Р. 1354– URL: http://www.who.int/healthinfo/global_burden_disease/ cra/en/index.html (дата звернення 28.10.2020 р.).
6. Руководство ЕМЕП/ЕАОС по инвентаризации выбросов загрязнителей воздуха 2019. 2.A.5.a. Карьерные разработки и добыча полезных ископаемых, за исключением угля / Координатор Д. Куенен, соавторы Н. Вандром, Н. Тайеб, Дж. Винсент, Н. Алеман. European Environmental 2019. 40 p.
7. Visschedijk J. H., Pacyna J., Pulles T., Zandveld P. & Denier van der Gon H.. ‘Coordinated European Particulate Matter Emission Inventory Program (CEPMEIP)’. In: Dilara P. et al. (eds.), Proceedings of the PM emission inventories scientific workshop, Lago Maggiore, Italy, 18 October 2004. EUR 21302 EN, JRC, 2004. P. 163–174.