Функціонування ринкової економіки

Тюхтій Микола
(Київ, Україна)
ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА ТА УПРАВЛІННЯ
(Фінансові відносини)
ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
Сучасний ринок — регульована система економічних(техніко-економічних, організаційно-економічних та економічної власності) відносин між суб’єктами різних типів і форм власності і господарювання, в межах окремих країні світового господарства з приводу купівлі товарів і послуг згідно з законами товарного виробництва.
У сучасній політичній економії, відповідно до предмета цієї науки, у визначенні сутності ринку відповідною є система або певна сукупність економічних відносин, робиться спроба пов’язати його з певними функціями. Виняток із цього правила — твердження російського вченого Ю. Осипова, що ринок є суспільством підприємців як цілісної само організованої системи, яка виконує функцію соціального організатора суспільного виробництва і здійснює мікро господарювання. Однак у наведених визначеннях не враховано принцип історизму, тому вони більше відповідають реаліям минулих століть, ніж сьогоденню. Врахування цього принципу передбачає передусім визначення основних суб’єктів сучасного ринку [3].
Поняття “ринок” більш складне і пов’язане, насамперед, з економічними відносинами виробників і споживачів стосовно обміну суспільного продукту. Таке розуміння категорії “ринок” склалося в процесі розвитку товарного виробництва. З подальшим поглибленням суспільного поділу праці і розвитку товарного обміну ринок дедалі більше ускладнюється. Між розумінням ринку як сфери товарного обігу і сфери сукупності конкретних економічних відносин існує принципова відмінність: у першому випадку виділяється об’єкт ринкових відносин — сам продукт у формі товарів і послуг, а у другому — відносини між людьми з приводу цього продукту, що відображає суть економічної категорії “ринок”. Тому ринок варто розглядати як певний тип господарських зав’язків між суб’єктами економічної системи. Існує два типи господарських зв’язків [1]:
— натурально-речові – безоплатні у відповідності з обсягом і структурою потреб;
— товарні, які здійснюються через ринок.
Ринкові зв’язки здійснюються тільки на основі вільної купівлі продажу товарів і послуг. Ринок функціонує на основі товарних відносин, що відображають як прямі (виробництво-ринок-споживач), так і зворотні господарські зв’язки. Механізм зворотних зв’язків є неодмінною умовою стійкості і ефективності економічної системи (визначають обсяг і структуру виробництва). Спроба замінити зворотні зв’язки адміністративним командуванням неминуче веде до деформації ринку і усієї економічної системи. Як результат — товарний дефіцит, знижується мотивація господарської діяльності, економічні потреби та інтереси втрачають роль рушійної сили економічного розвитку. Діє закон “бери, що дають”.
Таким чином, ринок є формою (способом) організації функціонування економічних зв’язків господарюючих суб’єктів, що ґрунтуються на принципах вільної купівлі ‘продажу, а також суспільною формою функціонування економіки, яка забезпечує взаємодію виробництва і споживання через обмін з прямими і зворотними зв’язками.
Ринок — це складний механізм. Тому формою організації господарської діяльності, яка ґрунтується на ринкових відносинах, є ринкова економічна система або ринкова система господарювання (ринкова економіка). До об’єктивних умов існування ринку відносять [2]:
— товарний характер виробництва;
— суспільний поділ праці;
— економічну відокремленість виробників, основу якої складає приватна власність на засоби виробництва.
До умов функціонування ринку належать:
— незалежність економічних суб’єктів;
— існування ринкової конкуренції;
— наявність ринкової інфраструктури — стійкої фінансово-грошової, банківської і біржової систем;
— відповідне економічне середовище, наявність ринкової психології населення, правової бази.
Сучасний же ринок — це один з феноменів, який зумовлює складну систему господарювання, в якій тісно взаємодіють ринкові закономірності, численні регулюючі інститути (передусім державні) і масова свідомість.
Цивілізований характер ринку в промислово розвинутих країнах визначається широким арсеналом перевірених часом і господарською практикою законодавчих і моральних норм, багатоплановою і компетентною політикою держави щодо розвитку економіки та соціальної інфраструктури, інформованістю і самостійністю керівників господарських структур на всіх рівнях, правовою свободою економічної самодіяльності людини
Література:
1. Мочерний С.В., Довбенко М.В. Економічна тео’рія: підручник. — К.: Видавничий центр “Академія”, 2004.— 856 с.
2. Экономикс: принципы, проблемы и политика. /Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Пер. с 14-го англ. изд. — М.:ИНФРА’М, 2003. — XXXVI, 972 с.
3. Хейне П. Экономический образ мышления. М.:”Новости”, 1997. — 542 с.