Мажоритарні виборчі системи: світовий досвід

Богатирьова Марина
(Кривий Ріг, Україна)
ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА ТА УПРАВЛІННЯ
(Сучасні технології управління)
МАЖОРИТАРНІ ВИБОРЧІ СИСТЕМИ: СВІТОВИЙ ДОСВІД
Зі здобуттям незалежності в Україні існує проблема обрання доцільної виборчої системи, яка виражатиме реальне волевиявлення виборців та відповідатиме загальноприйнятим демократичним стандартам виборчого права. Важливість цього питання у тому, що саме виборча система визначає механізми обрання народних депутатів та роль виборців у виборчому процесі [1].
Дослідженню різноманітних аспектів розвитку і функціонування виборчих систем було присвячено значну кількість праць вітчизняних дослідників А. Білоуса, В. Білоуса, М. Пойченка, Е. Пуфлера, Є. Радченка, С. Рябова, М. Ставнійчук, А. Ткачука та ін.
Мажоритарні виборчі системи вважаються найпростішим типом виборчих систем, адже принцип, який лежить в їх основі, легко зрозуміти – переможцем стає кандидат або партія, яка набрала більшість голосів виборців.
На практиці це може виглядати по-різному. Існує п’ять різновидів мажоритарної системи [2]:
• мажоритарна система відносної більшості (FPTP – First past the post);
• блокове голосування (BV – Block vote);
• партійно-блокове голосування (PBV – Party Block Vote);
• альтернативне голосування (AV – Alternative Vote);
• двотурова система (TRS – Two-Round System).
Мажоритарна система відносної більшості (FPTP) є найпростішою. Всі виборчі округи – одномандатні, і виборці голосують за певного кандидата. Виборці отримують бюлетені з іменами всіх кандидатів, за одного з яких потрібно проголосувати. Перемагає той кандидат, який отримає більшість голосів. Теоретично кандидат може бути обраним навіть одним голосом, якщо всі інші кандидати не отримали голосів. Сьогодні така система використовується в 61 країні для проведення парламентських виборів. Переважно це країни, які були під впливом Британської імперії [3].
Голосування блоком (BV) – це використання мажоритарної системи відносної більшості в багатомандатних округах. Виборці мають рівно стільки голосів, скільки мандатів розігрується у їхньому окрузі. Виборці, як правило, можуть голосувати за будь-якого кандидата, незалежно від його партійної приналежності. Більшість блокових систем допускають, аби виборці самі вирішували, скільки голосів віддати на виборах. Таку систему застосовують 15 країн світу, зокрема в Кувейті та Лаосі.
При мажоритарній системі голосування партійним блоком (PBV), на відміну від системи відносної більшості, вибори проводяться в багатомандатних округах. Кожен виборець має один голос і віддає його за партійний список, а не за конкретного кандидата. Партія, яка набрала більшість голосів, отримує всі мандати в окрузі і відповідно обраними вважаються всі кандидати з партійного списку. Як і при застосуванні мажоритарної системи FPTP, переможцю не потрібно отримувати абсолютну більшість голосів. Така система як додаткова застосовується в 5 країнах: Камерун, Чад, Кот-Д’Івуар, Єгипет, Сінгапур.
Вибори за системою альтернативного голосування (AV) зазвичай проводяться в одномандатних округах. Однак ця система надає виборцям значно більше можливостей при заповненні бюлетеня. Виборці можуть ранжувати кандидатів за власним бажанням, позначивши цифрою 1 найбільш бажаного кандидата, цифрою 2 – наступного, цифрою 3 – третього і так далі. Отже система дозволяє виборцям висловити своє вподобання стосовно всіх представлених кандидатів, а не просто зробити єдиний вибір.
Альтернативне голосування відрізняється методом підрахунку голосів. Як і в системах FPTP та TRS, кандидат, який отримав абсолютну більшість «перших» голосів, стає переможцем. Однак, якщо жоден претендент не отримує абсолютної більшості «перших» голосів, кандидат з найменшою кількістю «перших» голосів «виключається» з процесу підрахунку, і його бюлетені розподіляються між іншими кандидатами за «другими» голосами. Цей процес повторюється поки один з кандидатів не отримає абсолютної більшості. Ця система цікава тим, що дає можливість отримати абсолютну більшість без проведення другого туру. Сьогодні таку систему для виборів парламенту використовують Австралія та Папуа Нова Гвінея [3].
Основна особливість двотурової системи (TRS) очевидна із самої назви: це вибори, які проходять у два тури (раунди), часто з проміжком в один або два тижні між ними. Перший раунд проводиться так само, як і за системою відносної більшості. Якщо жоден з кандидатів не набере абсолютної більшості голосів (50% + 1 голос), проводиться другий раунд. Обраним оголошується переможець другого туру. Сьогодні таку систему на парламентських виборах використовують 17 країн, в основному історично пов’язаних із Францією.
Таким чином, перевага даної системи в порівнянні з системою відносної більшості полягає в тому, що обраними вважаються кандидати, підтримані дійсним більшістю виборців, що проголосували, хоча б ця більшість становило один голос. Але зберігається той же дефект, який є головним у системи відносної більшості: пропадають голоси, подані проти кандидатів які перемогли.
Література:
1. Демченко В.Г. Мажоритарна виборча система: порівняльно-правова характеристика. Молодий вчений. 2016. № 11(38). С. 292-296.
2. Aceproject: Офіційний сайт. URL: http://aceproject.org/ac…/topics/…/esd/esd01/esd01a/esd01a01.
3. Михальченко М., Самчук З. Порівняльний аналіз європейських виборчих систем. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. 2010. Вип. 6. С. 267-286.