Проблеми та стратегічні орієнтири реформування системи управління розвитком промисловості в україні

Казьмір Любомир

(Львів, Україна)

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА ТА УПРАВЛІННЯ

(Економіка промисловості)

ПРОБЛЕМИ ТА СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ

Посилення уваги до проблем і перспектив розвитку промисловості в умовах глобалізації та революційних технологічних змін стало одним із домінуючих трендів сучасності. Останнім часом ці питання все тісніше пов’язують із феноменом четвертої промислової революції й становленням “нової (розумної) промисловості” (Індустрія 4.0), що характеризується злиттям фізичного і віртуального світу в “розумні” кіберфізичні системи (детальніше про це і бібліографію основних ідей на цю тему див. в [1, 2]).

Варто також зазначити, що за оцінками експертів Всесвітнього економічного форуму, зараз глобалізація економіки набуває ознак нової фази свого розвитку – Глобалізації 4.0 – фази, яка не обмежується рухом товарів, послуг і капіталу, а й охоплює нематеріальні потоки даних [3].

За прогнозами фахівців, пік четвертої промислової революції (масштабне впровадження цифрових технологій) припаде на 2020-2030 рр., а це суттєво актуалізує потребу реформування системи управління промисловим розвитком на всіх рівнях. Однією з основних цілей економічної політики України на період до 2035 р. вважається здійснення “структурного маневру” в соціально-економічній системі загалом і в промислові політиці зокрема: Україна має перейти на нову модель розвитку, фундаментом якої повинні стати високотехнологічні індустрії, засновані на наукових знаннях і інноваційних технологіях [1].

У цьому контексті важливого значення набуває систематизація та зміцнення теоретичних засад реформування системи управління промисловим розвитком і формування нової промислової політики. Її головною метою повинно стати стимулювання економічного зростання шляхом модернізації, раціоналізації та інтенсифікації промислового виробництва. Нова промислова політика повинна якнайширше враховувати сучасний інструментарій як структурної, регуляторної, бюджетної, кредитної, торговельної, регіональної, інфраструктурної, так і науково-освітньої й інноваційної політик.

Відтак сучасні проблеми реформування системи управління промисловим розвитком в Україні потребують глибокого теоретичного переосмислення й оновленого методичного забезпечення щодо їх вирішення [2]. Поряд з теоретико-методологічними проблемами на особливу увагу заслуговують ще й проблеми нормативно-правового, організаційно-економічного, інформаційно-технічного та кадрового забезпечення процесу реформування. При цьому основним стратегічним орієнтиром реформування вітчизняної системи управління промисловим розвитком повинна стати адаптація до сучасних та потенційних викликів четвертої промислової революції та нової фази глобалізації.

Для узгодженого вирішення виокремлених вище проблем доцільно розробити Національну доктрину розвитку промисловості (далі – НДРП) України як основоположний політико-правовий документ держави, що детермінує зміст нової промислової політики, конкретизує її основні ціннісні орієнтири, напрями та пріоритети, а також визначає ключові механізми та засоби їх досягнення у коротко-, середньо- та довготерміновій перспективі.

Необхідність прийняття такого документа диктується недостатньою системністю і послідовністю сучасної промислової політики України. У НДРП України слід окреслити перелік першочергових завдань і алгоритмів для їх вирішення на загальнодержавному й регіональному рівнях.

НДРП України повинна не лише базуватись на ідеях, здатних забезпечити розв’язання конкретних проблем, а й бути привабливою для політичної підтримки та придатною для практичного впровадження й подальшого адміністративно-інституційного супроводу.

Для успішного вирішення подібних завдань при формуванні НДРП слід передбачити можливість якнайширшого використання новітніх управлінських технологій. Зокрема, тих, що базуються на концепті чотирикомпонентної спіралі (або як її ще називають тетра- чи квадро-спіралі), сутність якого зводиться до організації мережевої взаємодії держави, науки, бізнесу та громадськості.

Література:

1. Давимука С.А. Соціальний імператив нової промислової революції / С.А. Давимука, Л.І. Федулова// Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. – 2018. – Вип. 5(133). – С. 3-13.
2. Казьмір Л.П. Концептуальні аспекти модернізації системи управління розвитком промисловості в Україні / Л.П. Казьмір //Регіональна економіка. – – № 4. – С. 115-124.
3. Globalization0. Shaping a New Global Architecture in the Age of the Fourth Industrial Revolution. – Geneva: World Economic Forum, 2019. – 40 р.