Здоров’язбереження  учнів в початковій школі

Романець Алла Василівна

вчитель початкових класів

Новенський ЗЗСО Токмацької міської ради Запорізької області

ОСВІТА (Освіта у напрямку безпеки життєдіяльності, охорони праці і цивільного захисту. Компетентністний підхід в підготовці спеціалістів)

Здоров’язбереження  учнів в початковій школі

«Турбота про здоров’я ‒ це найважливіша праця вихователя. Від життєдіяльності, бадьорості дітей залежить їх духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили...».

В. О. Сухомлинський

У даний час підтримання здоров’я майбутнього покоління є однією з ключових державних завдань: з одного боку, це зумовлено загальним погіршенням стану здоров’я населення країни через вплив низки факторів, з-поміж яких можна назвати стан довкілля та інші; з іншого боку, це спричинене збільшенням числа захворювань у школярів. Діяльність учителя початкової школи безпосередньо впливає на розвиток і соціалізацію дитини, формування стилю життя, сприятливого для підтримання та зміцнення здоров’я кожного учня [4,с.320].

Джон Локк зазначав: «Здоровий дух в здоровому тілі – ось короткий, але повний опис щасливого становища в цьому світі. Хто володіє і тим, і іншим, тому залишається бажати небагато; а хто позбавлений хоч би одного, тому мало що може компенсувати інше. Щастя або нещастя людини в основному є справою її власних рук. Той, чий дух – безрозсудний керівник, ніколи не знайде правильного шляху; а той, у кого тіло хворе і слабке, ніколи не буде в змозі просуватися вперед цим шляхом» [3, с. 193].

Зростання числа захворювань серед школярів за останні роки стрімко набирає темпи. Поряд з екологічними, соціальними і спадковими факторами формування цих захворювань сприяє велике психоемоційне напруження, пов’язане з умовами життя і навчання, труднощі організації здоров’язбережувального  навчання школярів, особливо молодших класів [1].

На сучасному етапі актуальною стає завдання забезпечення шкільної освіти без втрат здоров’я учнів. В останні роки були розроблені «здоров’язбережувальні  технології», мета яких ‒ це досягнення того чи іншого освітнього результату в навчанні, вихованні, розвитку. Здоров’язбереження  не може виступати в якості основної і єдиної мети освітнього процесу, а тільки в якості умови, одним із завдань досягнення головної мети. Кожен урок повинен бути приємним для дитини, тому при плануванні і проведенні будь-якого уроку вчитель повинен пам’ятати заповідь здоров’язбережувальної  педагогіки: «Не нашкодь!».

Руховий режим має велике значення в житті дітей молодшого шкільного віку. У цей період йде бурхливий ріст і становлення організму дитини, рухова активність в значній мірі визначає його фізичний розвиток і працездатність. Тривала нерухомість дитини протягом 4-5 уроків в сидячому положенні приводить до застою крові в області нижніх кінцівок, тазу, живота, погіршується кровопостачання головного мозку, що негативно позначається на життєдіяльності нервових клітин, а, отже, на увазі дітей.

У 1-4-х класах протягом уроку учень може активно працювати 15-20 хвилин. Далі він починає втомлюватися, відволікатися, знижується його працездатність. Вміле поєднання розумового і фізичного навантаження, попередження втоми і перевтоми ‒ важливі моменти роботи вчителя початкових класів.

Метою здоров’язбережувальної педагогіки є послідовне формування в школі здоров’язбережувального освітнього простору, з обов’язковим використанням усіма педагогами здоров’язбережувальних технологій. В цьому випадку отримання учнями освіти відбувається без шкоди для здоров’я. Впровадження в роботу школи рекомендацій, прийомів, технологій, які пов’язані зі здоров’язбережувальною педагогікою; реалізація всіх позитивних можливостей, якими володіє кожен учитель і кожна школа, яка прагне дати учневі старт щасливого життя [2,6].

Тому при побудові уроків слід враховувати такі вимоги:

1. Обстановка і гігієнічні умови в класі повинні відповідати нормі (температура і свіжість повітря, раціональність освітлення класу і дошки, наявність / відсутність монотонних, неприємних звукових подразників).


2. Норма видів навчальної діяльності на рівні ‒ 4-7 (опитування учнів, письмо, читання, слухання, розповідь, розглядання наочних посібників, відповіді на питання, рішення прикладів і завдань). Одноманітність уроку сприяє стомленню школярів. Часта ж зміна однієї діяльності інший зажадає в учнів додаткових адаптаційних умов.


3. Середня позитивність і частота чергування різних видів навчальної діяльності ‒ 7-10 хвилин.


4. Кількість видів викладання (словесний, наочний, самостійна робота) має бути не менше трьох. Чергування видів викладання не пізніш як через 10-15 хвилин.


5. На урок слід підбирати такі методи, які б сприяли активізації ініціативи і творчого самовираження самих учнів.


6. На уроці має бути присутня зміна поз учнів, які відповідали б видам роботи.


7. Повинні бути присутніми оздоровчі моменти: фізкульт-хвилинки, хвилинки релаксації, дихальна гімнастика, гімнастика для очей. Норма: на 15-20 хвилин уроку по одній хвилині з 3-х легких вправ з 3-4 повтореннями кожного.


8. У урок слід включати питання, пов’язані зі здоров’ям і здоровим способом життя.


9. Наявність мотивації навчальної діяльності. Зовнішня мотивація: оцінка, похвала, підтримка, змагальний метод. Стимуляція внутрішньої мотивації: прагнення більше дізнатися, радість від активності, інтерес до досліджуваного матеріалу.


10. Слід пам’ятати, що на стан здоров’я впливають емоційні розрядки: жарт, посмішка, музична хвилинка, невеликий вірш.

Вважаємо, що вчитель повинен прагнути викликати позитивне ставлення до предметів. Доброзичливий і емоційний тон педагога ‒ важливий момент здоров’язбережувальних  технологій в школі [5]. Підсумком такої діяльності є такі результати: учні успішно засвоюють програмний матеріал; школярі відрізняються розкутістю, підвищеною працездатністю; в учнів виховується позитивне ставлення до свого здоров’я як до цінності, яку потрібно берегти. І про сприятливому завершенні етапу молодшого шкільного віку можна говорити тоді, коли при закінченні початкової школи дитина: хоче вчитися, може (вміє) вчитися, бажає цього, вірить в свої сили, йому добре, цікаво, комфортно в школі.

Література:

1. Антонова О.Є. Здоров’язбереження учнів початкової школи як засіб досягнення сталого розвитку держави. Сталий розвиток: проблеми та перспективи : зб. наук. праць / за ред. О.А. Дубасенюк. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2013. С. 232-241.


2. Будник О. Педагогіка здоров’язбереження в сучасній початковій школі. Гірська школа Українських Карпат. 2014. №11. С.30-33.


3. Локк Дж. Думки про виховання. Хрестоматія з історії педагогіки. Частина ІІ : Зарубіжна школа і педагогіка / наук. ред. Мозговой І.П. Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2006. 432 с.


4. Мондич О.В, Проблема формування здоров’язбережувальної компетентності майбутніх учителів початкової школи. Педагогічна освіта: теорія і практика. 2020. Вип. 28 (1-2020). C.319-331.


5. Омельченко О.В. Особливості професійно-педагогічної діяльності вчителя початкових класів з організації здоров’язберігаючого навчально-виховного процесу : Автореф. дис.. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спеціальність:00.04 – теорія і методика професійної освіти. Харків, 2008. 20 с.


6. Оржеховська В. М. Педагогіка здорового способу життя. Шлях освіти. 2004. № 7. С. 11-12.