Виховання екологічної свідомості як запорука гармонійного співіснування людини і природи

Олізаренко Елеонора Олександрівна

Студентка ІІ курсу, спеціальності 231 «Соціальна робота»

Подільський спеціальний навчально-реабілітаційний

соціально-економічний коледж

ОСВІТА(Методичні основи виховного впливу)

Виховання екологічної свідомості як запорука гармонійного співіснування людини і природи

Екологічні проблеми сучасності вимагають від системи освіти кожної країни приділяти якнайбільше уваги формуванню екологічної свідомості, розумінню навколишнього світу й місця людини в ньому. Дієвість екологічного виховання залежить від узгодження всіх його напрямків, елементів і засобів, комплексності, безперервності й охоплення ним всіх членів суспільства протягом усього їхнього життя [4, с. 4].

Одним із важливих завдань сучасної освіти є підвищення рівня екологічної грамотності студентів, озброєння їх уміннями та навичками економного використання природних ресурсів, а також бережливого ставлення до природи, формування активної, гуманної позиції у ставленні до природного середовища.

В екологічній освіті значне місце посідають такі методи та прийоми, як рольові ігри, дебати, робота в групах тощо. Створення таких навчальних ситуацій наближає учасників до реалій життя, де треба використовувати здобуті знання, вміння і навички, виявити моральні якості в оцінці та розв’язанні екологічних проблем. Розвиваються і комунікативні риси здобувачів освіти, уміння знаходити колективні розв’язання поставлених завдань.

Екологічне виховання у ПСНРСЕК здійснюється за двома напрямами: на аудиторних заняттях та у позааудиторний час. Лише використання в єдності і взаємозв’язку двох сторін навчально-виховного процесу дозволяє повною мірою здійснювати вплив на інтелектуальну, емоційну, вольову та моральну сферу особистості здобувачів освіти. Це забезпечує гармонійне формування всіх компонентів екологічної культури: інтересу до природи, знань про природу, моральних та естетичних почуттів щодо неї, позитивної діяльності тощо.

Екологічне виховання – це організаційний і цілеспрямований процес формування системи наукових знань про природу й суспільство, поглядів і переконань, що забезпечують відповідальне ставлення молоді до природи, реальним показником якого є практичні дії по відношенню до природного середовища [2, с.75-76].

Викладачі природничих дисциплін та куратори коледжу здійснюють роботу з екологічного виховання студентів, використовуючи різноманітні форми і засоби, які спрямовані на вирішення певного кола задач:

- виявлення екологічних проблеми, формування у студентів установки на їхнє рішення;

- виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи;

- сприяння виробленню соціальної активності і формування необхідних звичок надання допомоги природі;

- виховання гуманного ставлення до людей і природи;

- створення умов для активного залучення студентів до природоохоронної освіти [3, с.8-16].

Різноманітність форм заходів дає можливість викладачам і кураторам нашого навчального закладу побудувати роботу з екологічного виховання так, щоб зацікавити студентів, привернути їх увагу до поставлених проблем. Екологічне виховання містить традиційні і нетрадиційні форми роботи: екологічні заняття; практичні роботи; екскурсії; екологічні вікторини, ігри, акції.

Результатом екологічної роботи має стати засвоєння основних екологічних і біологічних понять, розуміння різнобічної цінності природи, прояв інтересу та зацікавленості екологічними проблемами, сформованість різноманітних екологічних умінь і навичок (оцінювати, прогнозувати, приймати правильні рішення, дотримуватись правил поведінки у природі, аналізувати, систематизувати, виділяти головне); активність і творчий підхід у природоохоронній діяльності; формування глибокого переконання у необхідності охорони природи й особистій причетності до цієї справи.

Кожний захід екологічного змісту має на меті вирішувати задачі навчання і розвитку студентів, і спрямований на формування екологічної свідомості, виховання необхідних почуттів та емоцій, організацію позитивної діяльності підлітків у природі та на заняттях.

Література:

1.Гайдаш Г.С. Розвиток екологічної компетентності у сфері « Я і природа»: Крок за кроком до життєвої компетентності та успіху - Київ, 2002.

2.Гаврилащук П. Особливості екологічного виховання дітей у сільській місцевості/ Рідна школа .- 2006.- № 8-с.75-76.

1. Горяна Л. Організація екологічної стежки і навчальних екскурсій /Л.Горяна// Біологія .- 2009 .- №15 .- с.8-16.


2. Хом’як І.В. Роль шкільних екологічних клубів в організації та роботі природоохоронних територій // Біологія .- 2006 -№1 .- с.4.


3. Сухарев С М., Чудак С O., Сухарева O.Ю. Технологія та охорона навколишнього середовища: Навч. посіб. — Львів: Новий Світ — 2000, 2004. — 256 с.

Керівник: Старик О.В., викладач Подільського спеціального навчально-реабілітаційного соціально-економічного коледжу