ВИТРАТНИЙ ПІДХІД В ОЦІНЦІ ВАРТОСТІ ПОТЕНЦІАЛУ МАШИН ТА ОБЛАДНАННЯ

Волійко Вячеслав

(Вінниця, Україна)

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА ТА УПРАВЛІННЯ

(Фінансові відносини)

ВИТРАТНИЙ ПІДХІД В ОЦІНЦІ ВАРТОСТІ ПОТЕНЦІАЛУ МАШИН ТА ОБЛАДНАННЯ

У міру розвитку ринкових відносин у країні зростає і різноманіття супутніх послуг, що забезпечують рух майна на вільному ринку. Оцінка вартості машин і обладнання є однією з них і виконується з метою сприяння проведенню комерційних операцій з даним видом майна. Під поняттям «оцінка машин і обладнання» міститься визначення вартості практично всього спектру об'єктів рухомого майна - це оцінна експертиза верстатів, приладів, автомобілів, технологічних комплексів і потокових ліній, силових агрегатів, оргтехніки та інших об'єктів, які відносяться до рухомого майна.

Машини і обладнання – вид майна, що може перебувати у власності як фізичних, так і юридичних осіб. В оціночній практиці найбільш характерно розглядаються об’єкти, що належить юридичним особам, а саме підприємствам, так як найчастіше машини і обладнання є істотною частиною майнового комплексу і складають його технологічну основу.[1]

Об'єктами оцінки можуть бути:

• функціонально самостійні машини, агрегати і установки;


• технологічні комплекси;


• поточні і автоматичні лінії;


• машинний або верстатний парк.

Специфічною рисою машин та обладнання є їх різноманітність за функціональним призначенням, типам, маркам, моделям, технічними характеристикам та конструкторським рішенням. Машини та обладнання є найбільшим за обсягом видом активів і потреба у їхній вартісній оцінці постійно зростає.

Оцінка машин і обладнання, як правило, проводиться для наступних цілей:

• для постановки на баланс;


• для внесення в статутний фонд підприємства;


• для угод купівлі-продажу;


• страхування обладнання з метою визначення страхової суми;


• отримання кредиту в банку;


• виконання рішення суду, тощо.

Для оцінки машин і обладнання, так само як і для оцінки інших елементів основних фондів, застосовуються методи які ґрунтуються на основі витратного підходу.

Витратний підхід – це сукупність методів оцінки, що ґрунтуються на врахуванні принципів корисності і заміщення і засновані на визначенні поточної вартості витрат на відтворення або заміщення об'єкта оцінки з подальшим коригуванням їх на суму зносу (знецінення). [2]

Витратний підхід до оцінки вартості ґрунтується на урахуванні тієї обставини, що при всіх розбіжностях між ціною, вартістю і собівартістю учасники ринку співвідносять вартість і ціну з витратами виробництва і реалізації.

Тому при використанні витратного підходу ринкова вартість визначається шляхом прямого або непрямого підрахунку всієї сукупності витрат, необхідних для виробництва (відтворення) відповідного об'єкту, його доставки і установки по місцю використання.

Алгоритм застосування витратного підходу в оцінці вартості потенціалу машин та обладнання:

1. Ідентифікація об’єкта оцінки;


2. Підбір об’єкта заміщення;


3. Визначення вартості відтворення (заміщення) нового об’єкта;


4. Визначення характеристик, які підлягають коригуванню;


5. Внесення відповідних поправок;


6. Визначення фізичного зносу;


7. Визначення функціонального зносу;


8. Визначення економічного зносу;


9. Визначення залишкової вартості заміщення об’єкта оцінки.[2]

Основним недоліком витратного підходу є те, що він не показує, як працюють вкладені гроші, тобто як об’єкт оцінки генерує грошовий потік і наскільки дане обладнання цікаве для покупця, а також для поточного або потенційного власника.

Отже, оцінка вартості машин і обладнання, як елемента рухомого майна, є важливою в сучасних умовах ринкових відносин. Визначення вартості машин і обладнання в Україні є неможливим без застосування витратного підходу, який дозволяє отримати прийнятні результати оцінки у випадку, якщо відома собівартість відтворення майна (виготовлення, побудови, придбання або здобуття у власність будь-якими іншими способами об'єкту, подібного до об'єкту оцінки), ідентичного об'єкту оцінки або заміщення об'єкту оцінки подібним об'єктом і є можливість розрахувати всі види зносу.

Література:

1. Гохберг И. И. Некоторые аспекты оценки оборудования. Практика оценки. Журнал.- Киев, 2008. – с.12


2. Гохберг І.І. Оцінка машин і обладнання: навч.-практ. посібник. – К., 2014. – 96 с.

Науковий керівник: викладач фінансових дисциплін

Українець Наталя Василівна