Теорія і практика вивчення живопису в процесі професійної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва

Носаченко Тетяна Борисівна

доцент, канд. пед. наук доцент кафедри мистецьких дисциплін і методик навчання, Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Мартинчик Богдан Вікторович

магістрант, спеціальність 014 Середня освіта (Образотворче мистецтво)

Університет Григорія Сковороди в Переяславі

ОСВІТА (Проблеми підготовки фахівців)

Теорія і практика вивчення живопису в процесі професійної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва

Одним із основних завдань вищої школи сьогодні є підготовка компетентного вчителя образотворчого мистецтва, який повинен володіти не тільки вміннями й навичками реалістичного зображення дійсності, але й глибоко розуміти та відчувати сутність мистецтва, бути креативним у життєвих ситуаціях та педагогічній діяльності. Проблема професійного становлення майбутніх учителів образотворчого мистецтва розглядається в контексті вивчення фахової дисципліни «Живопис», адже зміст дисципліни має невичерпний потенціал для формування високого рівня їх художньо-естетичної культури, оволодіння основами художнього відображення дійсності, засвоєння теоретичних знань і практичних умінь в роботі з кольором. Обґрунтування теорії і практики мистецької освіти висвітлено в працях вітчизняних учених: С.Коновець, М. Лещенко, Н. Миропольської, О. Отич, Г. Падалки, В. Радкевич, О. Рудницької, О. Щолокової та ін. Теоретико-методичні аспекти підготовки  вчителів-художників представлено в доробку вчених, педагогів, мистецтвознавців: Н. Анісімова, М. Кириченка, В. Кузіна, Б. Нєменського, М.Резниченка, М. Ростовцева, П. Чистякова, Є. Шорохова.

Методологічні основи формування творчої особистості студентів художньо-педагогічного профілю досліджували А. Бондарева, О. Каленюк, І.Мужикова, О. Рудницька, М. Стась, Т. Стрітьєвич, О. Ткачук, О. Шевнюк.

У ході засвоєння теоретичних основ живопису (закон тонових і колірних співвідношень; закономірності колірної побудови реалістичної форми; засоби побудови на площині живописної форми з передачею пропорцій, конструктивних, об’ємних, матеріальних і просторових властивостей) майбутні вчителі образотворчого мистецтва набувають вмінь конструктивної побудови предметів, передачі їх пропорцій, об’ємну, просторових властивостей. «Гармонійне злиття тону, кольору і малюнку в єдине ціле – це і є справжній живопис. Без малюнку фарби не можуть передати навіть такі елементарні властивості предметів, як об’єм, простір» [1, с. 18].

Основним компонентом  освітньої діяльності у процесі вивчення курсу «Живопис» є практична діяльність, оскільки у процесі творчої практичної роботи у студентів розвивається логічне та просторове мислення, формуються професійні уміння і навички, активізується процес естетичного сприймання творів мистецтва та навколишнього світу. У процесі засвоєння теоретичного матеріалу і творчого практикуму студенти отримують уявлення про суть і значення мистецтва, єдність змісту і форми у мистецькому творі, усвідомлюють процес його створення і сприйняття, що дає змогу працювати самостійно, розвивати творчий потенціал та майстерність в поза аудиторний час.

Вивчення дисципліни «Живопис» у закладах вищої освіти спрямоване на формування таких компетентностей:

• володіння знаннями про класифікацію видів і специфіку живопису, характерні особливості художньо-образної мови жанрів;


• розуміння зв’язків живопису з іншими видами образотворчого мистецтва, природним і культурним середовищем життєдіяльності людини;


• сформувати поняття колориту та ознайомити з основними техніками живопису (олійний, акварель, темпера, гуаш, акрил);


• здатність до самостійної художньо-творчої діяльності з живопису;


• здатність використовувати властивості матеріалів, обладнання та інструменти живописця;


• здатність проводити мистецький аналіз творів живопису;

- здатність виконувати експериментальні дослідження художньо-творчого характеру, використовувати у професійній діяльності новітні художні технології, удосконалювати власну професійну майстерність та мистецьку етику;

- розвивати вміння чітко формулювати тему свого твору, визначати послідовність його виконання, за допомогою образотворчих засобів реалізовувати в матеріалі творчу ідею;

- здатність демонструвати навички роботи з сучасними художніми матеріалами й техніками живопису з урахуванням властивостей матеріалів, особливостей площинного чи об’ємного вирішення задуму;

- підготувати кваліфікованого фахівця, що орієнтується у видах та стилях живопису різних епох.

Усвідомлення майбутніми вчителями образотворчого мистецтва професійного бачення кольору і вміння виконувати живописне зображення за усіма законами реалістичного академічного живопису програмою передбачено ознайомлення з світлотіньовими та колористичними явищами природи, особливостями фізіології та психології зорового сприйняття людиною форми і кольору.

Виконання практичних завдань з живопису ґрунтується на досвіді студентів вміло застосовувати закони композиції, лінійної та повітряної перспективи, кольорознавства. Творчі завдання виконуються на основі академічного зображення з дотриманням основного принципу та послідовності виконання художнього твору: від загального до конкретного,  від конкретного до загального.

На заняттях з живопису необхідно формувати у студентів стійку внутрішню мотивацію до творчості, зміцнювати їх впевненість у власних можливостях.

Навчання живопису слід розпочинати із найпростіших вправ, з освоєння основних методів і живописних прийомів. Лише успішно виконане завдання викликає у студента емоційне задоволення.

Оволодіння засобами й технікою живопису відбувається у ході виконання практичних вправ, таких як:

• відтворення емоційних станів людини засобами різних за товщиною, розташуванням та напрямом ліній;


• формальне відтворення образу людини за допомогою геометричних форм; оволодіння мовою кольору, визначення своєї «палітри в живописі»;


• відтворення психічних станів людини за допомогою поєднання колірних плям;


• відтворення почуттів в абстрактних кольорових композиціях.

Завданням самостійної роботи з основ живопису є засвоєння різноманітних технік, практичне оволодіння прийомами формотворення за допомогою кольору, тону та контрасту, виконання просторових і колористичних завдань. Такі завдання спрямовані на розвиток у студентів творчого підходу до створення художнього образу засобами академічного живопису, набуття практичних навичок для вирішення композиційної цілісності зображення, відтворення складних форм та фактури, ритму, динаміки, тощо.

У самостійній творчій діяльності студенти експериментують з художніми техніками і матеріалами, що сприяє розвитку вміння творчо і самостійно працювати, свідомо обирає їх для вирішення творчих завдань. Самостійна робота розвиває у студентів цілісне бачення натури, гостроту локальних, кольорово-тонових співвідношень. Під час самостійної роботи студенти засвоюють техніки акварельного, гуашевого, темперного, пастельного, олійного. У процесі  «засвоєння законів живопису, оволодіння культурою використання кольору і форми студенти набувають навичок, що дають можливість кваліфіковано вирішувати творчі завдання. Художні знання, вміння та навички є основним засобом залучення до художньої культури» [2, с. 8].

Процес навчання живопису, що відбувається не тільки на аудиторних заняттях, але й в ході виконання самостійної роботи з курсу, під час аналізу й сприйняття художніх творів, відвідування музеїв, спілкування з художниками –  активно впливає на розвиток у майбутніх учителів образотворчого мистецтва предметних компетентностей з живопису. Вони формуються на основі вже сформованих практичних умінь, таких як здатність здійснювати композиційний аналіз художнього твору; уміння створювати гармонійні, виразні та оригінальні композиції; володіння формою, технікою і пластикою матеріалу.

Оволодіння живописом студентами художньо-педагогічного профілю має надзвичайно важливе значення. Для підвищення якості навчання важливою умовою є дотримання основного принципу виконання креативних практичних завдань, на основі сформованих предметних компетентностей з рисунку, композиції, кольорознавства, дотримання принципів послідовності зображення.

Практика формування практичних компетентностей з живопису ґрунтується на таких методичних прийомах: показ методичної послідовності виконання завдання з живопису, аналіз студентських академічних робіт та етюдів, демонстрація відеоматеріалів з живописних технік, організація самостійної теоретичної та практичної роботи, створення творчої атмосфери під час навчання, забезпечення особистісно-орієнтованого навчання. Все це сприяє успішній практичній та теоретичній підготовці майбутнього вчителя образотворчого мистецтва, формуванню та розвитку у них художньо-творчих та педагогічних здібностей.

Література:

1. Котляр В.П. Основи образотворчого мистецтва та методика керівництва образотворчою діяльністю дітей. Запоріжжя: Канон, 2001. 156 с.


2. Рудницька О.П. Педагогіка: загальна та мистецька: Навчальний посібник. Тернопіль: Навчальна книга : Богдан, 2005. 360 с.