Сучасні тенденції екологічної освіти в аграрній сфері

Непран Ірина Володимирівна

кандидат сільськогосподарських наук, доцент Харківський національний аграрний університет імені В. В. Докучаєва

Сучасні тенденції екологічної освіти в аграрній сфері

Україна історично є аграрною країною і в перспективі повинна мати важливе значення на внутрішньому і міжнародному ринку сільськогосподарської продукції. Для виправлення ситуації, що склалася в сфері виробництва, переробки, споживання і експорту сільськогосподарської продукції, Україні слід мати кваліфікованих фахівців, які б професійно займалися справою практичного застосування і поширення міжнародних норм якості, підвищенням суспільної свідомості і культури виробництва сільськогосподарської продукції та її екологічної чистоти. [1]

Екологічна освіта як основна складова освіти для сталого, гармонійного, еколого-безпечного розвитку вкрай необхідна сучасній молоді як система екологічних цінностей, навичок і орієнтирів. Вона допомагає молодому поколінню вивчати сучасні місцеві, регіональні і національні проблеми України, освоювати екологічну нормативно- законодавчу базу, орієнтуватися в міжнародних угодах і конвенціях з галузі охорони довкілля, брати участь у процесах екологічного аудиту і менеджменту, екологічної паспортизації об’єктів людської діяльності і екологічного управління.

Не дивлячись на те, що сільськогосподарське виробництво найбільш повно відповідає природній еволюції біосфери, воно стало одним з основних джерел загальної екологічної кризи в Україні, яка виходить за межі екстремальних ситуацій. Тільки велика буферність біосфери поки що дозволяє   уникнути   катастрофи,   яку   часто   ініціюють   всілякі   наші прогресивні» та «інтенсивні» технології. Стало очевидним, що ніякі науково – технічні новації не забезпечать процвітання людини, якщо вони діють проти законів Природи.

Тому підготовка спеціалістів сільського господарства повинна бути приведена у відповідність з сучасними екологічними проблемами. В контексті цього без великого перебільшення можна стверджувати, що усвідомлення нашого зараз становища вимагає зміни екологічної стратегії і тактики. Нині очевидно, що вжиті раніше заходи щодо використання й охорони природних ресурсів явно незадовільні і неспроможні захистити навколишнє середовище. Методологічною основою екологічної освіти повинні стати оновлене вчення академіка І.В. Вернадського про біо- та ноосферу і перехід від предметно – до проблемно – орієнтованого підходу екологічної освіти і освіти в цілому. [2]

На основі методологічних підходів агроекології слід передбачити чітку екологічну орієнтацію усіх ланок науково – технічного прогресу, залучення широкого кола спеціалістів для розв’язання прикладних проблем екології та агроекології, проведення екологічної експертизи, моніторингу, суворого контролю за реалізацією природоохоронних заходів, виховання екологічного світогляду молоді. [3]

Один з провідних напрямів екологічної підготовки спеціалістів сільськогосподарського виробництва базується на концепції єдиного енергетичного балансу вирощування сільськогосподарських культур. Завдяки цьому студенти глибше, на кількісному рівні, опановують практичну і біосферну суть енергозберігаючих технологій. До того ж саме енергетичний підхід, визначення коефіцієнтів енергетичної ефективності вирощування сільськогосподарських культур є природничою основою оцінки трофічних ланцюгів агросфери і проведення більш глибокого еколого – економічного аналізу ефективності виробництва рослинницької і тваринницької продукції та використання основних і оборотних засобів виробництва у сільськогосподарських підприємствах. Перспективи розвитку сільськогосподарської галузі вимагають від працівників цього профілю усвідомленої відповідної діяльності, здійснення якої неможливе без спеціальної екологічної професійно спрямованої підготовки фахівця.

Розглядаючи організаційні аспекти формування свідомого ставлення до довкілля, варто зазначити, що серед пріоритетних завдань реалізації питань використання адекватних та ефективних методів екологічного виховання під час вивчення екологічних дисциплін визначальні місця належать створенню єдиної безперервної системи вивчення екологічних проблем. Перше – під час розгляду найважливіших навчальних питань в різних галузях науки. Друге – у систематичному та оперативному інформуванні студентів про стан довкілля регіону, де розташований навчальний заклад. Третє – у проведенні наукових досліджень у галузі екологічної освіти та інформації, а також комплексній екологічній оцінці стану навколишнього середовища. Як результат цього – формування у студентів навичок приймати оптимальні, екологічно правильні рішення в галузі природокористування під час виконання ними своїх безпосередніх професійних обов’язків. Таким чином, вміння аналізувати екологічну ситуацію у поєднанні з високим рівнем екологічної свідомості надає майбутнім фахівцям можливість формувати стратегії такого екологічного мислення, яке дасть можливість їм запобігти небезпечним наслідкам господарської діяльності соціуму.

Отже, підготовка фахівця-еколога на сучасному етапі є одним з найважливіших завдань тому, що від того, яких фахівців буде підготовлено в нашій країні, значною мірою залежатиме майбутнє народу і суспільства. Екологізація навчальних дисциплін передбачає не тільки ознайомлення студентів з питаннями екології, а й ефективну підготовку їх до роботи в сільському господарстві, вміння набуті екологічні знання застосувати в подальшому на практиці.

Список використаної літератури:

1. Фенчак Л.М. Формування екологічної культури студентів: Монографія. Київ: Національний аграрний університет, 160 с.


2. Онопрієнко В.П. Теоретико-методичні засади екологічної підготовки фахівців сільського господарства: автореф. дис. докт. пед. наук: 13.00.04 “Теорія та методика професійної освіти”. Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. Київ, 44 с.


3. Бондар О.І., Барановська В.Є., Єресько О.В. та ін. Екологічна освіта для сталого розвитку у запитаннях та відповідях : науково-методичний посібник для вчителів. Херсон : Грінь Д.С., 228 с.