Розвиток професійної компетентності викладача нагальна необхідність сучасності

Лосєва Наталія Миколаївна

доктор педагогічних наук, професор;

професор кафедри педагогіки, початкової освіти
та освітнього менеджменту

Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя

ОСВІТА (Компетентністний підхід в підготовці спеціалістів)

Розвиток професійної компетентності викладача нагальна необхідність сучасності

Питанням професійної компетентності присвятили свої дослідження М.Головань, О. Дубасенюк, Л. Кайдалова, В. Калінін, Н. Кузьміна, В. Лозова, Е. Лузік, А. Маркова, В. Прошкин, І. Семикін, Т. Сорочан, В. Стрельников, А. Сущенко, Л. Хоружа та інші.

Більшість учених зазначають, шо компетентнісний підхід є поглибленням традиційного знаннєвого підходу, а не замінює його. Сучасні освітні підходи в цьому аспекті розглядають поняття освіченості людини і визначають її через знаннєво-діяльнісну складову, певну соціальну поведінку, здатність самостійно мислити та приймати відповідальні рішення. В умовах компетентнісного підходу освіченість пов’язується з досвідом особистісної самоорганізації людини, її рефлексивними та іншими функціями, самовдосконаленням та самореалізацією. Компетентнісний підхід виражає результативно-цільову спрямованість освіти і в якості результату розглядається здатність людини самостійно діяти у різних проблемних ситуаціях, застосовуючи відомі їй знання і породжуючи нові. Учені зазначають: «Визначальним фактором у реалізації компетентнісного підходу є зорієнтованість на розвиток системного комплексу вмінь, смислових орієнтацій, адаптаційних можливостей, досвіду і способів трансформаційної діяльності з отриманням конкретного продукту» [1, с. 20].

Зрозуміло, що професійна компетентність викладача є складним й багатофакторним поняттям, певною взаємопов’язаною структурою різноманітних компонент і саме їх ефективна взаємодія забезпечує результативність діяльності. Професійну компетентність викладача багато учених розглядають як сукупність особистісних характеристик викладача, не лише систему його знань та умінь, а й наявність цінностей, досвіду, здібностей, що слугують основою його професійної діяльності як педагога і вченого. На нашу думку, компетентнісний підхід також в пріоритетах має орієнтацію на такі цілі як здатність до навчання, самовизначеність, самоактуалізацію, самореалізацію [2; 3]. За висновком Ю. Бойчука, «компетентнісний підхід є зорієнтованим на розвиток суб’єкта і пов’язаний з культурою мислення, аналітичною рефлексією, самостійністю і відповідальністю людини за прийняття рішень у діалектичній єдності з духовно-моральними та ціннісними настановами особистості» [4, с.133]. Складові професійної діяльності викладача вищої школи є багатогранними й потребують від нього компетентнісної багатогранності (педагогічна робота, наукова, соціальна, особистісне вдосконалення), а компетенції викладачів розглядаються як керована і самокерована система. Компетентність викладача як педагога включає знання основ педагогіки та психології, медико-психофізіологічних аспектів інтелектуальної діяльності, сучасних технологій навчання, організаційних форм навчання, виховання та особистісного розвитку учнів. Професійна складова компетентності викладача потребує теоретичної і методична підготовка за спеціальністю, психолого-педагогічної готовності до професіональної діяльності, розвиненості практичних педагогічних умінь і здібностей [5, с. 210]. Також важливими є соціальні і загальнолюдські якості викладача (моральність, громадянська позиція, естетична культура, вольові якості, емоційна чуйність тощо) і це зазначають багато вчених. Нам імпонує думка учених, які в межах своїх досліджень виокремлюють ще такі складові компетентності викладача: інноваційну, управлінську, професійного самовдосконалення, комунікативно-інтерактивну, цифрову [6;7]. Усі вищевказані складові професійної компетентності потребують подальшого розвитку і вивчення у нашому сьогоденні. Загальною ідеєю удосконалення компетентності викладача є перш за все розвиток компетентнісно-орієнтованої освіти, що спрямована на комплексне засвоєння людиною узагальнених знань та способів практичної діяльності, задля мети успішної реалізації себе в житті.

Література:

1. Савченко О.П. Компетентнісний підхід у сучасній вищій школі. Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку. 2010. Вип. 3., С. 16-23.


2. Лосєва Н.М. Самореалізація викладача: теоретичні основи. Монографія. Донецьк: Донецький нац. ун-т, 2004. 387 с.


3. Лосєва Н.М. Самовдосконалення викладача: Навчально-методичний посібник. Видання друге, перероблене. Донецьк: Донецький нац. ун-т, 2004. 300с.


4. Бойчук Ю.Д. Компетентнісний підхід як основа модернізації сучасної освіти. Освітній простір. Глобальні, регіональні та інформаційні аспекти: наук.-метод. журнал. Черновці: Черемош, 2013. Вип. 13. С. 130-135.


5. Лосєва Н.М. Педагогічна компетентність викладача. Дидактика математики: проблеми і дослідження. Міжн. зб. наук. робіт. Донецьк: Фірма ТЕАН, 2006. Вип. 25. С. 209-213.


6. Хоружа Л. Компетенції викладачів вищої школи в добу змін: діагностика та аналітика / Хоружа Л., Братко М., Котенко О., Мельниченко О., Прошкін В. Київ: Київський ун-т імені Бориса Грінченка, 2018. 92 с.


7. Губар Д.Є., Непомняща Т.В. Інтерактивне навчання як основа підготовки майбутнього фахівця до ефективної професійної діяльності. Науковий вісник Донбасу, Луганський національний університет ім. Тараса Шевченко, 2011. №4.