Практико-зорієнтований підхід в підготовці майбутнього вчителя

Хамська Неліна Болеславівна

к.п.н., доцент кафедри педагогіки, професійної освіти та

управління освітніми закладами

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського

ОСВІТА (Проблеми підготовки фахівців)

Практико-зорієнтований підхід в підготовці майбутнього вчителя

В умовах глобального оновлення всіх соціально-економічних сфер,
зростання економічної та географічної мобільності фахівця загострюється проблема його відповідності потребам реального життя. Розв’язання цієї проблеми слід шукати в площині професійної підготовки фахівців. Ця проблема
насамперед стосується педагогічних і науково-педагогічних кадрів, покликаних формувати суб’єктів будь-яких видів людської діяльності.

Мета сучасної вищої освіти полягає в забезпеченні розвитку у здобувачів вищої освіти здібностей до пізнання, творчого використання здобутих знань у будь-якій навчальній і життєвій ситуаціях, готовності до саморозвитку та самоврядування завдяки формуванню ключових професійних
компетенцій практичної роботи, на які мають попит сучасні роботодавці, а також розуміння того, де, як і для чого набуті компетенції застосовуються на практиці.

Практико-орієнтований підхід – це метод викладання і навчання, що дозволяє студентам поєднувати навчання у вищому навчальному закладі з практичною роботою. Студентів ставлять в реальні робочі умови, в яких вони отримують відповідні практичні та соціальні навички, необхідні для успішної роботи.

Важливо застосовувати практико-орієнтований підхід, починаючи з першого курсу: адже саме на початку навчання закладаються основи професії. Тому планування та проведення перших практичних занять вже необхідно розпочинати виходячи з перспективи отримання професії вчителя. Традиційний підхід підготовки вчителів лише опосередковано зорієнтований на загальноосвітній навчальний заклад, безпосередній контакт відбувається достатньо короткочасно в межах різних видів педагогічних практик.

Незважаючи на те, що в освітніх установах існують творчо працюючі педагоги, нові напрямки в технології освітнього процесу деколи повільно реалізуються в масовій практиці. Проблема полягає в тому, що той навчальний матеріал, який використовується в процесі навчання, відстає від живої практики та життєвого досвіду учнів, на навчальних заняттях зрідка обговорюються практичні проблеми та аналізуються ситуації з повсякденного життя.

Таким чином виникає необхідність з’ясувати перспективи модернізації сучасної вищої педагогічної освіти, одним з аспектів якої може стати впровадження практико-орієнтованого підходу до підготовки майбутніх учителів технологій.

Все більше фахівців у галузі професійної освіти приходить до думки про необхідність розробки нового напрямку теорії професійної педагогіки – особистісно-розвиваючої парадигми, зумовленої специфікою середньої професійної освіти і необхідністю переходу від переважно інформаційної освітньої технології до практико-орієнтованої [2], яка забезпечує розвиток кваліфікованого, конкурентоздатного і професійно-мобільного працівника.

За змістом І.С. Сергєєв виділяє наступні види проектів: практико-орієнтований, дослідницький, інформаційний проект, творчий і рольовий проект [3, с. 54-55].

Принципами організації практико-орієнтованого навчання є [1]: мотиваційне забезпечення навчального процесу; зв’язок навчання з практикою; свідомість і активність студентів у навчанні. Таким чином, в рамках практико-орієнтованого навчання на кожному навчальному занятті повинна розвиватися внутрішня мотивація навчання, оскільки з’являється можливість вільного вибору способів вирішення обговорюваної проблеми; студенти відчувають власну компетентність; переживають власну автономію.

Готовність майбутнього вчителя до навчання учнів визначається сформованістю її компонентів:

• мотиваційного; вольового;


• орієнтаційного;


• операційного;


• оціночного.

Ці компоненти визначають теоретичну і практичну готовність майбутнього вчителя до навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

Теоретична готовність передбачає знання студентом психолого-педагогічної сутності формування умінь та навичок, закономірностей процесу навчання і практичної діяльності в ньому, методик формування умінь. Ці знання майбутній вчитель може отримати в процесі вивчення теоретичного аспекту теорії навчання на заняттях з дисциплін професійної та практичної підготовки.

Для з’ясування умов, що забезпечують формування теоретичної готовності майбутнього вчителя, перш за все, потрібно проаналізувати: державний стандарт вищої педагогічної освіти; програми з психологопедагогічних дисциплін; навчальних посібників з психолого-педагогічних дисциплін.

Практична готовність (уміння застосовувати методики формування знань та умінь на практиці) майбутнього вчителя до навчання учнів формується в процесі оволодіння студентом досвідом навчально-виховної діяльності в період навчання в педагогічному вищому навчальному закладі [3].

Для з’ясування умов, що забезпечують формування практичної готовності студента-випускника до навчання учнів, необхідно провести аналіз: змісту і характеру завдань для різних видів практик; співвідношення репродуктивних і творчих ситуацій на навчальних заняттях у вищому навчальному закладі.

Нормативними документами, що визначають вимоги до підготовки майбутнього вчителя, служить державний освітній стандарт (освітня кваліфікаційна характеристика, освітня професійна програма), який орієнтує викладачів вищого навчального закладу на вимоги до професійної підготовки студентів.

Зазначені документи визначають загальні вимоги за такими напрямками: структура та освітні програм вищої професійної освіти, умови їх реалізації, нормативи навчального навантаження, його максимального об’єму тощо. Частиною державного стандарту є вимоги до мінімуму змісту та рівня підготовки майбутніх учителів. У них дано характеристику сфери професійної діяльності вчителя, вимоги до рівня підготовки випускників, що реалізуються в різних циклах навчальних дисциплін.

Висновки. Державний освітній стандарт, з одного боку, орієнтує викладачів вищого навчального закладу на формування компонентів готовності майбутнього вчителя до навчання учнів, тому що він служить основою для створення навчальних програм. З іншого боку, державний освітній стандарт зобов’язує викладача виконувати його вимоги, а це передбачає організацію ним практико-орієнтованого навчання майбутнього вчителя.

Література:

1. Интеграция науки, образования и производства – стратегия развития инновационной экономики. Материалы I Международной научно-практическая конференция (Екатеринбург, 25 – 26 января 2011 г.) / [отв. за вып. М.В. Фѐдоров, Э.В. Пешина, В.П. Иваницкий]. – Екатеринбург: Изд-во Урал. гос. эк. ун-та, 2011. – 201 с.


2. Михайлова Н.Н. Развитие образовательных технологий в начальном профессиональном образовании: дис. на соиск. уч. ст. ... д. пед. н.: 13.00.08 / Н.Н. Михайлова. – М., 2007. – 431 с.


3. Пахомова Н.Ю. Метод учебного проекта в образовательном учреждении: пособие для учителей и студентов педагогических вузов / Н.Ю. Пахомова. – М.: АРКТИ, 2003. – 110 с.