Популяризація оздоровчої рухової активності через спортивно-масові заходи системи спорту для всіх

Васюков Віталій Валерійович

Магістрант, спеціальність 014.11 «Середня освіта. Фізична культура»

Проценко Андрій Анатолійович

кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри теорії та методики фізичного виховання і спортивних дисциплін

Ковальчук Оксана Володимирівна

асистент кафедри теорії та методики фізичного виховання і спортивних дисциплін

Мелітопольський державний педагогічнийо

університет імені Богдана Хмельницького

ОСВІТА (Соціальна педагогіка)

Популяризація оздоровчої рухової активності через спортивно-масові заходи системи спорту для всіх

Використання різноманітних засобів фізичного виховання сприяє профілактиці захворювань, підвищенню працездатності, збільшенню тривалості життя, організації повноцінного дозвілля, боротьбі зі шкідливими звичками, створює умови пізнання власних можливостей і забезпечує оптимальні обсяги рухової активності [2].

В Україні, на відміну від багатьох європейських країн, зростають показники смертності людей працездатного віку. Складаються сприятливі умови для прогресування серцево-судинних захворювань. Кількість населення України з 52,056 млн. у 1992 році зменшилася до 42,584 млн. у 2017 році. Спостерігається погіршення стану здоров’я населення з різко прогресуючими хронічними хворобами серця, гіпертонією, неврозом, артритом, ожирінням тощо.

Пропаганда фізичної культури та спорту – це важливий засіб спрямований на подальше збільшення кількості тих, хто займається фізичною культурою та спортом. Спортивно-масовий захід є невід’ємною частиною її ефективного проведення. Усі форми пропаганди мають бути спрямовані на яскравий, дохідливий показ соціального значення фізичної культури і спорту, їх ролі і місця у фізичному вихованні, зміцненні здоров’я, підвищенні працездатності, продовженні творчого довголіття [3].

Розуміння сенсу спортивно-масових заходів як карнавальних свят надає можливість пояснити глибокі причини їхньої популярності. Насправді, вийшовши за межі звичного життя, перевдягнувши повсякденні речі на спортивно-карнавальну форму, відчуваючи насолоду від спостереження за грою, людина немов залишає за рамками свою соціальність, статусну та професійну приналежність, буденні ролі. Головна цінність, яку дарують ці свята – відчуття свободи від соціальних обмежень.

Програма змагань повинна бути складена так, щоб інтерес до поєдинків весь час зростав. Так, наприклад, у змаганнях з гімнастики спочатку виступають спортсмени молодших розрядів, а наприкінці – найсильніші. Узмаганнях зі спортивних ігор спочатку проводяться матчі дитячих, юнацьких команд і команд літніх фізкультурників, а на завершення – виступають дорослі команди[5].

Культура сприйняття спортивних змагань багато в чому залежить від рівня знань глядачів щодо специфіки виду спорту, правил змагань і особливостей їх інтерпретації, особливо в період гострих, конфліктних моментів спортивної боротьби. Тому повідомлення повинні не лише інформувати любителів спорту, але значною мірою орієнтувати їх громадську поведінку. Потрібна спрямована підготовка спортивних коментаторів, здатних виконувати роль справжнього "лідера думок" на спортивній арені [5].

Важливими формами агітаційно-пропагандистської роботи на спортивних аренах є зустрічі глядачів поза змаганнями із спортсменами, тренерами, суддями, активними фізкультурниками, ветеранами праці і спорту та ін. Введення їх у практику спортивних стосунків означає одночасно і створення нових спортивних ритуалів, у яких виражається позитивне відношення глядачів до спортсменів, до створення рівних умов для усіх учасників змагань.

Під час змагань треба інформувати глядачів (це виконує суддя-інформатор) про хід спортивної боротьби між окремими учасниками та командами. Він розповідає глядачам про учасників змагань, дає їм спортивну характеристику, розповідає про перемоги, які одержував спортсмен чи команда до цих змагань. Оголошуючи результати, суддя-інформатор повинен порівняти їх з вимогами спортивної класифікації, і рівнем вищих досягнень-рекордів району, міста, країни. Кожні змагання повинні носити характер великого спортивного свята [5].

У масовому спорті змагання є стимулом для підвищення рухової активності людини. Важливим є сам факт участі у спортивно-масовому заходів. Спортивний результат має передусім значення для самого учасника як показник рівня його фізичної підготовленості. Провідні функції – виховна, підвищення фізичної активності, оздоровча, рекреаційно-культурна. Відмінна риса – доступність для широких мас дорослого населення. Тут немає спеціального відбору, заняття можливі за місцем роботи, навчання, проживання, відпочинку. Головне в масовому спорті – регулярні заняття з підготовки до змагань, участь у них, прагнення перемогти суперників, "перемогти себе", покращити особистий рекорд.

У системі фізкультурно-оздоровчої роботи спортивно-масові заходи висвітлюються як змагальна, ігрова діяльність, учасники якої з урахуванням їхнього віку, статі, підготовленості мають приблизно однакові шанси перемогти в доступних їм вправах. Ця доступність створюється спеціальним підбором змагальних дисциплін, складності та довжині дистанції, ваги предметів, що використовуються, а також часом та інтенсивністю виконання вправи. Крім того для занять із різним контингентом учасників, з метою забезпечення рівних можливостей кожного учасника для досягнення перемоги, використовуються гандикапи, фори, зрівнюючи коефіцієнти й додаткові бали. У фізкультурно-оздоровчих групах змагання проводяться не тільки з метою перевірки вмінь та навичок, засвоєних в результаті занять фізичними вправами, але й з метою організації активного, оздоровчого відпочинку. Це зумовлює особливості підготовки та проведення спортивно-масових заходів у системі фізкультурно-оздоровчої роботи з населенням [1].

У практиці вітчизняного фізкультурного руху використовується багато різноманітних масових заходів, у тому числі літні спортивні ігри серед молоді України, масові спортивні змагання серед учнів та студентів, спартакіади школярів, змагання у таборах відпочинку та оздоровлення, змагання серед ветеранів, військовослужбовців, державних службовців, працівників правоохоронних органів, людей з особливими потребами, всеукраїнські змагання з футболу, ігри та спортивно-дитячі змагання, спартакіада для дітей з особливими потребами, Всеукраїнська естафета "Спорт для всіх єднає Україну" та багато ін.

Так, з метою залучення населення до занять в фізкультурно-оздоровчих групах доцільно проводити заходи агітаційно-пропагандистської спрямованості. Головна їх ціль – підвищення рівня фізкультурних знань населення, надання можливості перевірити власні сили в тих чи інших вправах. Ця мета досягається шляхом проведення показових заходів, в тому числі за участю чоловіків та жінок різного віку. При цьому бажано, щоб серед учасників таких змагань була велика кількість представників того контингенту, який необхідно залучити до фізкультурно-оздоровчих занять [4].

Також серед видів спортивно-масових заходів агітаційно-пропагандистської спрямованості є: відкриті змагання, конкурси, бліцтурніри для всіх бажаючих, а також змагання для новачків, включених до складу фізкультурно-оздоровчих груп. У найпростіших змаганнях, виконуючи доступні їм вправи, новачки показують свої перші рекорди – вихідні показники для подальшого вдосконалення рухових навиків та фізичних якостей [4].

Змагальні форми спортивно-масових заходів викликають велику зацікавленість у дітей та підлітків, а також у дорослих. Для того, щоб змагання носили масовий характер, проходили емоційно, цікаво і корисно потрібно при їх організації дотримуватися певних правил. Про умови, час та місце проведення потрібно своєчасно повідомляти глядачів, види та програма змагань повинні відповідати віку, статі, рівню підготовленості учасників і викликати їх підвищену зацікавленість. Місця проведення змагань повинні бути добре оформленими, підсумки рекомендується підводити зразу після закінчення змагань і супроводжувати нагородженням переможців і призерів.

Література

1. Антушевич Е.В., Карчевская Е.Н. Разработка маркетинговой стратегии спортивной организации. Вестник ГГТУ им. П.О. Сухого. 2016. 3(66). С.80–86.


2. Благій О., Андрєєва О. Рухова активність як фактор формування здорового способу життя учнівської молоді. Актуальні проблеми фіз. виховання, реабілітації, спорту та туризму. Тези доп. III Міжнар. наук.-практ. конф. 13–14 жовтня 2011 р. Запоріжжя; 2011, С. 27–28.


3. 3. Винничук О. Фізична культура в освітній практиці Буковини кінця XIX–початку XX століття. Вісник Тернопільського нац. пед. ун-ту імені Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка. Зб. наук. пр. Тернопіль, 2014;2, с. 17–23.


4. Гацко О.В., Євдокимова Л.Г. Фізкультура і спорт в сучасних умовах. В: Дослідження молодих учених у контексті розвитку сучасної науки. Матеріали IV Всеукр. наук.-практ. конф. Київ, 2015, С. 3–9.

5.Кашуба В.О., Юхно Ю.О., Хмельницька І.В. Застосування сучасних інформаційних технологій у період проведення та завершення спортивних змагань. Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві. Зб. наук. праць Східноєвроп. нац. ун-ту імені Лесі Українки. Луцьк, 2012. Вип.1, С. 119–26.