Питне водопостачання в україні: сучасні виклики на шляху досягнення цілей сталого розвитку

Гусятинська Наталія Альфредівна Національний університет харчових технологій Чорна Тетяна Миколаївна

Університет державної фіскальної служби України

Питне водопостачання в україні: сучасні виклики на шляху досягнення цілей сталого розвитку

Разом з країнами-членами ООН Україна приєдналася до глобального руху щодо забезпечення сталого розвитку. Підтримуючи глобальні цілі сталого розвитку (ЦСР), проголошені резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 25 вересня 2015 року № 70/1, та результати їх адаптації з урахуванням національної специфіки розвитку, наша держава взяла на себе зобов’язання щодо [2], дотримання Цілей сталого розвитку України на період до 2030 року.

Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року виступають головними орієнтирами на шляху впровадження реформ, спрямованих на здійснення соціально-економічних перетворень та зміцнення демократичного устрою.

Пріоритетним завданням у сфері екологічної безпеки на шляху до сталого розвитку є забезпечення населення водою належної якості та у достатній кількості. Актуальність питань, пов’язаних із забезпеченням належного функціонування системи питного водопостачання в Україні підтверджується пильною увагою державних органів та розробленням і введенням в дію низки важливих документів.

Так, однією з 17 цілей сталого розвитку України на період до 2030 визначено «забезпечення доступності та сталого управління водними ресурсами та санітарією» (ЦСР 6. Чиста вода та належні санітарні умови) [4]. Важливими завданнями на шляху досягнення зазначеної цілі для України є:

• забезпечення доступності якісних послуг з постачання безпечної питної води, будівництво та реконструкція систем централізованого питного водопостачання із застосуванням новітніх технологій та обладнання;


• забезпечення доступності сучасних систем водовідведення, будівництво та реконструкція водозабірних та каналізаційних очисних споруд із застосуванням новітніх технологій та обладнання;


• зменшення обсягів скидання неочищених стічних вод, насамперед з використанням інноваційних технологій водоочищення на державному та індивідуальному рівнях;


• підвищення ефективності водокористування;


• забезпечення впровадження інтегрованого управління водними ресурсами.

28 квітня 2021 року Кабінетом Міністрів України схвалено Концепцію Загальнодержавної цільової соціальної програми «Питна вода України» на 2022-2026 роки. Документ містить в собі аналіз сучасних проблем, пов’язаних із функціонування системи питного водопостачання в Україні, визначення основних причин, що призвели до незадовільного стану галузі та можливі варіанти покращення ситуації.

Указом Президента України від 13 серпня 2021 року введено в дію рішення Ради національної безпеки та оборони України «Про стан водних ресурсів України». В зазначеному документі на основі аналізу питань, пов’язаних із викликами та загрозами національній безпеці України у сфері забезпечення водної безпеки держави, визначено ряд важливих завдань для державних органів та установ, зокрема Кабінету Міністрів України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства фінансів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства водних ресурсів України, Місцевим органам виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування та ін.

Наразі до основних викликів у напрямку досягнення цілей сталого розвитку (ЦСР 6) в Україні можна віднести:

• Проблему наявності достатньої кількості водних ресурсів, яка пов’язана з природним дефіцитом та/або неефективним управлінням водними ресурсами.


• Забезпечення рівного права на питну воду та санітарію. Наразі показник охоплення вітчизняних міст послугами централізованого водопостачання практично по всій території України складає майже 100 %. Виключення становить лише Львівська (95,5 %) та Чернівецька область (90,9 %). Загалом в Україні централізованим водопостачанням забезпечено 99,1 % міст, 89,8 % селищ міського типу та 30,1 % сільських населених пунктів. Проте лише 69 % населення має доступ до систем централізованого водопостачання, а 47,8 % - до систем централізованого водовідведення. Подача води за графіком та використання привізної води здійснюються у дев’яти областях України, а це майже 270 тис. осіб [1].


• Якість і безпечність питної води. Якість питної води із систем централізованого водопостачання не відповідає встановленим нормативам у багатьох населених пунктах областей. Погіршення якості питної води, в першу чергу, пов’язане з низькою якістю води в природних джерелах; застарілими технологіями водопідготовки та водоочищення; незадовільним станом водопровідних мереж, зокрема внутрішньобудинкових, зношеність яких становить близько 80 %.

• Економічна доступність послуг водопостачання та водовідведення. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг встановлює тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення для природних монополій лише великих міст, тарифи на ці послуги всіх інших населених пунктів затверджуються органами місцевого самоврядування. Відсутній аналіз економічної доступності послуг водопостачання та водовідведення, з урахуванням потреб води на гігієнічні послуги (послуг гарячого водопостачання) є причиною непрозорості у встановленні вказаних тарифів [5].


• Ризики захворювань, пов’язаних з споживанням недоброякісної питної води. У 2011 році відповідно до вимог Протоколу про воду та здоров’я до Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер, ратифікованого Україною у 2003 році [3], було встановлено 15 показників, які мають відношення до норм та рівнів результативності, яких необхідно досягати                 чи              підтримувати            для забезпечення високого рівня захисту від захворювань, пов’язаних із водою. Відповідно до Протоколу про воду та здоров’я, Україна взяла на себе міжнародне зобов’язання щодо забезпечення рівного доступу до питної води та належних санітарних умов шляхом інтегрованого управління водними ресурсами, спрямованого на стале використання водних ресурсів, забезпечення високої якості води в навколишньому середовищі, яка не загрожує здоров’ю людини та сприяє охороні водних екосистем [5].

В цілому вирішення проблем питного водопостачання в Україні потребує комплексного підходу. В першу чергу, система забезпечення населення питною водою гарантованої якості повинна базуватися на впровадженні сучасних технологій водопідготовки, споруд, реагентів, матеріалів та обладнання, а також відновленні мережевих систем розподілу питної води [6]. Особливої уваги потребує питання розробки нових ефективних методів очищення природних вод та удосконалення існуючих технологічних процесів підготовки питної води. Альтернативними шляхами вирішення проблеми забезпечення населення якісною питною водою є застосування систем локального доочищення водопровідної води, бюветів, виробництво бутильованих вод.

Крім того, важливим є створення сприятливого інвестиційного клімату в країні, удосконалення системи фіскального регулювання водокористування з метою забезпечення вирішення нагальних проблем у галузі водокористування, технічного переоснащення, модернізації житлово- комунальних підприємств та розвитку комунальної інфраструктури, стимулювання процесів ощадливого освоєння водно-ресурсного потенціалу.

Список використаної літератури:

1. Концепція Загальнодержавної цільової соціальної програми

«Питна вода України» на 2022-2026 роки, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2021 р. № 388-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/388-2021-%D1%80#Text

1. Національна доповідь «Цілі сталого розвитку: Україна». URL: https://me.gov.ua/Documents/List?lang=uk-UA&id=938d9df1-5e8d-48cc-a007- be5bc60123b8&tag=TSiliStalogoRozvitku


2. Протокол про воду та здоров’я до Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер 1992 року (укр/рос) (Протокол ратифіковано Законом № 1066-IV ( 1066-15 ) від 07.2003, ВВР,                   2004, N                5,                ст.30).   URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_030#Text


3. Указ Президента України «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року» м. Київ 30 вересня 2019 року № 722/2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/722/2019#Text


4. Цвєткова Г., Закорчевна Н. Протокол про воду і здоров’я як інструмент національної водної безпеки. Екологія підприємства. №2. 2020 . URL: https://ecolog-ua.com/news/protokol-pro-vodu-i-zdorovya-yak- instrument-vodnoyi-bezpeky


5. Чорна Т. М. Екологічні та економічні аспекти питного водопостачання в Україні / Т. М. Чорна, Н. А. Гусятинська // ЕТЕВК-2019 міжнародний конгрес та технічна виставка: зб. допов., 10-14 червня 2019 р., м. Чорноморськ Україна. – Чорноморськ, – С. 78-90.