Охорона природнх комплексів

Качала Тарас Богданович

кандидат технічних наук, доцент кафедри екології

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

ЕКОЛОГІЯ (Охорона природних комплексів)

Охорона природнх комплексів

Збереження екологічного благополуччя поверхневих вод і відтворення водних ресурсів можливі за умови пріоритетності охорони та збереження водних екосистем. Водоохоронна діяльність, зокрема екологічне нормування якості поверхневих вод, повинна бути спрямована як на забезпечення вимог певних галузей господарської діяльності, так і на збереження структурної і функціональної цілісності екосистем водних об’єктів. Екологічне розуміння якості води пов’язане саме з її властивостями як середовища існування біоти, а також як складової геосистем річкових басейнів.

Важливими завданнями сьогодення є поглиблення уявлень та знань про антропогенний вплив на формування якості поверхневих вод для розробки методів управління якістю води, що визначає можливості подальшого економічного та соціально-екологічного розвитку країни.

Нами проведено детальний аналіз літературних джерел, що стосуються обраної тематики, а саме аналіз глобальних факторів впливу на водні екосистеми, аналіз системи управління екологічною безпекою поверхневих водних об’єктів та аналіз сучасного екологічного стану техногенно змінених річкових басейнів. Також досліджено методи та результати оцінки сучасних змін водності річок. Детально ознайомлена з дослідженнями українських вчених щодо впливу кліматичних змін на умови формування та характеристики стоку річок.

Основними шляхами покращення екологічної ситуації у сфері використання водних ресурсів є: басейновий принцип екосистемного управління, екологізація господарської діяльності, нормування водокористування з урахуванням екологічної та економічної ситуації на річковому басейні, гідроекологічний моніторинг, міжнародне співробітництво у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Стан поверхневих водних об’єктів першочергово залежить від ландшафтно-екологічної структури території, зокрема співвідношення між природними і господарсько-освоєними територіями. Якщо частка антропогенних ландшафтів складає 40-49%, то така структура є близькою до оптимальної; якщо площа антропогенних ландшафтів досягає 50-59% структура є порушеною; відповідно 60-69% – значно порушеною; 70-79% – сильно порушеною; понад 80% антропогенних ландшафтів вказують на критичний стан структури ландшафтів [1].

З метою захисту даного водного об’єкту слід зменшити розораність земель в межах водного басейну річки, збільшити лісистість та площу рекреаційних земель, запобігати розвитку та поширенню екзогенних ерозійних процесів. Така ж ситуація і щодо інших малих річок басейну Прут.

Удосконалення виробничих технологій усіма галузями-водокористувачами, поступове та невпинне впровадження екологічно безпечного господарювання має відбуватися на всій території річкового басейну. Це має статися на основі нормування водокористування, що забезпечуватиме зменшення шкідливого впливу на водні об’єкти [2, 3].

Забруднення гідроекосистеми Турки стоками господарсько-побутових стічних вод можна мінімізувати шляхом встановлення локальних очисних споруд, які б забезпечили ефективне очищення від органічних забруднень, і одночасно відповідали б ряду додаткових критеріїв:

– були недорогими у виконанні та експлуатації;

– були відносно простими в управлінні;

– дозволяли ефективно проводити очищення забруднених органічними забрудненнями стоків за умови зміни в широких масштабах концентрації забрудників.

На теперішній екологічний стан р. Турки впливає ряд чинників. Серед яких слід відзначити комунальне підприємство та сільське господарство, оскільки підвищують процеси дисбалансу у самоочищенні річки, які проявляються у замуленні, занесенні, ерозії річкових схилів на водозборі.

З метою покращення екологічного стану р. Турка пропонуємо заходи по відновленню екологічної рівноваги басейну річки:

– зниження наявності біогенних речовин, пестицидів, іонів водних металів;

– удосконалення системи моніторингу та контролю водного басейну;

– збір компетентної інформації щодо реальних забруднювачів басейну р. Турка;

–  використання водних ресурсів лише в якості технічних вод;

– перехід промислових підприємств до оборотної і повторно використовуваної води, з метою зменшення часткових скидів у водойму;

– облік і аналіз антропогенного навантаження;

– регулювання стану та очищення берегових смуг технічними засобами;

– обробка статистичної інформації з метою її оприлюднення в засобах масової інформації та в мережі Інтернет;

– виділення інвестицій на реалізацію комплексу заходів по екологічному оздоровленню р. Турки;

– інтенсивне застосування методів очищення стічних вод, а саме:

– фізична очистка, що полягає у використанні механічних пристроїв, сучасного фільтраційного устаткування;

– метод ультрафільтрації, тобто розчинення більшості шкідливих домішок;

– метод гіперфільтрації;

– xімічні методи утилізації нерозчинних сполук;

– методи біотестування, шо передбачають розмноження організмів- індикаторів в межах басейну р. Турки,

– перехід до сучасних методів сорбції, абсорбції, коагуяції, iонного обміну.

– введення рішучих заходів по введенню штрафних санкцій за порушення екологічного балансу водної геосистеми та нераціональне використання ресурсного потенціалу р. Турки;

– реконструкція очисних споруд не лише в межах розвитку індустрійних центрів, але і в місцях утилізації шкідливих відходів;

– спосіб додаткової очистки спеціальними водяними фільтрами з додатковою промивкою через грауваки;

– введення в дію розробки програми з екологічного оздоровлення басейну р. Турка по підтриманню її гідробіологічного балансу,

– поширення інформації щодо екологічного стану басейну,

– розробка факультативних занять та спецкурсів з метою введення у варіативну частину навчального процесу в загальноосвітніх школах,

– розробка адаптивної моделі по підвищенню якості поверхневих вод в межах басейну р. Турка на достроковий період.

Отже, у даній роботі подано основні заходи покращення стану водного басейну р. Турки. Запропоновано спосіб відновлення річкових та прирічкових екосистем з використанням вищої водяної рослинності та подано шляхи поліпшення екологічної ситуації у сфері використання водних ресурсів.

Основними шляхами покращення екологічної ситуації у сфері використання водних ресурсів є: басейновий принцип екосистемного управління, екологізація господарської діяльності, нормування водокористування з урахуванням екологічної та економічної ситуації на річковому басейні, гідроекологічний моніторинг, міжнародне співробітництво у галузі охорони водних ресурсів.

Література:

1. Пилипович О.В. Геоекологія річково-басейнової системи верхнього Дністра: монографія/ О. В. Пилипович, І. П. Ковальчук; за наук. редакцією проф. І. П. Ковальчука. – Львів; Київ, ЛНУ ім. Івана Франка, 2017. – 284 с.


2. Крайнюков О.М. Удосконалення комплексної оцінки екологічного стану та якості води водних об’єктів/ О.М. Крайнюков, В.Д. Тімченко // Вісник ХНУ імені В.Н. Каразіна. Серія «Екологія». – 2016. – Вип. 14 – С. 9-14.


3. Наукові засади раціонального використання водних ресурсів України за басейновим принципом: монографія/ За редакцією В.А. Сташука; [В.А. Сташук, В.Б. Мокін, В.В. Гребінь, О.В. Чунарьов]. – Херсон: Грінь Д.С., 2014. – 320 с.