Охорона природних заповідників

Духній Мар’яна Ярославівна

Студентка 3 курсу, спеціальність 101 «Екологія»

Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут»

ЕКОЛОГІЯ (Охорона природних комплексів)

Охорона природних заповідників

Як відомо, заповідники—природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, які створені або створюються для того, щоб зберегти природний стан рідкісних або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сумісністю їх складників.

Для збереження природних комплексів та об’єктів території природних заповідників потрібно спостерігати за станом довкілля, а також моніторити їх стан та час від часу проводити наукові дослідження.

Природні заповідники організовують на територіях, які мають феноменальне значення. Це пояснюється тим, що на даній території розповсюджені місця зростання та проживання унікальних видів рослин і тварин. [1])

Охорону та забезпечення режиму використання біосферних заповідників, природних заповідників та національних природних парків здійснюють однойменні природоохоронні установи, що мають статус юридичних осіб.

Управління регіональними ландшафтними парками, ботанічними садами, дендрологічними парками і зоологічними парками загальнодержавного значення здійснюється їх спеціальними адміністраціями. Такі адміністрації можуть створюватися також для управління ботанічними садами, дендрологічними парками, зоологічними парками місцевого значення та парками-пам’ятками садово-паркового мистецтва за рішенням органів, у віданні яких вони перебувають. Господарська діяльність та контроль за територіями та об’єктами ПЗФ України, для яких не створюються спеціальні адміністрації, забезпечується постійними землекористувачами та землевласниками, на земельних ділянках яких оголошено ці території та об’єкти.

Основними завданнями служби державної охорони ПЗФ України є забезпечення додержання режиму охорони територій та об’єктів ПЗФ, а також попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства України.

На посадові особи служб державної охорони установ ПЗФ покладено багато завдань. У межах відповідної території ПЗФ вони здійснюють охорону природних комплексів,  диких тварин і місць їх перебування, забезпечують порядок використання природних ресурсів,  додержання вимог щодо відвідування територій ПЗФ, попереджують пошкодження лісових насаджень унаслідок незаконних вирубок, здійснюють заходи щодо запобігання  виникненню, поширенню пожеж, інших надзвичайних ситуацій та їх ліквідації, інформують відповідні державні органи про надзвичайні ситуації, забезпечують реалізацію заходів з профілактики та захисту природних комплексів від шкідників і хвороб, підтримують у належному стані межові та охоронні знаки, інформаційні  реклами, районні та ділянкові стовпи а також протипожежні споруди.

Порядок використання природних ресурсів в Україні визначається Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”, іншими Законами України, а також постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. N 459 “Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення”.

Порядок використання природних ресурсів у межах ПЗФ України визначається Інструкцією про порядок встановлення лімітів використання  природних  ресурсів  у межах  територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також Інструкцією про порядок видачі  дозволів на спеціальне використання  природних  ресурсів  у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, затверджених наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 11.05.1994 р. № 43, що зареєстрований Міністерством юстиції України 24.05.1994 р. За № 111/320 та № 112/321. [2])

Література:

1. Андронов В.А., Варивода Є.О., Тітенко Г.В., Заповідна справа. Державна служба з надзвичайних ситуацій, Національний університет цивільного захисту України. Харків, 2013. Навчальний посібник. –112 с.


2. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. Заповідна справа в Україні. Навчальний посібник. «Географіка». Київ, 2003. (Під загальною редакцією Гродзинського М.Д., Стеценка М.П.).

Керівник: Павлів О.В., кандидат ветеринарних наук, доцент кафедри екології агросфери та екологічного контролю, завідувач кафедри екології, охорони навколишнього середовища та збалансованого природокористування