Особливості процесу адаптації майбутніх рятувальників

Ненько Юлія Петрівна

завідувач кафедри іноземних мов

Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля

Національного університету цивільного захисту України

ОСВІТА (Проблеми підготовки фахівців)

Особливості процесу адаптації майбутніх рятувальників

Адаптованість особистості курсанта - це певний ступінь прийняття ним ціннісних орієнтацій, настанов, норм, традицій, звичаїв колективу, глибина і широта його контактів, зв’язків з командирами і товаришами по службі, рівень задоволеності встановленими взаємовідносинами та своїм становищем в колективі. Це – постійний процес активного пристосування курсанта до умов соціального середовища, що стосується всіх рівнів його функціонування. Після вступу до ВЗО ДСНС України до вчорашнього школяра висуваються нові вимоги, з якими він раніше тісно не стикався. Умови життя й діяльності у відомчих закладах ДСНС України суттєво відрізняються від дотеперішнього стилю життя курсанта, у зв’язку з чим, необхідна адаптація до нових умов.

Першим аспектом адаптації курсантів до професійної діяльності є побутова адаптація – пристосування до нових умов життєдіяльності у вищому закладі освіти, дотримання нового розпорядку дня, вимог службової дисципліни, режиму життя закладу, опанування навичок звичок самообслуговування. Найбільш складним періодом побутової адаптації майбутніх рятувальників є перший місяць їхнього перебування у навчальному закладі. У цей час під дією нового розпорядку дня, систематичних занять з фізичної, стройової підготовки, різних тренувань, умов казарменного життя відбувається інтенсивна ломка сформованого раніше динамічного стереотипу і формування нового.

Адаптація безпосередньо до навчального процесу - навчальна адаптація - наступний аспект адаптації, пов’язаний з вимогами навчальних програм закладу. Рівень складності наукових дисциплін, які вивчаються у ЧІПБ імені Героїв Чорнобиля НУЦЗ України, безумовно вищий у порівнянні зі шкільними предметами.

У процесі навчання необхідно звикнути до високих навантажень на функції пам’яті, мислення, уваги. При цьому потрібно враховувати, що система навчання в середній школі і система навчання у інституті значною мірою різняться між собою. Курсанти знайомляться з новими формами навчання, звикають до відсутності систематичного контролю за їх навчанням з боку батьків, домашнього комфорту. У ВЗО ДСНС України основне значення надається самостійній роботі, до якої школярі виявляються не завжди достатньою мірою підготовленими. Процес навчальної адаптації пов’язаний з організованістю мислення, тренованістю пам’яті й уваги, старанністю й працелюбністю. Отже, він включає не лише інтелект, а й особистість курсанта загалом.

Окрім навчальної програми цивільного навчального закладу, курсантам необхідно засвоїти ряд службово-професійних дисциплін. Все це викликає у курсантів велике внутрішнє напруження, вимагає від них постійного самоконтролю й самооцінки результатів діяльності, досягнення її оптимальності. Тому навчальна адаптація майбутніх рятувальників пов’язана з подоланням труднощів, незвичних форм і методів навчання, психічних станів напруженості, невпевненості, сумнівів у своїх можливостях щодо оволодіння необхідними знаннями, навичками й уміннями.

Службова діяльність майбутніх рятувальників є третім аспектом адаптації і включає несення вартової служби, підняття по тривозі, участь у навчаннях та інші заходи, виконання яких потребує комплексу знань, навичок й умінь, емоційно-вольової стійкості, фізичної витривалості, широких соціальних мотивів, внутрішнього позитивного ставлення до майбутньої служби. Процес перебудови психіки курсанта у відповідності до цих вимог формування й розвитку необхідних психологічних властивостей і якостей складає зміст службової адаптації.

Розглядаючи проблему адаптації до службово-функціональної діяльності, необхідно зупинитися на адаптації до фізичних навантажень. Цей вид адаптації стосується удосконалювання фізичних характеристик людини: сили, спритності, витривалості. Однак, він торкається також і нервово-психічної діяльності, і особистості курсанта.

У нерозривному зв’язку зі службово-функціональною адаптацією курсантів протікає їхня адаптація до соціокультурного життя в інституті. Вона являє собою процес подолання труднощів входження юнаків у систему офіційних і неофіційних стосунків, поступової активної участі в житті колективу. У ході цього процесу курсант включається в громадську діяльність, здобуває нових друзів і товаришів, поступово у нього формується активна життєва позиція, ставлення до ВЗО, підрозділу як до своєї рідної домівки.

Описані аспекти адаптації до майбутньої службової професійної діяльності значною мірою умовні. У процесі адаптації бере участь цілісна особистість курсанта, який володіє певними адаптивними якостями, індивідуальною організацією адаптивного процесу, активністю. Умови навчання і виховання у відомчих закладах освіти ДСНС України висувають різнобічні вимоги до особистості курсанта, спонукаючи його активно включатися в адаптивний процес.

Література:

1. Кокун О.М. Оптимізація адаптаційних можливостей людини: психофізіологічний аспект забезпечення діяльності: Монографія. – К.: Міленіум, 2004. – 265 с.


2. Крутцова М.Н. Управление адаптацией персонала: учеб. пособ. / М.Н. Крутцова. – Вологда: Легия, 2010. – 128 с