Особливості екомаркетингових стратегій в туризмі

Кириченко Юлія Вадимівна

Студент 3 курсу, спеціальність 242 «Туризм» Національний університет «Запорізька політехніка» Актуальні аспекти впровадження сталого розвитку

Особливості екомаркетингових стратегій в туризмі

Пильна увага суспільства до питань екології в останні роки визначило розвиток концепції маркетингу сталого розвитку (якщо стисло − екомаркетінг), який ставить собі за мету гармонізацію інтересів споживачів з необхідністю захисту навколишнього середовища, та принципи якого втілюються в різних сферах бізнесу відповідно до різних можливостей мінімізації екологічного сліду від певної діяльності. В туристській діяльності реалізація концепції екомаркетінга можлива найбільш повно. Можна стверджувати, що Україна має багатий туристично-рекреаційний потенціал щодо розвитку всіх видів туризму з метою відпочинку на природі. Тому зрозуміло зростання певного інтересу фахівців у сфері туризму до розвитку такого напряму, як екотуризм − подорож заповідними природними територіями або національними парками, тобто природоорієнтована подорож, розрахована на різні відстані та активності [1].

Теми екотуризму характеризуються широким обговоренням у науковій літературі та на спеціальних галузевих конференціях. Питання, порушені вченими, охоплюють як теоретичні, так і методологічні проблеми розвитку екологічного туризму, а також прикладні аспекти, які дозволяють визначити можливості туристичних організацій дотримуватися принципів сталого розвитку [2]. Визначення різних видів туризму, які орієнтовані на природу, сприяє створюванню класифікації та розробленню різноманітного туристичного продукту. Більшість науковців сходяться на визнанні особливих рис екотуризму, які проявляються у «м’якому» впливі на навколишнє середовище, наданні переваг місцевому населенню, супроводжуючи екологічну обізнаність та освіту. Визначають наступні різновиди екотуризму, як природний, сільський (агротуризм), пригодницький (екстремальний), науковий (пізнавальний) туризм тощо. Незважаючи на суперечки про видові відмінності, усі автори визнають перспективи розвитку екологічної орієнтації туризму в більшості регіонів України, тому що, наприклад, інтенсифікація активного чи сільського туризму без екологічної орієнтації руйнує природні об’єкти та завдає шкоди навколишньому середовищу [3].

На сьогодні частка природоорієнтованого екотуризму, на думку експертів, в загальній структурі туристичного ринку України становить достатньо низький відсоток, а створення привабливих маршрутів через

природні місця, недоторкані людською діяльністю, може надати додаткові туристичні можливості. Потенційний щорічний попит на недоторкану місцевість, за оцінками експертів, може складати понад 0,3 мільйона туристичного потоку, а потенціал екотуризму оцінюється в 0,6 млн. туристів на рік, що може перетворити його на справжній двигун української економіки. Перспективна туристична сфера передбачає важливість дослідження особливостей формування та оцінки ефективності маркетингових стратегій, зосередження уваги на принципах сталого розвитку [1].

Саме тому виникла необхідність комплексного вивчення привабливості екопродукту в туристичній галузі з точки зору споживача, а також виявлення механізмів вибору стратегії екомаркетингу для туристичних організацій з урахуванням сучасних чинники. Організації туристичної індустрії мають доступ до технологій, які сприяють економії ресурсів та захисту навколишнього середовища від шкідливих викидів, але ці технології все ще надто дорогі для широкого використання. Українські споживачі також не готові надати значної підтримки екологічним діям туристичних організацій, якщо вони потребують збільшення витрат на відпочинок. Саме тому пріоритети еко-маркетингу в цій сфері насамперед пов’язані з економією ресурсів, що дозволяє компаніям знижувати свої витрати. Тому вибір екологічних інновацій сьогодення визначається станом екологічних інтересів цільової аудиторії.

Формулювання маркетингової стратегії у сфері екологічної відповідальності визначається можливістю та джерелом конкурентних переваг організації шляхом зниження або диференціації цін, а також джерелом цієї переваги − організаційним процесом або пропонованим товаром (послугою). Згідно з матрицею «зелених» конкурентних стратегій Р. Орсато, існує чотири варіанти стратегій екомаркетингу: 1) при реалізації стратегії, спрямованої на екологічну ефективність, туристичний бізнес знижує витрати, щоб мінімізувати ціни та намагається зменшити негативний вплив на довкілля поточних організаційних процесів. Відповідно, фірми намагаються заощадити за допомогою екологічних заходів та заохотити бажання вести зелений бізнес в інтересах суспільства, щоб створити власний імідж; 2) коли компанії реалізують стратегію зовнішнього лідерства, зосереджуючи увагу споживачів на діяльності суспільних інтересів у сфері екологічної політики; 3) реалізація стратегії екологічного брендингу пов’язана з диференційованою пропозицією, коли компанія приваблює клієнтів, інформуючи їх про важливі переваги споживання екологічного продукту, апелюючи до раціональної складової вибору та соціальної значимості такої моделі споживчої поведінки. Якщо туристичному сайту властива унікальність, його брендинг сприяє підвищенню поінформованості широкої аудиторії. Брендинг дозволяє залучити споживачів до об’єкта, де усвідомлення унікальності місця робить його популярним і навіть модним для відвідування. Для інформування туристів створюються інформаційні портали, мобільні додатки та інші медіа

-продукти, які надають універсальну інформацію різними мовами або створюють набір вражень, добре відомих у всьому світі. Правильне подання інформації про унікальність визначної пам’ятки природи не тільки створює усвідомлення, але й формує очікування, посилює позитивні емоції, створює стійкий образ брендового об’єкта; 4) реалізація стратегії цінового лідерства (здобуття високої цінової премії) передбачає, що таким чином компанія забезпечує рентабельність інвестицій у розробку екологічної продукції. Однак ця стратегія може бути успішною лише тоді, коли компанія має справу з економічно важливими сегментом споживачів з високим рівнем доходу [3].

Таким чином можна стверджувати, що не тільки споживачі, а й представники туристичної галузі мають спотворене уявлення про роль екологізації місць відпочинку. Оскільки споживачі мало обізнані про окремі складові екологічно чистого відпочинку та можливості екотуризму в Україні, туристичний бізнес повинен відігравати роль «проповідників» концепції сталого розвитку через призму впровадження «зелених» стратегій. Це не тільки розширить асортимент пропонованих туристичних продуктів, але й дасть можливість вживати заходів щодо збереження природної спадщини для майбутніх поколінь.

Список використаної літератури:

1. Божук С.Г., Маслова Т.Д. Развитие инструментария социально- ответственного маркетинга// Проблемы современной экономики. − −

№1. − С.199-202.

1. Grant, Green marketing. Strategic Direction. − 2008. − № 24(6). − Р.25-27.


2. Orsato Competitive Environmental strategies: When does it pay to be green?// California Management review. − 2006. − №48(2). − Р.131.

Керівник: Зацепіна Н.О., кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри туристичного готельного та ресторанного бізнесу