Основні підходи до формування фізичної культури особистості студентів закладів вищої освіти

Абдуллаєв Алтай Карам огли

старший викладач кафедри фізичного виховання і спорту

Нестеров Олексій Сергійович

старший викладач кафедри фізичного виховання і спорту

Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного

Ребар Інесса Василівна

старший викладач кафедри теорії та методики фізичного виховання і спортивних дисциплін

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького

ОСВІТА (Методичні основи виховного процесу)

Основні підходи до формування фізичної культури особистості студентів закладів вищої освіти

Однією з найважливіших державних завдань в умовах модернізації системи освіти є турбота про фізичне, психічне і соціальне здоров’я студентів, його збереження та зміцнення. Це обумовлено, в першу чергу, тією обставиною, що здоров’я студентів викликає серйозну тривогу фахівців: медиків, психологів, соціологів [5].

Аналіз теорії і практики сучасного фізичного виховання студентів в державних освітніх установах свідчить про наявність суперечності між об’єктивною потребою суспільства в ефективному формуванні фізичної культури особистості підростаючого покоління і діючою традиційною системою фізичного виховання, орієнтованою на досягнення нормативно заданих показників фізичної підготовленості студентів.

У зв’язку з вищевикладеним завданням цього дослідження є розробка ефективної педагогічної моделі формування фізичної культури особистості студентів. Передбачалося, що формування фізичної культури особистості буде ефективним, якщо метою фізичного виховання буде формування у студентів мотивації до самостійних занять фізичними вправами, підвищення рівня їх фізкультурної освіченості і ціннісного ставлення до фізичної культури і спорту.

В сучасних умовах як ніколи гостро стоять проблеми пов’язані зі станом здоров’я підростаючого покоління. Фахівцями констатуються масові порушення у дітей і молоді фізичного і нервово-психічного здоров’я, дефекти статевого розвитку, зниження стійкості до споживання алкоголю, наркотиків, токсичних речовин, погіршення фізичного розвитку і фізичної підготовленості.

Багатьма дослідниками відзначається достовірна залежність числа і характеру порушень в стані здоров’я студентів від обсягу і інтенсивності тренувальних навантажень, від незбалансованого харчування, порушення служб лікарського контролю, консервативних форм і методів фізичного виховання, недостатнього матеріального забезпечення. Незважаючи на величезну кількість постанов, рішень, запевнень про зміцнення здоров’я молодого покоління, вченими відзначається об’єктивне погіршення його стану здоров’я [1,3,5].

Незважаючи на існуючі проблеми, пов’язані з модернізацією освіти, єдиною дисципліною, здатної підтримати, а при гарній організації і підвищити рівень здоров’я студентів, є заняття фізичною культурою. Для молодого організму рухова активність є системоутворюючим фактором становлення особистісних якостей, умінь, навичок, здорового способу життя, протидії шкідливим звичкам [4].

Нас сьогоднішній час години, що відводяться навчальним планом на заняття з фізичного виховання, не можуть забезпечити ефективного зростання фізичної підготовленості студентів. Необхідно вишукувати можливості підвищення їх рівня рухової активності за рахунок організації самостійних занять. Більш високий рівень фізичного розвитку і фізичної підготовленості спостерігається в разі занять студентів в різних спортивних секціях або клубах фізичної культури, при такому руховому режимі фізична активність студентів підвищується більш ніж на 80%.

Як показує практика, при організації процесу фізичного виховання, в більшості своїй вирішуються лише окремі питання, пов’язані з розвитком фізичних якостей і здібностей студентів і практично не зачіпаються проблеми власне фізичної культури. Такий підхід призводить до того, що число студентів, що займаються фізичними вправами в позаурочних формах, скорочується більш ніж на 37%, оскільки у них не сформована установка на постійне фізичне самовдосконалення [5].

Багато дослідників розглядають фізичну культуру особистості як частину загальної культури, що представляє собою якісне динамічний стан, що характеризується певним рівнем спеціальних знань, фізичної досконалості, мотиваційно-ціннісних орієнтацій, придбаних в результаті освіти, виховання і інтегрованих в здоров’я [1-5].

Цільова спрямованість сучасних педагогічних програм зовсім виразно стверджує необхідність формування фізичної культури особистості студентів, стверджуючи тим самим філософсько-культурологічний підхід до організації навчального процесу з фізичного виховання. Але традиційно процес фізичного виховання зводиться до фізичного розвитку, фізичної підготовки, розвитку фізичних якостей, формування рухових умінь і навичок займаються, тобто акцент ставиться на біологічному, руховому аспекті.

Фізкультурне виховання переслідує більш широкі цілі ‒ виховання через культуру, за допомогою освоєння ціннісного потенціалу фізичної культури. Таким чином, фізкультурне виховання ‒ це педагогічний процес формування фізичної культури особистості [3,с.140].

Говорячи про ціннісний потенціал фізичної культури і спорту, необхідно мати на увазі два рівні цінностей: суспільний і особистісний. Особистісний рівень освоєння цінностей фізичної культури визначається знаннями людини в області фізичного вдосконалення, різноманітністю рухових вміння і навичок, здібностями до самоорганізації здорового стилю життя, соціально-психологічними установками, орієнтацією на фізкультурно-спортивну діяльність.

Головною цінністю фізичної культури є те, що вона засвоюється людиною, тобто переходить з розряду суспільної цінності в цінність особистісну. Таким чином, цінності фізичної культури через систему фізичного виховання повинні сприяти формуванню фізичної культури особистості, яку слід розглядати як систему відносин людини до фізичної культури через мотиваційний і діяльнісний компоненти. Це можна виразити наступною формулою: фізична культура особистості складається з того, що людина знає і вважає важливим для себе плюс те, що людина вміє плюс те, що він робить для себе в даному напрямку [3,с.141].

Позитивний ефект виховання в галузі фізичної культури буде досягнутий якщо особистісні цінності фізичної культури будуть відчуті людиною, зрозумілі і усвідомлені як життєво важливі і необхідні, і будуть підкріплюватися активною фізкультурно-спортивною діяльністю.

В фізичну культуру особистості, слід включати єдність таких компонентів: потреба в постійному фізичному вдосконаленні, знання, вміння і навички, що становлять фізкультурну освіченість індивіда, втілення вищевказаної потреби в регулярних повсякденних заняттях фізичними вправами [3,с.142].

Важливим є те, щоб кожен студент правильно ставився до свого здоров’я і іншим фізичним якостям і здібностям, розумів їх соціальне і особисте значення, щоб він освоїв відповідні знання та засоби, що дозволяють йому цілеспрямовано впливати на наявні у нього дефекти у фізичному розвитку, щоб він робив це не з примусу, а в результаті внутрішньої потреби у фізичному вдосконаленні. Тільки на основі цього може бути сформована фізична культура особистості як один з аспектів загальної культури і як фактор розвитку особистості.

Формування фізичної культури особистості, в першу чергу потреби в систематичних заняттях фізичними вправами на основі фізкультурної освіченості, стає єдино правильною досяжною метою процесу фізичного виховання в умовах вищого навчального закладу. У зв’язку з цим проблема, пов’язана з розробкою і впровадженням технологій формування фізичної культури особистості в студентському віці, є актуальною на сьогоднішній день. Ефективність процесу формування фізичної культури особистості багато в чому визначається активністю і зацікавленістю студентів у фізкультурно-спортивній діяльності.

Література:

1. Купрєєнко М.В., Ребар І.В., Ушаков В.С. Мотиваційно-ціннісне ставлення студенток педагогічного університету до занять з фізичного виховання. Збірник тез за матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції «Філософські обрії сьогодення» 19 листопада 2020 р. Херсон: ХДАЕУ, 2020. С. 138-139.


2. Майдебура О.Г., Суханова Г.П. Формування мотиваційно-ціннісного ставлення студентів до занять фізичною культурою і спортом. Матеріали ХХХVІ Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції «Проблеми та перспективи розвитку сучасної науки в країнах Європи та Азії»// Збірник наукових праць. Переяслав, 2021.С.149-152.


3. Непша О.В, Купрєєнко М.В., Ушаков В.С. Формування фізичної культури особистості студентів педагогічних закладів вищих освіти. Наукове сьогодення: стан та перспективи регіональних досліджень: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Мелітополь, 19 травня 2021 р.). Мелітополь : МДПУ імені Богдана Хмельницького, 2021. С.140-143.


4. Непша О. В., Суханова Г.П. Формування мотиваційно-ціннісного ставлення студентської молоді до занять фізичною культурою. Фізичне та спортивне виховання у вищих навчальних закладах: тези доповідей Всеукр. наук.-практ. конф., Запоріжжя, 13-15 жовтня 2017 р. Запоріжжя: ЗНТУЮ 2017. С. 30-33.


5. Ребар І.В. Вплив фізичної підготовленості та стану здоров’я на адаптацію студентів до занять фізичною культурою. Науковий вісник Мелітопольського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. 2010. №4. URL: http://magazine.mdpu.org.ua/index.php/nv/article/view/355/299