Гуманізація виховного середовища у  медичному закладі вищої освіти

Кравченко Олена Павлівна

доцент кафедри гуманітарних дисциплін

Черкаської медичної академії

ОСВІТА (Методичні основи виховного процесу)

Гуманізація виховного середовища у  медичному закладі вищої освіти

В сучасних умовах зростає суспільний запит на якісні медичні послуги, а тому зростають  вимоги до професійної діяльності працівників охорони здоров’я. Разом із потребою в наданні первинної медичної допомоги, технологічній обізнаності, знаннях соціальних, медичних, біологічних наук, у поліклініках, медичних амбулаторіях, лікарнях сьогодні очікують на практика-психолога та професіонала своєї справи.

Це в свою чергу загострює увагу до якісних змін у професійній підготовці майбутніх медичних працівників і створення відповідного навчального та виховного середовища у медичному навчальному закладі. У статті ми звернемо увагу саме на виховному середовищі майбутніх медиків.

Аналіз наукових студій показує, що, педагоги ретельно вивчають проблеми адаптації студентів до навчання (Я.Цехмістер), особливості формування емпатійної культури (І.Кузнецова), дидактичні умови стимулювання самостійної роботи студентів (О. Жерновникова), організаційно-педагогічні умови виховної роботи (Х.Мазепа).

У межах даної статті розглянемо особливості виховного середовища у вищому закладі освіти.

Метою виховної роботи  є забезпечення умов для становлення розвитку і саморозвитку особистості здобувача освіти, майбутнього спеціаліста, який володіє гуманістичним, світоглядним потенціалом, культурою і громадянською відповідальністю, орієнтованими на професійну, інтелектуальну і соціальну творчість. З урахуванням досліджень [1; 3] виховне середовище розглядаємо як триєдність навчання, виховання і соціалізації. Кожна із складових «працює» з метою прищепити студентам загальнолюдські надбання і забезпечити, таким чином, гуманітарний вимір розвитку освіти. Це той соціум, що зорієнтований на створення сприятливих можливостей для самовдосконалення, самореалізації і розвитку особистості.

Отже, яким має бути це середовище? Передусім воно має сприяти підвищенню мотивації студентів до навчання, розвитку таких особистісних якостей, як інтелект, домінантність, упевненість у собі, емоційна стійкість, стресостійкість, креативність, відповідальність, надійність. Професійно важливою властивістю медичного працівника є розвинена емпатія, провідний чинник успіху у процесі лікування, що допомагає за умови забезпечення довірливого, інтимного спілкування проникати у душевні переживання пацієнта, співчувати йому (виявляти безкорисливе співпереживання, чуйність, милосердя, жаль) [ 2].

Однак, згідно з опитуванням, проведеним в медичних закладах освіти, випускники вказали на наявність у них таких особистісних якостей, як невпевненість у своїх силах, схильність до афективних реакцій, ситуативна тривожність, конфліктність, труднощі в побудові контактів з людьми. Психологи пояснюють це наслідками заниженого рівня самооцінки,  нестабільною особистою емоційною стійкістю, слабким знанням основ комунікації. Багато здобувачів освітиздійснювали вибір професії під впливом передусім сімейних традицій, не маючи при цьому власного бажання щодо оволодіння професією. Отже, середовище має «працювати» на професійну адаптацію ще на допрофесійному етапі.  А це  публікації та репортажі в місцевих  мас медіа, залучення учнів шкіл до виховних заходів і студентських конференцій, читання викладачами медичного закладу окремих лекцій у школах, дні «відкритих дверей», спеціальні курси і майстри-класи для представників приймальної комісії – такий далеко не повний перелік  шляхів вдосконалення прийому абітурієнтів.

Звичайно, для  ефективної роботи як на заняттях так і для  поза аудиторної роботи, виховної необхідний бібліотечний фонд, мультимедійний фонд та аудиторні можливості для проведення заходів. Слід залучати майбутніх медпрацівників до якнайширшого і глибшого обговорення питань духовної цінності людського життя, совісті, честі, гідності У цьому контексті важливі теми, присвячені психологічним особливостям діалогу медичного працівника з пацієнтами (дітками, вагітними жінками, сорокарічними чоловіками, людьми похилого віку), коли вона подає склянку з водою, втішає, рівняє постіль. Важливі і емоційне забарвлення інтонації, і емфатичний наголос, тихий і приємний голос, що разом з довірою, ніжністю, терплячістю, ввічливістю стимулюють видужання. А скільки важить влучне слово, прислів'я, казка, легенда, гумореска, вчасно і доцільно сказані.  І все це з  турботою, повагою до особистості пацієнта, зі збереженням конфіденційності. Такий сприятливий емоційно-психологічний клімат  важливий для заходів. Виховне середовище  наповнюємо вікторинами («Чому Ви обрали професію лікаря?»), і роздумами («Клятва Гіппократа: що змінилося у двадцять першому столітті», «Внутрішнє задоволення від спілкування: коли ти це відчуваєш?». Звичайно, такі заходи ефективні, коли відбуваються колективно, а колектив нагадує велику сім'ю, в якій панують кращі духовні цінності.

Отже, в умовах сьогодення зростають  вимоги до виховного середовища в медичному закладі освіти. Таке середовище має бути гуманітарним, духовно-ціннісним і сприяти підвищенню мотивації здобувачів освіти до навчання, розвитку, зокрема, таких особистісних якостей, як інтелект, висока моральність, здатність до емпатії, емоційна стійкість, стресостійкість, доброзичливість і готовність завжди прийти на допомогу.

Література:

1. Комщук Т.С. Етичні основи сестринської справи/ Т.С. Комщук// Медсестринство. — 2009. —№2. — С. 25 — 27.


2. Кузнецова І.В. Педагогічні умови формування емпатійної культури студентів вищих медичних навчальних закладів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед: спец. 00.04  «Теорія і методика професійної освіти»/ І.В.Кузнецова. — Харків, 2005. — 21 с.


3. Неловкіна Берналь О.А. Формування професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей на початковому етапі навчання: автореф. дис.  на здобуття наук. ступеня канд. пед: спец. 00.04  «Теорія і методика професійної освіти»/ О.А. Неловкіна Берналь. — Луганськ, 2010. — 23 с.