Екологічні маркери в регіональній системі інвестиційної підтримки сільськогосподарського землекористування

Бондаренко Софія Іванівна

студентка 4 курсу, спеціальність 292 «Міжнародні економічні відносини»

Сумський державний університет

ЕКОЛОГІЯ (Глобальні та регіональні екологічні проблеми)

Екологічні маркери в регіональній системі інвестиційної підтримки сільськогосподарського землекористування

Визначення екологічних маркерів в інвестуванні сільськогосподарського землекористування на сучасному етапі регіонального розвитку є головною передумовою екологізації інвестиційних стратегій. Головна увага сучасних інвесторів приділяється мінімізації та запобіганню інвестиційних ризиків, викликаних переважно дією екологічного фактору.

Екологічна складова економічного збитку у сфері агроприродогосподарювання пов’язана насамперед з процесами коливання рівнів урожайності під дією різноманітних факторів екологодеструктивного впливу [1]. Обґрунтування ролі екологічного чинника у формуванні сировинно-продовольчого ресурсу агрогосподарських систем можна продемонструвати на прикладі визначення понижувальних коефіцієнтів урожайності сільськогосподарських культур, що перебувають у зоні екологічного навантаження.

Недоотримання доходів у зв’язку з екологічним чинником обумовлює ефект негативного впливу агроризиків на відтворювальні процеси сільськогосподарського землекористування, а отже і стійкість аграрної еколого-економічної системи. Універсальним показником ефективності відтворення сільськогосподарської системи для інвестора в умовах економіки ринкового типу є її прибутковість. У цьому контексті на особливу увагу заслуговують дослідження агроризиків з позиції їх впливу на формування прибутку [2, с.17], а використовуваний термін для ідентифікації ризиків у такому разі вимагає уточнення і конкретизації свого змісту через поняття еколого-економічних ризиків природовідтворення у сфері сільськогосподарського землекористування.

Сучасний стан землекористування в Україні та Сумській області зокрема дестабілізує всю систему економічних відносин на селі, у тому числі й інвестиційних. Тому сьогодні при обґрунтуванні оцінок інвестиційної привабливості сільськогосподарського землекористування більше уваги має приділятися вирішенню проблеми екологічної нестабільності земельних ресурсів внаслідок господарської діяльності та недотримання природоохоронних та землевідтворювальних заходів через еколого-економічну оптимізацію якості інвестицій та екологічну диверсифікацію земель сільськогосподарського призначення.

Отже, досліджуючи сільськогосподарське землекористування як еколого-економічну систему, сировинна функція якої нерозривно пов’язана з її функцією раціонального використання природних ресурсів, можна відзначити, що екологічний фактор справляє істотний вплив на відтворювальні процеси, що протікають в ній. Подібний вплив визначає обмежувальний характер присутності інвестиційного капіталу з огляду на пов’язані з цим ризики втрати (недоотримання) доходів інвесторів. Важливого значення набуває активізація інвестиційного процесу через механізми екологізації землегосподарської та інвестиційної діяльності та через спільну присутність інвестиційного капіталу у сфері  сільськогосподарського землекористування в умовах впливу фактора екологічної нестабільності ґрунтово-земельних ресурсів Сумського регіону.

Література:

1. Marekha I. Foreign Experience of Determining Crop Yield Losses From Air Pollutants / I. Marekha // Матеріали науково-теоретичної конференції викладачів, аспірантів, співробітників та студентів факультету іноземної філології та соціальних комунікацій (м. Суми, 18–23 квітня 2011 р.). – Суми, 2011. – 212 с. – С. 140–141.


2. Скрипник А. Експортний потенціал та ризики аграрного сектору України / А. Скрипник, Т. Зінчук // Економіст. – 2009. – № 11. – С. 16–20.

Керівник: Мареха І.С., кандидат економічних наук,

старший викладач кафедри міжнародних економічних відносин