Екологічна безпека

Ананьєв Олег Григорович

Курсант 2 курсу, спеціальність 262 «Правоохоронна діяльність»

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

ЕКОЛОГІЯ (Екологічна безпека)

Екологічна безпека

В наші дні світовий науково-технічний прогрес у визначальній мірі сприяє небаченого зростання добробуту людей. Але прогрес зберігає в собі і великі ризики. Більшість великих аварій і катастроф на Землі є результатом насиченості, як виробництва, так і сфери послуг надсучасної технікою, складними системами контролю і автоматики. При цьому різко збільшується ймовірність технічних неполадок або людських помилок в процесі експлуатації техніки [1]. Масштаб великих техногенних катастроф вже цілком можна порівняти з надзвичайними ситуаціями військового часу. Не меншу загрозу з боку промисловості представляє наявність в сфері світової енергетики майже 10 млрд тон умовного палива, яке здатне отруювати навколишнє середовище, горіти і вибухати [2].

З-поміж важливих причин поглиблення кризового екологічного стану в державі можна виокремити відсутність науково обґрунтованих критеріїв оцінки екологічних і техногенних загроз національній безпеці, а також недостатній рівень пріоритету державної екологічної політики за відсутності дієвого моніторингу актуальних загроз і ризиків.

З метою обґрунтованої оцінки характеру змін основних загроз національній безпеці в екологічній сфері та визначення пріоритетних напрямків їх нейтралізації доцільно організувати моніторинг стану екологічного складника національної безпеки держави на основі системи запропонованих показників [3].

Розглянутий підхід до порівняльної оцінки регіонів за рівнем екологічної безпеки дає змогу ранжирувати регіони за інтегральним показником безпеки, цілеспрямовано здійснювати моніторинг актуальних загроз екологічній безпеці на основі системи їхніх показників, а також більш обґрунтовано приймати рішення щодо підвищення рівня екологічної безпеки регіонів держави.

Екологічна проблема залишається в основному концептуальною в силу небезпечних тенденцій не тільки в маргінальних групах, але і в регіонах, і навіть в державних структурах в силу відсутності необхідного політичного консенсусу. Екологічні фактори, лежать в основі багатьох конфліктних ситуацій, і ведуть до ослаблення: безпеки держави, то ставлення до них має бути пріоритетним як у внутрішній політиці, держави, так, і у зовнішній [3].

Національні інтереси держави в екологічній сфері полягають у збереженні 'і оздоровленні навколишнього середовища. Однак, система існуючих національних пріоритетів недостатньо враховує екологічний фактор обмежуючись лише його констатацією. Внесення відповідних коригувань в стратегію розвитку України з урахуванням? екологічних вимог передбачає ст. першу» чергу суспільне визнання пріоритетності екологічних цінностей та наявність політичної: волі у правлячої влади в реалізації дієвої екологічної політики.

В ході вирішення екологічної проблеми стало очевидно, що на національному і навіть регіональному рівні держави самі не можуть вирішити проблему екологічної безпеки, тому що це під силу лише універсальної організації, такий як ООН, оскільки саме універсальний характер і глобальний масштаб цієї організації відповідає універсальному характеру і глобальному масштабі екологічної проблеми [4].

Екологічну безпеку можна визначити як збалансоване взаємодія людини і навколишнього середовища, найважливішою умовою досягнення якого є включення екологічної природоохоронної компоненти в діяльність людини по створенню оптимальної для нього місця існування, як природної, так і штучної.

Для розуміння інституційних чинників формування системи глобальної екологічної безпеки було необхідно використовувати відповідну методологічну базу. Трансформація світоглядних, соціальних і економічних структур здійснюється за допомогою інститутів. Для успішного здійснення реформ необхідні зміни інституційної системи і світоглядних основ суспільства, оскільки вибір і рішення залежать, в кінцевому рахунку, від ментальних моделей.

Просування України шляхом європейської інтеграції вимагає активної участі нашої держави у зусиллях міжнародного співтовариства з попередження та зменшення негативних наслідків реалізації екологічних загроз регіональній безпеці, запровадження ризик-орієнтованого підходу для підвищення дієвості й ефективності державної системи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій різного походження, всебічного використання кращого досвіду розвинених країн у цій сфері.

Література:

1. Качинський А.Б. Екологічна безпека України: системний аналіз перспектив покращання/ А. Б. Качинський. – К.: НІСД, 2001. – 312 с.


2. Шахраманьян М.А. Оценка природной и техногенной безопасности России/ М.А. Шахраманьян, В.А. Акимов, К.А. Козлов. – М.: Деловой экспресс, 2006. – 218 с.


3. Акимов В.А. Сравнительная оценка безопасности регионов по статистическим данным/ В.А. Акимов, Б.В. Потапов, Н.Н. Радаев// Проблемы безопасности при чрезвычайных ситуациях. – 1998. – № 11. – С. 78–85.


4. Іванюта С.П. Екологічна та природно-техногенна безпека України: регіональний вимір загроз і ризиків : монографія / С. П. Іванюта, А. Б. Качинський. – К.: НІСД, 2012. – 308 с.

Науковий керівник: Шманатова А.С., старший викладач кафедри українознавства та іноземних мов, ДДУВС