діяльність поліцейських та проблеми права

Звєгінцева Анна

курсант 2-го курсу факультету підготовки фахівців для підрозділу

кримінальної поліції

Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

діяльність поліцейських та проблеми права

Поліцейські організації є службами з жорсткою ієрархією владних повноважень, підзвітності та відповідальності, співробітники яких зобов'язані дотримуватися дисципліни. Результати діяльності окремих співробітників будуть оцінюватися на основі стандартних оперативних процедур ( "регламенту"), програмних документів та / або керівництв, в яких представлена докладна інформація про належну поведінку співробітників і порядок здійснення їх повноважень.[1]

Очікування щодо роботи поліції часто формулюються у вигляді серії практичних завдань і/або пріоритетів. Керівництво поліції зазвичай несе відповідальність за здійснення поліцейських функцій перед центральним

органом національного рівня (найчастіше таким органом є Міністерство внутрішніх справ), місцевим органом влади (таким, як місцева рада, орган з нагляду за поліцією, мер або інша особа, відповідальна за територію) або перед ними обома. В постконфліктних суспільствах такі механізми можуть бути пов'язані з військовими органами і переходити під відповідальність начальника місцевого військового підрозділу.

В останні тридцять років в деяких країнах відзначається тенденція до надання начальникам місцевої поліції, які зобов'язані дотримуватися суворих інструкцій, можливості брати на себе більшу відповідальність в тому, що стосується розпорядження поліцейськими ресурсами. Дана концепція заснована на припущенні про те, що діяльність поліції, що здійснюється на основі загальної згоди, вимагає певної гнучкості в прийнятті відповідних заходів і що начальник місцевої поліції краще ніж хто б то не було обізнаний про потреби території, що знаходиться в його або її віданні. У цьому випадку начальник місцевої поліції несе відповідальність не тільки перед центральним органом поліцейської ієрархії (штабом), але і перед місцевим населенням.

Здійснення поліцейських функцій на місцевому рівні багато в чому залежить від інших складових національної інфраструктури. Керівництво, яке визнає значимість поліцейської діяльності на місцях, в більшій мірі схильне зосереджувати на цьому рівні необхідні фінансові кошти і ресурси. Велика частина роботи місцевої поліції не є захоплюючою, про неї не пишуть в газетах, проте саме вона є основою правосуддя і верховенства закону.[2]

Не можна очікувати, що місцеві поліцейські ділянки зможуть запропонувати повний спектр поліцейських послуг. Обставини і події, що вимагають дій з боку співробітників поліції, є занадто непередбачуваними і різноманітними. Слід забезпечити можливість звертатися до центрального органу із запитом про направлення співробітників, що володіють спеціальними навичками, додаткових коштів і устаткування в разі виникнення необхідності в них.

При проведенні оцінки в тій чи іншій форм корисно відвідати хоча б два поліцейських ділянки, які обслуговують різні території, наприклад міські і сільські райони або райони з різними соціально-економічними характеристиками.

Будь-яка ділянка або місцевий пункт поліції повинен мати у своєму розпорядженні так і повноваження і матеріальною базою:

• черговою частиною (або відділом реєстрації) для надання допомоги населенню та надання довідкової інформації;


• диспетчерською службою      для      розподілу      за викликами співробітників поліції і координації дій в разі інших подій;


• відділами патрулювання і реагування для вжиття заходів у відповідь на прохання про допомогу;


• повноваженнями для проведення розгляду в раз і дрібних подій, пов'язаних


• з порушенням громадського порядку;


• підрозділом з розслідування злочинів;


• місцем для розміщення затриманих або заарештованих осіб;


• охоронюваними приміщеннями для зберігання майна і доказів;


• підрозділом з питань, що стосуються місцевих громад;


• відділом, що обробляють інформацію і дані розвідки;


• місцевої навчальною базою;


• можливістю звернутися за допомогою до центральних підрозділах, які надають;


• спеціальну підтримку або сприяння в незвичайних обставинах і надзвичайних ситуаціях.

Більшість округів розділені на зони, контрольовані патрульними, часто звані районами патрулювання. Кожен поліцейський відділок відповідає за кілька районів патрулювання і відповідним чином розподіляє співробітників, які будуть стежити за обстановкою в цих районах. Розмір такого району та чисельність що проживає в ньому населення будуть залежати від географічних характеристик відповідної території, які також визначають наявність поліцейської служби і число поліцейських.

Список використаних джерел:

1. Чим відрізнятиметься нова поліція: головні факти. URL: http://lviv.vgorode.ua/news/sobytyia/263243-chym- vidrizniatymetsia-nova-politsiia- holovni-fakty


2. Статус поліції: міжнародні стандарти і зарубіжне законодавство / ред. Банчук А. Київ: Вид. Москаленко О. М., 588 с.

Науковий керівник: викладач кафедри адміністративного права, процесу

та адміністративної діяльності Захарченко О.