Біосферний заповідник «асканія нова»: історія створення та сучасний стан функціонування

Непша Ольга Миколаївна

студентка І курсу магістратури

 спеціальності 014.07 Середня освіта (Географія)

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького

ЕКОЛОГІЯ (Охорона природних комплексів)

Біосферний заповідник «асканія нова»: історія створення та сучасний стан функціонування

Серед заповідних об’єктів України біосферний заповідник «Асканія-Нова» займає особливе місце, так як історія заповідання його території нараховує більше 120 років.

З кінця ХІХ ст. Фрідріх Едуардович Фальц-Фейн в економії «Асканія-Нова» серед пасовищ почав створювати захисні ділянки. Перші його спроби (1883, 1888 роки)  виявилися невдалими, оскільки відведені під заповідання землі потрапляли у смугу доріг Чумацького шляху, що на той час проходили через Асканію-Нова. У 1898 році Ф. Фальц-Фейн закладає нову заповідну ділянку площею 520 десятин. Саме вона стала праядром нинішнього біосферного заповідника, 120-й ювілей якого відзначався в 2018 році [1,5].

З 1 квітня 1919 року Декретом Ради Народних Комісарів УРСР «Асканія-Нова» була проголошена Народним заповідним парком, в лютому 1921 р. на цих землях створюється перший державний степовий заповідник «Чаплі» імені тов. Раковського. У роки Другої світової війни частина тварин зоопарку була вивезена до Німеччини, а племінні стада тварин інституту „Асканія-Нова” були евакуйовані на Кавказ. Завдяки надзусиллям співробітників інституту вдалось врятувати племінний потенціал. У 1947 року було урочисто відзначено 25-ти річний ювілей заповідника та інституту «Асканія-Нова» [5].У грудні 1984 р. заповідник на VIII сесії Бюро Міжнародної координаційної ради з програми ЮНЕСКО «Людина та біосфера» був включений до міжнародної мережі біосферних резерватів (Сертифікат ЮНЕСКО від 15 лютого 1985 р.). Указом Президента України від 26 листопада 1993 № 563 йому надано статус біосферного заповідника [4], а постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 1994 р. № 213 визначено сучасну назву – «Біосферний заповідний «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна» [1].

На сьогодні «Асканія-Нова» це природоохоронна науково-дослідна установа загальнодержавного і міжнародного значення, перед якою стоять завдання збереження генофонду та природних біотопів типчаково-ковилового степу, вивчення динаміки природної та трансформованої степових екосистем; збереження, вивчення, відтворення і поповнення в штучних умовах колекцій видів дерев, чагарників та квітково-декоративних рослин, особливо рідкісних та зникаючих; збереження, збагачення та вивчення генофонду тварин з колекції зоологічного парку, розробка технологій їх утримання та розведення, ренатуралізації аборигенних видів.

Загальна площа заповідника становить 33307,6 га. Згідно з функціональним зонуванням його території, площа заповідної зони становить 11054 га, буферної зона – 6895,6 га, зони антропогенних ландшафтів – 15358,0 га. До його землекористування входять: цілинний степ і перелоги (11054,0 га), дендрологічний парк (196,6 га) та зоопарк (61,6 га). Решта території – суходільні та поливні землі господарств Інституту тваринництва степових районів «Асканія-Нова», фермерські господарства і населені пункти [1].

За фізико-географічним районуванням територія заповідника «Асканія-Нова» відноситься до Причорноморсько-Приазовського південностепового краю південно-степової підзони Степової зони. За схемою геоботанічного районування рослинність заповідника репрезентує Чаплинсько-Якимівсько-Приазовський округ Приазовсько-Чорноморської степової підпровінції Причорноморської (Понтичної) степової провінції Європейсько-Азіатської степової області.

Клімат території помірно континентальний із жарким посушливим літом та м’якою нестійкою зимою. Середньорічна температура повітря становить +9,5^оС (мінімум – -32^оС, максимум – +40,3^оС). Середньорічна сума опадів – майже 400 мм з мінімумом 164 мм (1943 рік) та максимумом 703 мм (1997 рік). Рівнинний рельєф сприяє швидкому поширенню як холодних, так і теплих повітряних мас [2].

Основні території цілинного степу розташовані в центрі сухої безстічної рівнини, де зовсім немає природних водотоків. Лише навесні після танення снігу та під час сильних дощів у вибалках утворюються тимчасові струмки, які несуть воду до подових блюдець.

Особливістю околиць «Асканії-Нова» є глибоке залягання підземних вод. Перший водоносний горизонт знаходиться на глибині від 18 до 30 м, наступний (артезіанський) – у понтичних пористих вапняках на глибині 45 м і більше. За жорстких посушливих кліматичних умов, сезонного розвитку рослинності на лесах, своєрідного впливу степової фауни сформувались південні чорноземи й темно-каштанові ґрунти, які є найпоширенішими на суходолах. У подових западинах трапляються глейо-солоді та інші варіанти лучних ґрунтів [2].

Заповідник забезпечує збереження єдиної в Європі ділянки типчаково-ковилового степу з переважаючою рослинністю дернових злаків. Ценотична різноманітність представлена: степами, у яких відмічено 152 асоціації, що входять до 11 формацій, солончаками – відповідно 15 асоціацій і 14 формацій, луками – 40 і 12, прибережно-водною і водною рослинністю – 4 і 4, болотами – 2 і 2, чагарниками – 2 і 2. Структуру рослинності складають справжні, лучні і чагарникові степи, справжні, остепнені і болотисті луки. До Зеленої книги України занесено 1 чагарникову і 3 степові асоціації. Флора заповідника нараховує 1316 видів судинних рослин (із них у заповідному степу – 515 видів), мохоподібних – 57, лишайників – 55, водоростей – 285, а грибів – 388 видів [].

Загальна кількість видів природної фауни у заповіднику становить 1873 види, з них 67 видів ссавців, 272 – птахів, 5 – плазунів, 4 – земноводних, 8 – риб, 14 – молюсків, 1109 – комах, 9 – багатоніжок, 186 – павукоподібних, 10 – ракоподібних [1,2].

До Червоної книги України віднесено 30 видів флори, з них 4 види лишайників, 4 – мікобіоти та 73 види фауни, до Європейського червоного списку – 12 видів флори і 16 – фауни, до списків видів, що охороняються Бернською конвенцією – 203 види фауни і 3 – флори. [1,2]

Особливо велике значення має територія заповідника для збереження мігруючих видів птахів. Щорічно тут збираються величезні зграї сірих журавлів (9-15 тис. особин), сірих (5-10 тис.) і білолобих гусей (20-500 тис.), десятки тисяч крижнів і інших видів [1].

Сучасний дендрологічний парк складається з двох частин: старої, закладеної у 1885-1902 роках та нової – з насадженнями 20-30-річного віку. Колекційний фонд дендропарку становить 1647 видів, форм і сортів деревних та квітково-декоративних рослин з 56 родин (з них 1087 інтродукованих видів). Тут культивується майже 90 видів реліктових, рідкісних та зникаючих рослин, з них 68 занесено до Червоної книги України, 3 – перебувають під міжнародною охороною [1].

Зоопарк «Асканія-Нова» (акліматизаційний зоопарк тут було засновано ще у 1874 році) за масштабами утримання тварин у напіввільних умовах, технологіями акліматизації, реакліматизації немає рівних собі серед країн південно-східної Європи є одним з найкращий у світі. Його спеціалізація – розведення і вивчення біології копитних тварин степів, саван, пустель і гірських районів, навколоводних птахів та рідкісних птахів степової зони. У зоопарку утримуються 114 видів тварин, у тому числі 15 аборигенних і 99 екзотичних, серед яких багато рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення. Деякі з цих видів – журавель степовий та сірий, орел степовий та огар розмножуються в умовах зоопарку [1].

Біосферний заповідник «Асканія-Нова» – найбільший еколого-освітній центр на півдні України. Щорічно його відвідують близько 68 тис. осіб. Крім відвідання дендропарку і зоопарку відвідувачам пропонуються екскурсії по спеціальних маршрутах та екологічних стежках, прокладених територією біосферного заповідника.

Література:

1. Біосферний заповідник «Асканія Нова». URL: https://ukrainaincognita.com/pryrodno-zapovidnyi-fond/biosfernyi-zapovidnyk-askaniya-nova (дата звернення: 04.10.2021)


2. Географія Херсонщини : навч. посібник / Пилипенко І.О., Мальчикова Д.С., Єрмакова С.Л., Руденко М.М. та ін. Херсон: ПП Вишемирський В.С., 2007. 221 с.


3. Заповідники і національні природні парки України. К.: Вища школа, 1999. 230 с.


4. Указ Президента України «Про біосферні заповідники в Україні» від 26 листопада 1993 № 563. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/563/93#Text (дата звернення: 04.10.2021)


5. Шклярук Н. Відомі незнайомці: творець заповідної Асканії Фрідріх Фальц-Фейн. URL: https://suspilne.media/166788-vidomi-neznajomci-tvorec-zapovidnoi-askanii-fridrih-falc-fejn/ (дата звернення: 04.10.2021)

Керівник: Сажнєв М.Л. – кандидат географічних наук, доцент,

доцент кафедри фізичної географії і геології