Біоекомедицина - соціально-екологічний виклик сьогодення

Христова Тетяна Євгенівна

доктор біологічних наук, професор Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького

Біоекомедицина - соціально-екологічний виклик сьогодення

Здоров’я завжди вважалося найвищою цінністю людини та основою активної творчої життєдіяльності. У сучасних умовах соціальної нестабільності, підсилення динаміки життя та інших чинників роль здоров’я значно підвищується, оскільки конкурентоспроможною є лише фізично здорова, активна, соціально адаптована особистість [1, 6].

Максимальний рівень здоров’я людини – це мета, досягнення якої повинно забезпечити кожному члену суспільства сучасна держава [4]. Однак не секрет, що сучасна система охорони здоров’я, медицина спрямовані переважно на розробку новітніх технологій лікування. Останнім часом стало очевидно, що подальше продуктивне вирішення проблеми здоров’я можливе не лише шляхом універсалізації самого визначення

«здоров’я», а й за допомогою нових підходів, принципів його дослідження, де особливе місце займають методи біоекомедицини й інформаційних технологій [2, 3]. Отже, чітко намітився підхід до вивчення здоров’я як інформаційної проблеми [5].

Біоекомедицина – міждисциплінарна галузь науки та практичної діяльності, що цілеспрямовано синтезує інформаційні знання біології, екології та медицини і генерує нові знання, спрямовані на досягнення та розширення зони здоров’я, а також на формування гармонійно розвиненої особистості.

Інформаційно-структурна модель біоекомедицини як проблеми передбачає опис таких блоків: інформаційне поле знань предметних галузей та інформаційно-технологічна база дослідження.

Перший блок підрозділяється на три предметні галузі, що складають необхідні знання міждисциплінарного дослідження біоекомедицини: біологія людини, екологія та медицина. Критерієм виокремлення знань у цих предметних галузях є критерій відповідності знань глобальній меті досліджень біоекомедицини: здоров’я людини у різних екосередовищах з позиції фізичного, психічного та соціального статусів; залежність здоров’я від взаємовпливу основних чинників: генетичного, екологічного та способу життя; формування та розвиток здоров’я людини у єдиному внутрішньосистемному (людина) та системно-середовищному (людина + оточуюче середовище) інформаційному просторі.

У предметній галузі біологія людини необхідними є знання про властивості органів і систем організму людини, принципи та закономірності внутрішньосистемного функціонування органів і фізіологічних систем організму в нормі. Необхідні також знання про внутрішньосистемну динаміку структурно-функціональної організації мозку не тільки як органа керування фізіологічними системами організму, а й як об’єкта пізнання процесів мислення.

Екологія як наука вивчає закономірності формування та функціонування біологічних систем у їх взаємодії з навколишнім середовищем. У комплексі екологічних проблем здоров’я людини є центральним системоформувальним фактором, що об’єднує різні дослідження, мета яких – вивчення закономірностей впливу різних зовнішніх впливів на організм людини. У наш час дуже актуальним є питання про екологічну обумовленість стану здоров’я населення. Для його вирішення треба навчитися об’єктивно оцінювати не тільки здоров’я людини, а й «здоров’я» середовища.

З предметної галузі медицина доцільно розглянути традиційні знання про властивості, принципи та закономірності функціонування органів і систем організму за різних видів патології; патологічні відхилення структурно-функціональної організації нервової системи та її вищого відділу – мозку та виявлення цих відхилень. Не менш важливі також знання про методи, способи та критерії діагностики стану органів і фізіологічних систем організму людини усіх ієрархічних рівнів організації, про алгоритми вибору профілактичних і лікувально-реабілітаційних заходів.

Другий блок – блок інформаційно-технологічної бази дослідження включає такі елементи: інформаційні технології одержання знань; інформаційні системи; біотехнічні системи діагностики, прогнозування, керування.

Перший компонент підрозділяється на: технологію усвідомлення даних – одержання інформації; технологію усвідомлення інформації – одержання знання.

Компонент «Інформаційні системи», в свою чергу, підрозділяється на: інформаційно-довідкові системи; інформаційно-аналітичні системи (діагностичні, прогнозуючі, керуючі, та слідкуючі, що працюють у різних часових зрізах: неперервне стеження за станом об’єкта дослідження та дискретно-неперервне); інформаційно-консультативні системи; експертні та поліалгоритмічні експертні системи діагностики, прогнозування та керування.

Виокремлення біотехнічних систем діагностики, прогнозування та керування як окремого блоку інформаційних систем обумовлено її безпосереднім зв’язком з пацієнтом (здоровим чи хворим) на відміну від інформаційної системи, що може бути пов’язана з пацієнтом як безпосередньо, так і опосередковано. Крім того, інформаційні системи мають справу також з інформаційним полем знань про оточуючі людину екосередовища.

Виокремлення блоку інформаційно-технологічної бази дослідження з його складовими передбачає полегшення та упорядкування роботи з великими потоками інформації у такій багатоаспектній галузі знань, як біоекомедицина. Призначення цього блоку – збирання, зберігання й аналіз інформаційного поля знань предметних галузей біологія людини, екологія та медицина, а також трансформування цих знань для вирішення завдань біоекомедицини.

Визначимо об’єкт, предмет і базовий метод біоекомедицини.

Об’єктом біоекомедицини є комплексна система: людина + оточуючі її екосередовища – природне (довкілля), соціальне, інтелектуальне, духовне. Предмет біоекомедицини – процеси, методи та способи формування гармонійно розвиненої особистості в різних екосередовищах, а також методи та способи формування комфортних для людини екосередовищ.

Базовим методом біоекомедицини є інформаційні технології – різноманітність програмно-технічних методів, моделей і алгоритмів, тобто інформаційний продукт, що дає змогу вирішувати науково-технічні завдання.

Завдання біоекомедицини полягають у наступному:

• діагностика стану об’єкта біоекомедицини: відбір інформативних знань, які досягнуті в предметних галузях біологія людини, екологія людини та медицина, що необхідні для достатньо повного дослідження конкретного об’єкта біоекомедицини залежно від його властивостей;

• прогнозування стану об’єкта біоекомедицини в різних умовах взаємодії його складових між собою (одночасна зміна стану людини й оточуючого середовища; зміна стану людини відносно незмінного оточуючого середовища);


• визначення еконорми здоров’я людини як взаємоузгодженої системи фізичного, психічного та соціального статусів в умовах змінних екосередовищ;


• вироблення керуючих дій, що спрямовані на підтримку здоров’я об’єкта біоекомедицини та впливають на здоров’я людини безпосередньо й опосередковано через «здоров’я екосередовищ»;


• розробка методів і способів інформаційних технологій, які трансформують поле знань предметних галузей біологія, екологія, медицина у поле знань біоекомедицини.

Таким чином, біоекомедицина – це сучасний і пріоритетний напрям біології та медицини. Концептуальні основи біоекомедицини включають сучасне визначення цього поняття і трактування біоекомедицини як міждисциплінарної галузі науки і практичної діяльності. Принципи зміцнення здоров’я є альтернативою лікуванню хвороб. Завдання біоекомедицини – навчитися оцінювати межі гармонійної взаємодії людини з навколишнім середовищем і пізнати механізми, які забезпечують цю гармонію. Для вирішення завдань біоекомедицини необхідна інформаційна інтеграція та трансформація знань, накопичених в предметних галузях біології, екології та медицини – побудова інформаційного простору біоекомедицини з використанням найновіших інформаційних технологій для вироблення адекватних і оптимальних заходів, зокрема діагностичних, лікувально-реабілітаційних, профілактичних.

Список використаної літератури:

1. Висоцька О.В., Друзь В.А., Доброродня Г.С., Довнар О.Й. Автоматизація визначення спрямованості порушень фізичного розвитку. Системи обробки інформації. - - № 1 (152). - С. 100–107.


2. Гороховатська О.Я. Інформаційні технології в біологічних дослідженнях. Стан проблеми. Наука та наукознавство. - 2004. - № 2. - С. 74–79.


3. Інформаційні технології в біології та медицині: курс лекцій / В.І. Гриценко та ін. - Київ: Наукова думка, - 383 с.


4. Ісакова О.І. Здоров’я як соціальна цінність. Сучасні здоров’я збережувальні технології: монографія/ за заг. ред. проф. Ю.Д. Бойчука. - Харків: Оригінал, - С. 19–25.


5. Христова Т.Є. Інформаційний простір проблеми здоров’я. Науково-методичні основи використання інформаційних технологій в галузі фізичної культури та спорту: зб. наук. праць. - Харків: ХДАФК,

- Вип. 2. - С. 120–123.

1. Khrystova Tеtіana. Preservation of health of students in the process of Modern Technologies in Education. Collective Scientific Monograph. - Opole: The Academy of Management and Administration in Opole, 2019. - Р. 18–31.