Зовнішня заборгованість держави та її вплив на фінансову безпеку країни

Тітенко Зоя
(Київ, Україна)
ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА ТА УПРАВЛІННЯ
(Фінансові відносини)
ЗОВНІШНЯ ЗАБОРГОВАНІСТЬ ДЕРЖАВИ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ФІНАНСОВУ БЕЗПЕКУ КРАЇНИ
Впродовж останніх років гострою проблемою фінансової системи України є критичний стан державного боргу. Збільшення до граничних параметрів боргового навантаження, через значне залучення коштів на невигідних умовах сприяють вразливості економіки до різного роду загроз та відчутно гальмують її розвиток.
В Україні зростання зовнішнього державного боргу спостерігається протягом тривалого періоду, її визначають високі валютні ризики, мінлива ситуація з рефінансуванням боргів попередніх років, а також тиск боргових виплат на державні фінанси.
Питання державного боргу та його вплив на фінансову безпеку є принципово вагомим в контексті тих економічних труднощів, від яких протягом останніх років потерпає Україна. Оскільки Україна задекларувала як стратегічну мету вступ до Європейського Союзу, то з позиції цієї перспективи важливим є запозичення кращого міжнародного досвіду модернізації політики управління державним боргом, що призведе до зміцнення фінансової системи та економічного зростання держави.
В умовах глобалізації рівень зовнішньої заборгованості є найважливішим фактором розвитку національних економік і одним із головних показників фінансової безпеки країни. Зовнішні борги держави, з урахуванням їх позитивного та негативного впливу на економіку, набувають великого значення для країн з передкризовим станом платіжного балансу [1].
За останні роки спостерігається нарощення темпів зростання державного боргу України. Переважна частина запозичень, які формує уряд, іде на погашення боргу та на його обслуговування. Причиною цього є політична криза та військовий конфлікт, глибока економічна рецесія, фінансування за рахунок державних запозичень значного дефіциту державного бюджету.
Досліджуючи структуру державного боргу зазначимо, що впродовж всього періоду у структурі державного боргу перевищує зовнішній борг. В 2016 році внутрішній борг становив 40,6% від загальної суми боргу, та зовнішній – 59,4%. У 2018 році внутрішній борг складав 40,9 % від загальної суми боргу, проте зовнішній – 59,1%, отже знову зовнішній перевищував внутрішній у 1,4 рази. Таким чином спостерігалася тенденція до збільшення диспропорції між зовнішнім і внутрішнім державним боргом.
Така ситуація щодо державного боргу України є неприйнятною, тому у процесі управління державним боргом необхідно забезпечити: пошук ефективних умов запозичення коштів з точки зору мінімізації вартості боргу; забезпечення своєчасної та повної сплати суми основного боргу та нарахованих відсотків; визначення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми запозиченнями за умови збереження фінансової рівноваги в країні; забезпечення стабільності валютного курсу та фондового ринку країни [2].
Для модернізації боргової політики України вагоме значення займає пошук вигідних і ефективних умов запо¬зичень кредитних ресурсів за критеріями мінімізації вит¬рат на обслуговування та вартості розміщення. За раху¬нок досягнення цієї стратегічної цілі досягається еконо¬мія коштів державного бюджету, а також запускається процес стимулювання інвестиційної діяльності, зростан¬ня середнього рівня добробуту через пожвавлення темпів економічного зростання і проведення структурної зміни національної економіки.
Для вирішення проблем боргового тягаря України доцільно: розробити і впровадити цілісну стратегію управління державним боргом, яка би поєднувала завдання вдосконалення нормативно-правового й інституційного забезпечення боргової політики держави, короткострокові та середньострокові орієнтири управління державним боргом; застосовувати поміркований підхід щодо залучення нових державних запозичень; диверсифікувати структуру державного боргу України у розрізі валют його погашення шляхом залучення позик у різноманітних валютах, зменшуючи тим самим валютний ризик; вжити заходів для збільшення частки внутрішнього державного боргу та, відповідно, зменшення частки зовнішнього; активізувати спрямування позик на реалізацію інвестиційних та інноваційних програм; посилити контроль використання державних запозичень.
Література:
1. Богатько А.С. Сучасний стан державного боргу та шляхи його скорочення. Фінансово-кредитна система: вектор розвитку: збірник матеріалів ІІ Міжнародної науково-практичної конференції. Ужгород:Видавництво УжНУ «Говерла», 2017. 203 с.
2. Макар О.П. Світовий досвід управління державним боргом та перспективи його застосування в Україні. Ефективна економіка № 10. 2016 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua