Недавні записи
- Schneider Electric Україна планує навчити 1 млн людей енергоменеджменту – Бубнов 06.02.2025
- Чому варто розмістити інформацію про готелі та хостели на сайті Vidguky.net 03.02.2025
- Посольство Індії в Україні провело урочистий прийом у Києві на честь 75-ї річниці Дня Республіки 31.01.2025
- Приватні клініки готові до роботи у ПМГ, але пропонують перегляд підходів до формування її пакетів для зниження собівартості медпослуг 31.01.2025
- БЗВП у закладах вищої освіти 25.01.2025
Зовнішньоекономічна політика: значення та вплив

Дербеньова Яна
(Київ, Україна)
ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА ТА УПРАВЛІННЯ
(Фінансові відносини)
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА: ЗНАЧЕННЯ ТА ВПЛИВ
Співвідношення економіки і політики є ключовим у розумінні характеру суспільного ладу, визначальним щодо наслідків економічної та політичної діяльності. Від правильного і збалансованого їх взаємозв’язку залежить економічний потенціал суспільства, добробут населення, рівень розвитку демократичних процесів, а в цілому – життєздатність суспільно-політичної та економічної системи. Наслідки економічної і політичної діяльності є результатом їх взаємодії та взаємозв’язку.
Поняття “економічна політика” дефінується в науці як раціональне співвідношення економіки і політики. Економічна політика – це свідома, цілеспрямована діяльність державних органів, політичних партій і суспільних організацій в економічній сфері, що здійснюється в інтересах суспільства [2]. Уся сучасна практика високорозвинених країн і тих, що розвиваються, з очевидністю демонструє неодмінну наявність державних інтересів у функціонуванні ринкової економіки на всіх етапах її існування та розвитку. У наукових публікаціях наводяться вагомі аргументи, що обґрунтовують важливість державного регулювання економіки для успішного функціонування ринкових господарських систем. На думку М. Портера, роль уряду в забезпеченні конкурентоспроможності країн полягає в тому, щоб він виступав у ролі каталізатора і шукача нового; він має надихати або навіть підштовхувати підприємства до підвищення своїх прагнень і руху до більш вищих рівнів конкуренції, навіть незважаючи на те, що цей процес може бути досить складним [1]. Уряд не може створювати ефективні та високорозвинені галузі, здатні бути конкурентоспроможними на світових ринках – це можуть робити тільки самі підприємства. Державні інституції відіграють роль, яка за своєю суттю може бути значущою та вести до успіху в контексті розвитку та множення сил масштабно, якщо дії уряду кардинально розв’язують наявну проблему і відкривають перспективи підприємству до розвитку, або тільки частково, якщо дії уряду збігаються зі сприятливими основними умовами.
Перспективна державна політика розвитку – це політика, яка створює середовище, у якому підприємства можуть досягати конкурентних переваг без безпосереднього втручання уряду в сам процес. Уряду лише необхідно заохочувати зміни, сприяти внутрішній конкуренції, стимулювати інновації – створювати умови для підвищення конкурентоспроможності у внутрішньому і зовнішньому економічному просторі. Проведення політики, спрямованої на статичні та короткострокові переваги у вартості, може шкодити оновленню і динамічному розвитку. Але існують ситуації, коли держава має втручатися в економічні процеси [2]:
– це відсутність справжньої досконалої конкуренції, антидемпінгові заходи;
– надання ринковим суб’єктам необхідної інформації і, як наслідок, забезпечення рівноваги на ринку;
– наявність зовнішніх ефектів, що вимагають компенсаційних дій;
– існування сфер, пов’язаних із проведенням фундаментальних і прикладних наукових досліджень;
– забезпечення недопущення контрабанди, передусім зброї, наркотиків, валюти тощо. Конкретні механізми державного регулювання національної економіки визначаються як загальними усталеними у світі закономірностями, так і характером та особливими рисами економіки країни.
В Україні вплив держави на економічну діяльність взагалі і зовнішньоекономічну зокрема за багатьма параметрами значніший, ніж могло б здатися на перший погляд. Усе частіше спеціалісти говорять про “ручне” управління економікою. Традиційно висока забюрократизованість і надмірний контроль з боку держави не сприяє розвитку економічних відносин з усіма негативними наслідками, що випливають із цього. Завдання, що постають перед урядами при регулюванні економіки, визначаються загальними закономірностями функціонування сучасних ринкових систем і конкретними потребами та умовами певної країни. По-перше, це забезпечення сталого економічного зростання з метою підвищення добробуту та соціального розвитку нації. По-друге, здійснення ефективної трансформації економічної системи країни з метою підвищення результативності і гнучкості її інститутів. По-третє, проведення зовнішньоекономічної політики, яка забезпечує захист національних інтересів [3].
Необхідність розв’язання проблем, пов’язаних з інтеграційними до світової економічної спільноти процесами, підвищує і посилює роль держави: держава має стати одним з головних агентів, який забезпечує випереджальний розвиток основних сфер, що можуть забезпечити конкурентоспроможність галузей економіки на світових ринках, гарантом розвитку високих технологій, знань, інформатизації суспільства. Тому нині в Україні особливої гостроти набула проблема формування ефективної системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності, створення досконалого організаційно-правового механізму, застосування ефективних регуляторів.
Література:
1. Абрамов В.Л. Мировая экономика: учеб. пособие/ В.Л. Абрамов. – [3-е изд.]. – М. : Дашков и К, 2006. – 312 с.
2. Брегеда А.Ю. Основи політології: навч. посіб. [Електронний ресурс]/ А.Ю. Брегеда. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. – К.: КНЕУ, 2000. – 312 с. – Режим доступу : http://studentbooks.com.ua/ content/view/125/78/
3. Дідківський М.І. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: навч. посіб./ М.І. Дідківський. – К. : Знання, 2006. – 462 с.