Недавні записи
- Для повоєнної відбудови України знадобляться вогнезахисні матеріали на суму близько 1 млрд грн – Костянтин Калафат, директор Ковлар Груп 10.12.2024
- Посольство Киргизстану в Києві організувало захід для дітей 06.12.2024
- Економіка України та світу: аналіз від Experts Club 04.12.2024
- У Києві відсвяткували 30 – річчя ТПП Франція – Україна та свято молодого вина – Божоле Нуво 03.12.2024
- Офіційний курс гривні у вівторок ослаб ще на 7 копійок 27.11.2024
Значення педагогічної спадщини я.а. коменського для вдосконалення професійної майстерності сучасного вчителя
Лемешко Дмитро Ігорович
Студент 2 курсу, спеціальність
015 «Професійна освіта. Цифрові технології»
Київський національний університет будівництва і архітектури
ОСВІТА (Проблеми підготовки фахівців)
Значення педагогічної спадщини я.а. коменського для вдосконалення професійної майстерності сучасного вчителя
Сучасний процес реформування освіти в Україні вимагає переосмислення принципів навчання та виховання дітей і молоді з метою створення нової моделі української школи. Саме тому ми знову звертаємося до витоків педагогічної науки і, звичайно, до праць всесвітньовідомого засновника дидактичних принципів Яна Амоса Коменського, який вважав освіту «протиотрутою невігластву» [1].
Заслугою Коменського є те, що він вперше розробив дидактичні
принципи, дав їх класифікацію. Виступаючи проти панування догматичного навчання, яке існувало в Середньовіччі, Коменський прийшов до висновку, що навчання повинне підкорятися певним законам і закономірностям. Ці положення розкриті ним у книзі «Велика дидактика».
Спеціальна педагогічна наука – дидактика займається усебічним вивченням особливостей цілеспрямованого та систематичного процесу освіти та навчання нового покоління в Україні. Склалася вона в процесі еволюції людської цивілізації. Відомо, що розвиток суспільства завжди просувався одночасно з генезисом освіти. Дидактика на кожному етапі свого розвитку мала свої особливості, тому що кожен період в історії людства висував перед освітою нові завдання. Педагоги, мислителі та діячі навчальних закладів розробляли у відповідності із задачами, що постали перед школою їхнього часу, різноманітні питання навчання та освіти, аналізували проблеми, що існували в навчанні дітей, та висували власні дидактичні думки, концепції. Осмислення прогресивних дидактичних ідей, помилок та здобутків попередніх поколінь із позиції сьогодення є «передумовою всебічного розуміння [2].
Дидактика – частина педагогіки, теорія освіти й навчання, що обґрунтовує і розкриває зміст освіти, методи і організаційні форми навчання [3].
Дидактичний принцип – категорія історична. Це означає, що їх зміст (у кожному разі більшості з них) не є універсальним і “вічним”, а виводиться із конкретних історичних умов. Дидактичні принципи, зокрема, визначаються:
а) соціальним замовленням, яке змінюється, залежно від змін в соціально-економічному житті;
б) станом загальнонаукових досліджень, зокрема, у ділянці психології, філософії, соціології, змісту окремих навчальних предметів тощо;
в) власне практикою процесу едукації, яка не лише апробує вартість того чи іншого принципу, але й підказує напрямки пошуків їх варіантів, відповідно щодо часу [4].
Ян Амос Коменський уперше на філософській і психологічній основі
створив цілісну педагогічну систему, реалізувавши побудову педагогіки на теоретичному фундаменті. Зрозуміло, цій теорії притаманна історично з’ясовна обмеженість. Учений заклав традицію, що відкрила шлях для подальших пошуків наукового учення у вихованні. Коменський створив органічну педагогічну систему.
Цінність педагогічної системи Коменського визначається власне практичним, педагогічним досвідом. Система Коменського ознаменувала переворот у практиці шкільного навчання від схоластики до розвитку прогресивної педагогічної думки.
У «Великій дидактиці» закладено загальні цілі виховання. Я.А. Коменський, виходячи з релігійного віроучення стверджував, що людина, як ідеальне створіння, призначена до найвищої мети, більш високої, ніж інші створіння; а саме: до єднання з Богом. Три сходинки ведуть до цієї мети:
1) вона повинна пізнати себе і всі речі;
2) повинна навчитися володіти самою собою і всіма речами;
3) завжди при цьому пам’ятати про Бога.
Ця потрійна мета, підкреслює Я.А. Коменський, досягається мудрістю (знаннями), доброчинністю та релігією, ростки всього цього закладені в людині природою. Я.А. Коменський підкреслює, що головна мета виховання – зробити з людей справжніх людей, зробити з людини людину. Він виокремлює головну роль виховання в процесі досягнення людиною свого високого призначення: бути людиною. «Людина є створіння найбільш тендітне і божественне, якщо вона буде приборкана справжнім вихованням, якщо ж її не виховувати або давати неналежне виховання, то вона буде найдикішою твариною з усіх, кого створює земля» [1].
Вивчення й упровадження педагогічних ідей Я. А. Коменського є надзвичайно перспективним, оскільки його педагогічні твори надзвичайно сучасні. Це може побачити кожен, хто звертається до творчої спадщини великого чеського педагога. Йому належить заслуга внесення до педагогічної думки кардинально нових ідей, що визначили подальший розвиток педагогіки на наступні роки. Життєстійкість, сучасність педагогічних ідей Коменського пояснюється насамперед їх надзвичайним гуманізмом. Вони склали стійку систему, що стверджує перетворювальну роль виховання. В ідеях педагога закладено зміст, співзвучний з ідеями реформування системи освіти в Україні[5].
Минуло понад 370 років від часу виходу в світ творів Я. А. Коменського, але всі вони зберігають своє величезне значення для педагогічної науки. Я. Коменський – не лише історія, це й наша сучасність, бо його ідеї, критично переосмислені, увійшли в систему української педагогіки, українського національного виховання. Українські освітяни в спадщині Я. А. Коменського знаходять безцінний скарб для творчої праці в такий складний і відповідальний час, а майбутні педагоги – джерела натхнення для вдосконалення професійної майcтерності.
Література:
- Коменский Я. А. Избранные педдагогические идеи: в 2-х т. Т 1. М.: Педагогика — 1982 — 656 с.
- Голубнича Л. Особливості розвитку вітчизняної дидактики в другій половині ХХ століття, Харків, 2013. Педагогічні науки № 3 (59).
- Словник української мови: в 11 тт./ АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970 – 1980. — Т. 2. — С. 273.
- Вишневський О. Теоретичні основи сучасної української педагогіки: пос. для студ. вищ. навч. закл. Дрогобич: Коло — 2006 — 326 с.
- Мазаєва К.В. Педагогічна система Я.А. Комнського – важливе джерело вдосоналення професійної майстерності сучасного вчителя. Херсон: КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2017, Педагогічний альманах
Керівник: Корчова Г.Л., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри
професійної освіти КНУБА