Захист прав журналістів за чинним кримінальним кодексом україни

Боака Богдан В’ячеславович
студент 3 курсу, спеціальність 081 «Право» Полтавський юридичний коледж
Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
ПРАВО (Карне право та кримінологія)

Захист прав журналістів за чинним кримінальним кодексом україни
Проголосивши свою незалежність та закріпивши в Конституції України, як основному законі держави, свободу слова, можливість вільного вираження власних думок та переконань, представники засобів масової інформації (далі – ЗМІ) отримали нормативні передумови для реалізації численних своїх  «професійних» прав. Саме таким представником ЗМІ є журналіст, який, виконуючи редакційне завдання, порівняно часто піддається протиправному впливу у зв’язку із змістом отриманих та у подальшому оприлюднених відомостей.
Варто зауважити, що вказана проблема не залишилася поза увагою й міжнародної спільноти. Так, станом на сьогодні європейськими законодавчими інституціями розроблені спеціальні акти, які спрямовані на формування режиму максимальної безпеки для журналістів. До таких можна віднести, наприклад, рекомендацію №R (96) 4 «Про захист журналістів за умов конфліктів і тиску» від 03.05.1996 р., де розкриваються особливості страхування, забезпечення конфіденційності діяльності, закріплюється механізм надання допомоги представникам цієї професії та членам їх сімей. Щодо ж чинного кримінального кодифікованого акту (далі-ККУ), то законодавцем закріплені численні склади, які охоплюють різні об’єкти протиправного посягання: перешкоджання законній професійній діяльності журналістів (ст.171 ККУ), погроза або насильство щодо журналіста (ст.345-1 ККУ), умисне знищення або пошкодження майна журналіста (ст.347-1 ККУ), посягання на життя журналіста (ст.348-1 ККУ), захоплення журналіста як заручника (ст.349-1 ККУ) [5].
З метою забезпечення більш глибокого розкриття вказаної проблематики, перш за все, потрібно з’ясувати дефініцію поняття «журналіст». Оскільки чинний ККУ не містить такого визначення, варто звернутися до закону України
«Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» № 540/97-ВР від 23 вересня 1997 року. Відповідно до ст.1 цього Закону, журналіст визначається як творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для ЗМІ, виконує редакційно-посадові службові обов’язки в ЗМІ (в штаті або на позаштатних засадах) згідно з професійними назвами посад (роботи) журналіста, які зазначаються в державному класифікаторі професій України [1].
За даними виконавчої директорки Інституту масової інформації за 10 місяців 2020 року було зафіксовано 184 випадки порушення свободи слова журналістів. Найбільш поширеним видом порушення прав журналістів є фізична агресія, на яку припадає близько 80% всіх порушень [2]. За даними Єдиного державний реєстру судових рішень, вироків, що набрали законної сили з 01.01.2019 р. до 30.05.2021 р. за ст.171 ККУ (перешкоджання законній професійній діяльності журналістів) – 6; за ст.3451 ККУ (погроза або насильство
щодо журналіста) – 0; за ст.3471 ККУ (умисне знищення або пошкодження майна журналіста) – 0; за ст.3481 ККУ (посягання на життя журналіста) – 0; за ст.3491 ККУ (захоплення журналіста як заручника) – 0 [3]. Така кількість обвинувальних вироків є мізерною порівняно з кількістю випадків порушень прав журналістів, що очевидно свідчить про необхідність здійснення певних законодавчих коректив з метою зменшення випадків безкарності та підвищення ефективності сучасної кримінально-правової політики загалом.
Апелюючи до історії розроблення та прийняття чинного ККУ, варто вказати, що більшість з вище названих статей не були відображені у Законі України «Про кримінальну відповідальність». Україна до 2015 року мала значні проблеми щодо захисту прав журналістів, але після прийняття Закону України
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення гарантій законної професійної діяльності журналістів» ситуація дещо покращилася. В результаті прийняття цього Закону Особлива частина ККУ була доповнена статтями: 3451 (погроза або насильство щодо журналіста); 3471 (умисне знищення або пошкодження майна журналіста); 3481 (посягання на життя журналіста); 3491 (захоплення журналіста як заручника) [4].
У ККУ також існують статті, які за своєю суттю є схожими із вище зазначеними, зокрема погроза вбивством (ст.129 ККУ), умисне знищення або пошкодження майна (ст.194 ККУ), захоплення заручників (ст.147 ККУ), тощо [5]. Однак, статті, які вказують, що саме об’єктом посягання є майно/життя/свобода журналіста, захищають саме творчих працівників ЗМІ, оскільки журналісти достатньо часто стають жертвами переслідувань та погроз внаслідок своєї діяльності.
На думку Поліщук О.М., вище зазначені зміни у законодавстві все ж мають декілька недоліків, зокрема: 1) прийняті поспіхом зміни не відповідають вітчизняній кримінально-правовій традиції криміналізації; 2) прийняті з порушенням правил юридичної техніки; 3) мають вади щодо дислокації статей за правилами об’єкту в розділах ККУ; 4) мають суттєві вади в аспекті формулювання об’єктивною сторони складів кримінальних правопорушень; 5) створюють ситуацію конкуренції кримінально-правових норм, яку має шукати як подолати суб’єкт правозастосування; 6) не є раціональними з точки зору вже наявного обсягу криміналізації такого роду діянь; 7) не сприяє стабільності та наступності кримінально-правового регулювання як запоруки ефективного кримінального судочинства [6, с.203].
Однак, на мою думку, такі новели у кримінальному законодавстві мають позитивний ефект. Зокрема, за даними рейтингу «Репортер без кордонів» у 2021 році Україна посіла 97 місце із 180 країн за ступенем захищеності прав та законних інтересів журналістів [7]. Даний показник не є ідеальним, проте він істотно покращився порівняно з 2015 роком.
Висновки. Свобода слова, як один з індикаторів демократичної держави, містить в собі необхідність захисту прав журналістів. Журналіст, як творчий працівник ЗМІ, ледь не щодня піддається ризику, в силу своєї професійної діяльності, тому на законодавчому рівні піднімається питання щодо спрямування політики держави на захист представників цієї професії. Починаючи з 2015 року, було прийнято чимало нормативно-правових актів спрямованих на захист прав останніх. Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення гарантій законної професійної діяльності журналістів» було включено до Особливої частини ККУ декілька норм, які розширюють об’єкти посягання та підвищують юридичну відповідальність за вчинення суспільно-небезпечних діянь спрямованих проти прав журналістів.
Список використаних джерел:
1. Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів: Закон України від 23.09.1997 р. №540/97-ВР. Дата оновлення: 03.07.2020 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540/97-
%D0%B2%D1%80#Text (дата звернення 29.05.2021 р.)
2. Переслідування журналістів в Україні: як покласти край. URL: https://www.prostir.ua/?news=z-pochatkom-roku-zafiksovano-184-vypadky- porushennya-svobody-slova (дата звернення 29.05.2021 р.)
3. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/ (дата звернення 29.05.2021 р.)
4. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення гарантій законної професійної діяльності журналістів: Закон України від 14.05.2015 р. № 421-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/421- 19#Text (дата звернення 01.06.2021 р.)
5. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. №2341-III. Дата оновлення: 23.04.2021 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341- 14/conv#n2 (дата звернення 06.06.2021 р.)
6. Поліщук О.М. Особливості криміналізації окремих складів злочинів щодо журналістів. Правові та інституційні механізми забезпечення розвитку
України в умовах європейської інтеграції: матеріали Міжнародної науково- практичної конференції (м.Одеса, 18 трав. 2018 р). Одеса: Гальветика, 2018. С.200-203.
7. Рейтинг «Репортери без кордонів» за 2020 рік. URL: https://www.dw.com/uk/indeks-svobody-presy-ukraina-opustylasia-na-odnu- pozytsiiu/a-57259826 (дата звернення 06.06.2021 р).
Науковий керівник: викладач правових фундаментальних та професійно-
практичних дисциплін Короленко І. В.