Недавні записи
- В інституті ім. Філатова провели першу у світі операцію з видалення внутрішньоочної гемангіоми у дитини 10.09.2024
- Experts Club представив рейтинг країн з найбільшою ймовірністю дефолту 03.09.2024
- Хорватія прийме на оздоровлення дітей із України 29.08.2024
- Використання сендвіч-панелей українського виробництва в першому півріччі 2024 року зросло на 15% 29.08.2024
- 12 вересня 2024 року у Києві відбудеться конференція Europe-Poland-Ukraine: Cooperate Together 28.08.2024
Заробітна плата як елемент матеріальної мотивації
Галай Наталія
Костяк Катерина
(Київ, Україна)
ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА ТА УПРАВЛІННЯ
(Управління трудовими ресурсами)
ЗАРОБІТНА ПЛАТА ЯК ЕЛЕМЕНТ МАТЕРІАЛЬНОЇ МОТИВАЦІЇ
Заробітна плата – це точка перетину інтересів багатьох: підприємств, фірм, керівників, працівників, податкової, фондів тощо. На сьогоднішній день питання підвищення заробітної праці як елемент мотивації працівників на підприємствах є вкрай актуальним, оскільки під час пандемії COVID-19, багато робітників втратили свій основний дохід, тому для інших працівників основним мотивуючим чинником є бажання мати гарантовану заробітну плату, яка регулярно виплачується, забезпечує гідний рівень життя. При цьому ні інтенсивність, ні якість праці в розрахунок не беруться, переважає бажання мати спокійну роботу з гарантованим заробітком. Сьогодні українське законодавство приділяє значну увагу питанням організації оплати праці. При цьому заробітна плата визначається як винагорода, обчислена, як правило, у грошовому еквіваленті, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата була, є і ще тривалий час буде важливим якісним показником економічного господарювання. [1].
Визначення заробітної плати, яке дає B.C. Толуб’як поєднує як економічні, так і соціальні аспекти цієї категорії: “заробітна плата – це плата робітнику за виконану роботу, яка дає йому змогу забезпечувати себе та свою сім’ю необхідними засобами до життя, а також заощаджувати на майбутнє, зокрема здійснювати страхування на пенсійне забезпечення” [2].
З метою підвищення мотивації діяльності персоналу, необхідно перейняти зарубіжний досвід і на підприємствах України застосовувати компенсаційний пакет для працівників. До складу компенсаційного пакету входить : заробітна плата та соціальні пільги. Соціальні пільги або бенефіт – це оплата страхування, харчування, медичне страхування, додаткове пенсійне страхування, навчання та підвищення кваліфікації, транспортні витрати та доплата за стаж роботи на підприємстві та ін. Рекомендується у системі оплати праці на підприємствах виключити випадкові й несистемні виплати, а враховувати наступні основні:
– премії за найкращі результати діяльності в колективі, виплачені працівникам за діючими системами преміювання;
– доплати за підвищену інтенсивність праці;
– доплати за умови праці (слід виплачувати працівникам при досягненні або перевиконанні встановленої норми праці).
Вплив високої заробітної плати на мотивацію трудової діяльності та підвищення ефективності виробництва багатоплановий і виявляється насамперед у наступному. По-перше, вищий рівень заробітної плати сприяє зниженню плинності кадрів, а отже забезпечує формування стабільного трудового колективу. Звідси можливість скоротити витрати на його найм і навчання, спрямувавши кошти на розвиток виробництва. По-друге, проведення політики високої заробітної плати дає змогу відібрати на ринку праці найбільш підготовлених, досвідчених, ініціативних, орієнтованих на успіх працівників, що також забезпечує економію коштів на навчання, перекваліфікацію. По-третє, висока заробітна плата є чинником підвищення старанного, відповідального ставлення до праці, її інтенсифікації .
Отже, заробітна плата є найбільш дійовим і мотивуючим інструментом людського фактору і використання трудового потенціалу.
Література:
1.Закон України “Про оплату праці” Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 17, ст.121 )
2.Толуб’як B.C. Заробітна плата та її вплив на формування фінансових ресурсів системи пенсійного забезпечення / B.C. Толуб’як // Теорія та практика державного управління. -2010. – Вил. 2 (29). – С. 1-8.
Науковий керівник: кандидат економічних наук,
доцент Гращенко Ірина Семенівна