Запобігання та протидія домашньому насильству

Петриченко К.С.
(Дніпро, Україна)
ПРАВО
(Кримінально-процесуальне право)
ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЯ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ
Насильство є однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини. На сьогодні це одна з найважливіших тем, яка з кожним днем підіймається ще більше й більше в нашій країні. Беручи до уваги статистику, найпоширенішими серед тих хто може зазнати катувань над собою, є жінки, діти та люди похилого віку. Розповсюдженим і найбільш складним для його протидії є домашнє насильство.
Приводячи аналіз нормативно-правових актів, треба зазначити, що саме в Законі України « Про Про запобігання та протидію домашньому насильству” висвітлюється поняття, домашнього насильства, яким визнаються діяння будь-якого характеру (психологічного, фізичного і тд.) які вчиняються в сім’ї, чи за межам проживання саме родичами,тобто близькою людиною [1]. Це означає, що домашнє насильство: є діянням (дією або бездіяльністю); здійснюється у формі фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства; вчиняється в межах місця проживання або стосовно певного кола осіб, які є: – членами сім’ї; – родичами; – колишнім чи теперішнім подружжям; – іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою; визнання діяння домашнім насильством не залежить від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа; погрози застосування насильства також вважаються насильством [2]. Багато постраждалих осіб приховують той факт, що вони стали жертвами домашнього насильства, не звертаються за допомогою до належних органів, не пишуть заяву на кривдника. Поясненням цього може бути два таких фактори: по-перше, постраждала особа переживає почуття страху, по-друге, жертва вважає себе винною, намагається виправдати вчинки людини, яка вчинила насильство над нею, через почуття, або ж свої особисті мотиви.
Виходячи з цього, слід відчувати різницю між сваркою і домашнім насильством. Сварка — це суперечка, яка виникає між людьми, що супроводиться
взаємними образами, а домашнє насильство, починаючи з 12.01.2019 р. — це злочин, який саме як злочин і має сприйматися в суспільстві. Як було зазначено вище, домашнє насильство має в собі 4 форми насильства: фізичне, психологічне, сексуальне, економічне.
Фізичне насильство — це форма домашнього насильства, що включає штовхання, нанесення побоїв, незаконне позбавлення волі, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті. Основними проявами фізичного насильства є синці, сліди попередніх ран, шрами, примус вживати алкогольні або наркотичні речовини.
Психологічне насильство — це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування. Як було сказано раніше, часто жертва вважає себе винною і навіть намагається захистити свого кривдника. В багатьох випадках це трапляється внаслідок психологічного насилля, через те, що над жертвою не здійснюється саме фізичне насильство, вона спочатку сприймає дії кривдника як нормальну поведінку, вважає, що це просто прояв ревнощів, або переконує себе, що виною всьому її погана поведінка.
Сексуальне насильство — це форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності [3].
Економічне насильство — це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, коштів, заборону працювати, примушування до праці.
Отже можемо зазначити, що домашнє насильство — дуже велика проблема сьогодення. Зараз цій темі приділяють дуже багато уваги, що сприяє швидшому вирішенню цієї проблеми. На жаль, більшість жінок соромиться й боїться звернутися за допомогою, це і є велика проблема. Тому потрібно більше розповсюджувати інформацію щодо цієї теми, щоб давати жінкам можливість говорити про це, не соромлячись.
Література:
1. Про запобігання та протидію домашньому насильству: Закон України від 01.01.2020 № 2671-VIIІ . (зі змінами і допов.)Відомості Верховної Ради України. 2019, № 18, ст.73).
2. Путівник координатора заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Практичний посібник./за заг. ред. А.Б. Блага . Київ : ФОП Клименко, 2020. 156 с.
Протидія домашньому та ґендерно зумовленому насильству й добробут громад. Метод. посіб./за заг. ред. Кочемировська О.О. Київ: ФОП Клименко, 2020. 64 с.
3. Міністерство Соціальної Політики . Статистика домашнього насильства. URL: https://www.msp.gov.ua/news/18311.html
Науковий керівник: доктор юридичних наук,
професор Наливайко Л.Р.