Як Коко Шанель подарувала жінкам свободу

Як комфорт і свобода стали символом шику в одязі століття тому – і залишаються дотепер.
Вона звільнила жінок від корсетів і популяризувала штани, зробивши їх ключовим елементом жіночого гардеробу.
Замість задушливих, складних конструкцій одягу, вона обрала свободу, мобільність і комфорт. Вона зруйнувала кравецькі стандарти, запозичивши елементи чоловічої моди, як-от кишені та твід, а також стерла лінії талії та бюсту, створивши андрогінний силует.
Як і кожний першопроходець, Шанель не підкорилася соціальним і гендерним нормам на початку своєї кар’єри. Це бентежило одних і надихало інших.
Не дивно, що багато хто вважає її іконою фемінізму. Однак куратори нової виставки, присвяченої Шанель, у паризькому Палаці Гальєра (яку можна відвідати онлайн), використовують цей термін обережно.
Це усвідомлений вибір, каже Мірен Арзаллуз, директорка музею і одна з кураторок виставки “Габріель Шанель: Маніфест моди”.
Століття тому, коли Коко Шанель була на піку своє слави, слово “фемінізм” не було широко відомим.
“Вона не вживала це слово, – зауважує Арзаллуз у розмові з BBC Culture. – Але в центрі її творчості завжди була жінка. І вона присвятила життя створенню нової моди для неї”.
Життя легендарної кутюр’є – від її важкого сирітського дитинства до заможних коханців і чуток про співпрацю з німецькою розвідкою – лягло в основу численних книжок і художніх та документальних фільмів.
Однак суть її творчості та внеску у жіночу моду зрозумілі набагато менше, вважає Мірен Арзаллуз.
“Більше сотні її біографій розповідають переважно про її приватне життя, – зазначає кураторка. – Му думаємо, що знаємо її, але про її роботу в нас дуже поверхневі уявлення”.
Візьмемо, наприклад, знаковий костюм із твіду. Ансамбль із двох частин, який миттєво впізнають як фірмовий стиль “Шанель”, залишається основним елементом розкішного гардеробу сучасної жінки майже через 70 років після його появи. Його й досі повторюють усі від дорогих брендів до масмаркету
Але крім естетики, є ще низка причин, чому костюм став безсмертною класикою. Секрет криється в деталях: силует піджаку м’який і легкий, він відчувається радше як трикотажний кардиган, ніж як традиційний структурований блейзер.
Спідниця не затягує талію, а зручно сидить на стегнах, не перешкоджаючи рухам.
Так само й класичні двокольорові черевики шанель ідеально поєднують функції та форму.
Бежевий колір візуально подовжує ногу, а чорний носок захищає взуття від зносу, водночас створюючи ілюзію меншої стопи. Помірна висота підбору та асиметричний ремінець також мають забезпечити максимальний комфорт.
І як не згадати маленьке чорне плаття, яке з’явилося на обкладинці американського Vogue у 1926 році та не втрачає актуальності до сьогодні. Законодавці стилю у Vogue цілком справедливо назвали просту чорну сукню-футляр еквівалентом автомобіля Ford Model T у моді: універсальне, класичне, доступне і незмінно привабливе.
Історики моди, однак, застерігають: жоден дизайнер, хоч Коко Шанель, хоч будь-який інший, не змінюють моду самотужки.
“Ми звикли пов’язувати переломний момент у моді з іменем одного дизайнера”, – каже Емілі Хаммен з Французького інституту моди в Парижі.
“Але я кажу своїм студентам, що мода робить зміни помітними та сприяє їм, але починаються вони за межами самої моди”, – каже вона.
“Бренди часто переконують нас, що певний дизайнер звільнив жінок. Але насправді він просто тонко відчув і матеріалізував ідеї, які вже літали в повітрі”.
Іншими словами, модельєри не стільки народжують новий рух, скільки віддзеркалюють дух свого часу.
Кар’єра Шанель починається у буремні 20-ті, часи бурхливого розквіту, обумовленого економічним процвітанням та повоєнним відновленням. Les garçonnes (хлопчиськи), французький еквівалент американських дівчат-флепперів боролися за свою незалежність і нові права.
Вони обрізали собі волосся, танцювали ночами під джаз, пили і курили та вступали у вільні сексуальні зв’язки.
Шанель реагувала на настрої десятиліття. Вона створювала одяг для таких жінок, як, приміром, фотожурналістка і кореспондентка Лі Міллер. Молода, гарна і незалежна американська модель уособила хлопчачі образи Шанель.
Під керівництвом видатного кутюр’є того часу Пола Пуаре Шанель прибрала жіночий корсет і почала створювати одяг для “активної та незалежної жінки”.
Вона обрала трикотаж, недорогу тканину, яку традиційно використовували для чоловічої нижньої білизни, і створила сукні з вільними, легкими силуетами.
Вона прибрала акцент на жіночих формах – талії і бюсті – та робила вільні сукні без рукавів і з коротшим подолом, в яких було зручно рухатися і танцювати.
“Принцип комфорту і легкості стане керівним у творчості Шанель, хоча він був нечуваним у моді до неї, насамперед у високій моді, в якій вона почала працювати”, – каже Арзаллуз.
Ось чому, коли Крістіан Діор випустив свою славетну колекцію 1947 року New Look, повернувши завужені талії, корсети, повні об’ємні спідниці та підкреслений бюст, 71-річна Шанель повернулася до світу моди.
“Діор не одягає жінок, він їх оббиває”, – були її знамениті слова про модельєра, що став її головним суперником.
Твідовий костюм, який став головною родзинкою її нової колекції, спочатку зустріли доволі прохолодно. Паризьким модним критикам він здався не достатньо новаторським, дизайнерку звинуватили у консерватизмі.
Але Шанель знала свою аудиторію. 70 років по тому костюм залишається незмінною класикою жіночого одягу та невіддільним від образу самої модельєрки. Шанель носила власний одяг, була послом свого бренду і у певному сенсі інфлюенсером.
“Перед нами жінка, яка створила власну компанію на початку XX століття, стала надзвичайно успішною бізнес-леді, ніколи не виходила заміж і боролася за свою економічну свободу”, – підсумовує Арзаллуз.
“Можливо, вона і не називала себе феміністкою, але вона зробила величезний внесок в історію жінок XX століття”.