Характеристика правового статусу іноземних громадян в україні

Проценко Аліна Миколаївна

студентка 2 курсу, спеціальність 081 «Право» Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ ПРАВО (Конституційне право)

 Характеристика правового статусу іноземних громадян в україні

Права людини є недоторканими та визнаються основоположними, адже людина визнається найвищою цінністю. Наявність прав людини не залежать від приналежності людини до певної країни, в той час як права громадянина залежать від громадянства особи, тобто стійкого правового зв’язку фізичної особи з певною державою.

Правовий статус іноземних громадян в Україні характеризується обмеженим колом прав та обов’язків ніж у громадянина України. Та незважаючи на це, вони є рівними з громадянами України.

Іноземний громадянин не є повністю підпорядкованим тій державі, громадянином якої він не є. Тут виникає так би мовити залежність від двох держав. Та варто зазначити, що зв’язок з державою, в якій іноземний громадянин має громадянство, є більш стійкішим, в порівнянні з іншою країною. В своїй державі громадянин зберігає права голосу, інші виборчі права, зобов’язується нести службу, за скоєння особливо тяжкого злочину може бути депортований до своєї держави. З цього випливає, що іноземний громадянин підпорядкований своїй державі, навіть під час його відсутності. Також іноземний громадянин в будь-який час може розірвати зв’язок з країною перебування [1, с.23].

Згідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземцем є особа, яка не перебуває під контролем України, а є громадянином іншої держави або декількох держав [2].

Іноземний громадян має наступні ознаки:

• є фізичною особою, тобто виступає учасником цивільно-правових відносин;
• не є громадянином України, тобто має юридично оформлену приналежність до іншої держави або декількох держав;
• є громадянином іншої держави.

Підтвердженням цих ознак, зокрема першої та другої є наявність у особи паспорта або іншого документа, що його замінює, який засвідчує про приналежність до певної держави.

На сьогодні будь-яка проблема, яка виникає в певній державі, деякою мірою зачіпає й інтереси іншої держави. Підвищення рівня взаємозв’язків між країнами обумовлюється процесом глобалізації, тобто інтеграція культури, економіки, політики різних країн. Метою такого процесу є вирішення важливих проблем. Варто зазначити, що внутрішня стабільність та благополуччя держави характеризується тим, на скільки вона здатна надати допомогу іншим країнам. Саме з цього випливає й міжнародне співробітництво, яке має місце в питанні щодо іноземців та їх правового статусу [3, с.11].

Слід визначити особливості правового статусу іноземних громадян. Дієздатність іноземців визначається законодавством тої країни, в якій особа проживає на постійній основі [4]. Але незважаючи на це, всі фізичні особи мають однакову здатність аби отримувати права та обов’язки [5]. З цього випливає, що при укладенні договорів, відшкодуванні шкоди, особа підпорядковується нормативно-правовим актам України. Тут простежується рівноправність громадян України та іноземних громадян.

Щодо зовнішньоекономічної діяльності, то згідно до ст.5 Закону України

«Про зовнішньоекономічну діяльність» йдеться, що всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності є рівними у здійсненні будь-яких її видів та форм власності, які не заборонені українським законодавством. Зазначене трактування стосується й іноземних громадян. Також встановлено, що здатність здійснювати зовнішньоекономічну діяльність надається після набуття фізичними особами цивільної дієздатності. Фізичні особи, які проживають на постійній основі в Україні та вважаються підприємцями відповідно до Закону

України «Про підприємство» мають таке право. В той час фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, мають зазначене право у випадку, якщо вони є суб’єктами господарської діяльності в тій державі, де проживають на постійній основі чи мають відповідний документ, що посвідчує їх громадянство в певній країні [6].

Існує певні категорії іноземних громадян, які не підлягають кримінальній відповідальності за законодавством України. До цієї групи належать дипломати, консули, аташе та інші. Вони несуть покарання за вчинення кримінальних злочинів в тій країні, до якої вони формально належать. Відповідно до статті 8 Кримінального кодексу України, іноземці, що не перебувають на постійній основі проживання, несуть покарання за законодавством України, що передбачені міжнародними нормативно-правовими актами або у випадку, якщо вони вчинили тяжкі або особливо тяжкі проти прав і свобод громадян України чи проти інтересів України [7].

Щодо адміністративної відповідальності, то тут має місце схожість з кримінальною відповідальності іноземців. Згідно зі ст.16 Кодексу України про адміністративні правопорушення, іноземці, що перебувають на законних підставах в Україні несуть відповідальність на тих же підставах, що й громадяни України. Та категорія іноземців, що перебувають в Україні та користуються недоторканістю від адміністративної відповідальності несуть покарання з урахуванням дипломатичних переговорів [8].

Отже, іноземцем є особа, яка перебуває на території України та водночас не є її громадянином, але має стійкий формально визначений зв’язок з іншою державою. Можна стверджувати, що чинне законодавство України, що регулює правовий статус іноземців, відповідає положенням міжнародних актів, що діють в цих сферах, а також демократичним стандартам, що закріплені в законодавчих актах правових держав з громадянським суспільством. До того ж в Україні діє налагоджена система механізмів щодо дотримання прав та свобод іноземних громадян.

Список використаних джерел:

1. Константінов С.Ф. Адміністративно-правовий статус іноземців в Україні та механізм його забезпечення: дис. .. канд.. юрид. наук: спеціальність 00.07

«Теорія управління; адміністративне право та процес; фінансове право» Сергій Федорович Константінов. – Київ, 2002. – 195 с.від

2. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України

22.09.2011 № 3773-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – / №

19-20 /. – Стор.833. – Ст. 179.

3. Сірант М.М. Статус біженців у Європейському Союзі: дис. … канд.. юрид. наук: спеціальність 00.11 «Міжнародне право» / Мирослава Миколаївна Сірант. – Львів, 2008. – 236 с.
4. Іноземці користуються тими самими правами і свободами // [Електронний ресурс]. – [Режим доступу]: http://www.uapravo. com/hro/text.php?lan=rus&id=5334&id_ book=5291&id_parent=5291
5. Цивільний кодекс України: Кодекс від 01.2003 № 435-IV // Офіційний вісник України. – 2003.- № 11.- Стор. 7. – Ст. 461.
6. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України Закон від 04.1991 № 959-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991.- № 29. – Ст. 377
7. Кримінальний кодекс України: Закон від 04.2001 № 2341-III // Офіційний вісник України. – 2001.- № 21.- Стор. 1.- Ст. 920.
8. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Кодекс від 12.1984 № 8073-X // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984.- № 51. – Ст. 1122.

Керівник: доктор юридичних наук, професор, професор кафедри

загально-правових дисциплін Наливайко Л.Р.