FOLLOW US ON SOCIAL

Posted On

15
Квітень
2021

Впровадження у навчальний процес інноваційних форм роботи при викладанні дисциплін

Сафронова Олена
(Маріуполь, Україна)
ОСВІТА
(Сучасні методи викладання)
ВПРОВАДЖЕННЯ У НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ІННОВАЦІЙНИХ ФОРМ РОБОТИ ПРИ ВИКЛАДАННІ ДИСЦИПЛІН
У сучасній педагогічній теорії та практиці склалася стійка традиція під технологізацією освіти розуміти систематизацію процесу навчання: закріплення і нормування в діяльності педагога цілей, форм, організацій, процедур, результатів та ін. Більш точне розуміння сутності термінів “педагогічна технологія” і “технологізація освітнього процесу” вимагає звернення до історії їхнього походження.
Поняття “педагогічна технологія” увійшло в науку в 1960-х рр. Спочатку термін “педагогічна технологія” зв’язувався лише із застосуванням у навчанні технічних засобів і засобів програмованого навчання. У 1970-і рр. це поняття стало трактуватися більш широко, і до “педагогічним технологіям” в англомовних країнах почали відносити все, що стосується вдосконалення навчального процесу. Таким чином, спочатку поняття “педагогічна технологія” в англо-американській науці про освіту було тотожне поняттю “методика” в радянській педагогіці, а існували смислові відмінності пояснювалися лише методологічно різними підходами західних і вітчизняних вчених-педагогів до вирішення завдань вдосконалення навчального процесу.
Починаючи з 1970-х рр., Під впливом системного підходу в зарубіжній педагогіці формується загальна установка педагогічної технології: “… вирішувати дидактичні проблеми в руслі управління навчальним процесом з точно заданими цілями, досягнення яких має піддаватися чіткому опису і визначенню” В рамках такого трактування педагогічна технологія зосереджена на відтворюваних моментах навчального процесу. Скорочуючи витрати часу і зусиль на необхідну репродуктивну частина навчання, вона, на думку ряду вчених, вивільняє можливості педагога і учнів для реалізації евристичного, творчого підходу, рішення розвивають завдань навчального процесу.
Якість навчання великою мірою забезпечується змістом вищої освіти, яка є водночас процесом передачі сукупності систематизованих знань і процес набуття практичних навичок, які дозволяють виконувати теоретичні і практичні завдання за профілем підготовки.
Однак моделі підготовки фахівців відрізняються насамперед різним типом взаємодії між фахівцем-носієм знань і реципієнтом-студентом. Спосіб організації навчального процесу у кожній моделі відповідно до цього і вибудовується як ба¬зовий. Залежно від схеми трансляції знань виділяють такі моделі як модель «конвеєра», проектна модель, мережна модель.
Самостійна робота стає водночас формою навчання, засобом досягнення визначеної навчальної мети і, власне, самою метою.
Індивідуальні навчально-дослідні завдання при викладанні дисциплін – це форма організації навчального процесу у вищих закладах освіти, яка передбачає створення умов для реалізації творчих можливостей студентів, яка спрямована на поглиблення, узагальнення отриманих знань та застосування цих знань на практиці. Сюди можуть бути віднесені: опрацювання теоретичних основ прослуханого лекційного матеріалу, вивчення окремих питань, що передбачені для самостійного опрацювання; поглиблене вивчення додаткової літератури на задану тему; переклад іноземних джерел за визначеною тематикою; підготовка та оформлення схем, діаграм, інших завдань графічного формату; опрацювання та підготовка огляду спеціальних статтей у фахових та інших виданнях; виконання аналітично-розрахункових робіт; дослідження практичних ситуацій; підготовка реферативних матеріалів з актуальних проблем, власних рефератів та доповідей до олімпіад, конференцій, тощо. Індивідуалізація навчального процесу завдяки різноманітності завдань дозволяє звернути увагу на кожного студента, врахувати властиві кожному з них особливі здібності і розвинути їх в належному напрямку.
Зараз актуальними є питання, пов’язані з входженням національної вищої школи у європейський освітній простір. Надається аналіз основних аспектів Концепції вдосконалення навчального процесу у вищій школі в контексті принципів Болонської декларації, розкиваються деякі напрямки її реалізації – впровадження модульних технологій, нової системи організації процесу вибору студентами навчальних дисциплін, посилення фахової спрямованості навчання, застосування компетентністного підходу, тощо.
Література:
1. Сучасна економічна освіта: Україна і Болонський процес / за ред. В.Д.Базилевича.- К.: Знання. – 2010.
2. Байденко В.М. Концептуальная модель государственных образовательных стан¬дартов в компетентностном формате. – М.: Исследовательский центр проблем ка¬чества подготовки специалистов, 2010.
3. Марцин В. Вища школа України на шляху трансформації у європейський освітній простір. – Вища школа. – 2007. – №5.
4. Шинкарук В. Основні напрями модернізації струкрури вищої освіти України. – Вища школа. – 2007. – №5.